Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

К. філол. н. Тур О.М., Шишацька Ю.Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Внесок В. М. Автократова у становлення теорії опису архівної документної інформації

Дослідження ретроспективної документної інформації було здійснене в працях В. М. Автократова, І.В. Волкової, Т.М. Долгорукової, А.В. Єлпатьєвського в 1970 -1980-х рр. Ученими сформульовані найважливіші поняття архівного інформаційного середовища, інформаційного потенціалу архівного фонду, документної ретроспективної інформації, описової статті тощо. Основна заслуга в розробленні теорії опису належить В.М. Автократову – історику-архівісту, доктору історичних наук, профессору, людині з цікавою долею.

В. М. Автократов розглядав архівне інформаційне середовище як «сукупність власне архівних документів і притаманних їм пошукових засобів» [1, с. 204]. При цьому дослідник зазначав, що архівному інформаційному середовищу властиві певні риси, які суттєво відрізняють його від інших інформаційних середовищ. По-перше, це середовище не узгоджується з уявленням про існування інформації лише в процесі передачі-засвоєння. Архівна інформація не зникає із закінченням передавання. Вона незалежна від стану і продовження діяльності систем, що її створили. У зв’язку з цим можливе неодноразове використання передачі інформації за допомогою прокладених з цією метою «евристичних каналів», які відкривають практичний доступ до пластів архівних документів. Чим більше архівне середовище насичене ними, тим ефективніше з нього можна здобути потрібні матеріали. По-друге, архівне інформаційне середовище має властивість постійного росту: в нього додаються все нові потоки архівних документів. Але при цьому вони не витісняють старі, оскільки в умовах архівного середовища вони не старіють (в тому розумінні, що не обезцінюються з плином часу), як це буває в інших інформаційних середовищах. По-третє, архівне інформаційне середовище складається з генетично пов’язаних комплексів документів, архівних фондів та справ, які історично склалися. Воно організоване на основі історичної, а не логічної класифікації, як це притаманно, наприклад, бібліотечному, патентному чи іншим середовищам.

Дуже важливо, що в поняття фондування В.М. Автократов включає не тільки питання розподілу документів за фондами, але й всередині них. З одного боку, фонд виступає як цілісне потенційне джерело історичної інформації, а з іншої – як сукупність частин, які являють собою складний об’єкт з численними інформаційними й структурними взаємоорієнтованими зв’язками.

Інформаційний потенціал фонду визначався вченим як «органічно притаманне фонду інформаційне різноманіття, багатство, дане йому умовами походження, властивостями фондоутворювача» [2, с. 30]. Поняття інформаційного потенціалу фонду В.М. Автократов виводив із положення теорії інформації, яке розкривало природу інформації як відображення різноманіття реальності.

Проблема впливу інформатики на архівознавство, застосування методів інформатики та інформаційних понять в архівознавстві теж розглядалася науковцем. В.М. Автократов вважав, що «пряма трансплантація» теоретико-інформаційних категорій небезпечна для архівознавства: вона здатна зруйнувати історизм, який лежить в основі пізнання проблеми. Разом з тим, В.М. Автократов відзначив також і позитивний вплив на архівознавство нових категорій, який проявлявся, в першу чергу, термінологічно і при цьому дещо підвищував рівень теоретичного мислення архівістів. На його думку, у науці активно використовувались і поглиблювали зміст архівознавства такі поняття як: «інформаційно-пошукова система», «інформаційний масив», «потік інформації», «первинна» і «вторина» інформація.

Аналіз теоретичного змісту поняття документної ретроспективної інформації привів ученого до висновку, що воно виражає єдність інформації, яка була створена в минулому і втратила оперативне значення, але придбала статус потенційного джерела історичного пізнання. Для характеристики поняття ретроспективної інформації важлива її властивість виходити із потенційного стану, актуалізуватися з метою пізнання минулого. Інформація стає ретроспективною після того, як досягає мети, задля якої була створена, але не одразу, а через певний час.

Стиснення (згортання) вихідного обсягу первинної інформації В.М. Автократов називає архівним описом, у процесі якого частина первинної інформації неминуче втрачається. Процес опису заснований на інформаційному аналізі та синтезі, тобто на розумовому розподілі певного обсягу інформації об’єкта опису на ряд елементарних фактів, які в подальшому їх стиснення перетворюються в узагальнюючу характеристику – описову статтю. В.М. Автократов вважав це поняття найважливішим базовим поняттям теорії опису. Описова стаття – це характеристика складу і змісту відповідного обсягу первинної документної інформації. Така стаття повинна складатися відповідно до структурного формуляру і мати достатній обсяг інформації. Із цього випливають наступні функції формуляру:

- визначення межі стиснення інформації, тобто формуляр визначає мінімум інформативності описової статті;

- презентує можливість експлікації, розгортання за тією ж програмою, що дає можливість користувачу формувати більш повний образ вихідної інформації.

Описова стаття, на думку дослідника, може складатися із одного або кількох речень, але сам учений виступав проти короткого опису. Він справедливо вважав, що стислість несумісна з повнотою й точністю архівного пошуку, оскільки в самій природі інформаційного пошуку лежить протиріччя: «Чим більш коротко ми формулюємо пошукові образи, тим вища швидкість пошуку, але нижча його точність і повнота». Таке протиріччя між швидкістю і надійністю пошуку є альтернативним і потребує прийняття рішення: або ж орієнтуватися на короткі статті й швидкий пошук, або досягати повноти й точності пошуку, що передбачає використання розгорнутих характеристик. Відповідно до цього В.М. Автократов пропонує відмовитися від короткого опису й розробити диференційований підхід. Розуміння сутності диференційованого опису складалося під час практичної роботи архівістів, поглибленого вивчення цієї проблеми. Найбільшу цінність мають дослідження українських архівістів, озвучені С.К. Кукреш. Вона підкреслювала, що якість науково-довідкового апарату залежить не від детальності опису найбільш важливих документів і питань, а визначається необхідністю повноти розгляду змісту й визначення у зв’язку з цим методів і форм опису.

Отже, незаперечним є факт значного вкладу В.М. Автократова у справу становлення теорії опису вітчизняної архівної документної інформації.

Література

1. Автократов В. Н. Некоторые теоретические вопросы архивного описания / В. Н. Автократов // Актуальные проблемы архивоведения и документоведения. Естественнонаучные и технические вопросы архивного дела. – М., 1981. – С. 204.

2. Автократов В.Н. Теоретические проблемы советского архивоведения (1960-1970 гг.): автореф. дис. соиск. уч. степ. доктора истор. н. / В.Н. Автократов. – М., 1982. – С. 30.