Философия/ Социальная философия..

Ільєнко Д.С.

Погрібна В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Українська культура: проблеми та перспективи розвитку

Культурні надбання кожної нації – це безцінний скарб всієї людської цивілізації. Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам’ятки архітектури.

Актуальні проблеми у сфері культури включають: низький рівень культури та духовності суспільства; низький рівень державного фінансування; занепад книгодрукування, вітчизняного кінематографу.

Головною метою роботи є аналіз наявних проблем української культури та подальший їх розвиток.

Українському народу завжди була притаманна висока культурність, шанування звичаїв, та своєї історичної спадщини. Після проголошення незалежності, перед Україною постало важливе завдання захисту та розвитку національної культури, проведенні раціональної державної політики спрямованої на зміцнення світоглядних основ суспільства з урахуванням традиційних українських цінностей. Але, економічні кризи, політична нестабільність та відсутність політичної волі суттєво загальмували процес культурної модернізації. На сьогодні реформування культури – це закладення ідеологічного фундаменту для розбудови суспільства майбутнього на основі нашого історичного коріння, мови, звичаїв і традицій, а незапозичених стереотипів та імпортованих шаблонів.

Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвели до помітного занепаду суспільної моралі, втрату моральних цінностей, зміну світогляду від первинних основ духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості. Більшість українців не бачить перспектив у майбутньому, не вірить у можливість покращення ситуації в державі, молодь не має моральних авторитетів та достойних прикладів для наслідування.

Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури, яка самостійно не може протистояти загрозливим тенденціям до її утисків, створення загального відчуття байдужості до історичних традицій та утвердження стереотипу матеріального споживання над ідейним створенням.

Важливого значення має процес відродження української літератури. Добра традиція з проведення різноманітних книжкових ярмарок та форумів має бути продовжена і отримати гідну фінансову підтримку для популяризації та розповсюдження української книги.

Схоже становище і в українському кінематографі. Світова кіноіндустрія активно розвивається, але Україна залишилася поза цим процесом через занепад власного кіномистецтва. Українські фільми, що без сумніву можуть боротися за найвищі нагороди не мають шансу побачити світ через брак коштів.

Якщо держава не хоче витрачати кошти на популяризацію власної історії, культури, вона змушена пропагувати культуру інших народів. Вітчизняний ринок кінофільмів вже давно перенасичений стрічками іноземного виробництва, причому не завжди високої якості. Прагнучи бути схожими на своїх героїв, багато підлітків стають жорстокими в реальному житті, не відрізняючи реальність від майстерно вигаданого світу [2].

Великий вплив на неможливість культурного об’єднання має штучна спекуляція політичними силами спірними питаннями: мови, історії, релігії. Шляхом маніпуляції суспільною свідомістю та викривлення фактів в суспільстві формуються ворожі настрої, коли в єдиній соборній державі існують різні народи, які мають своїх героїв, ворогів, історію. Державна культурна політика має бути орієнтованою на забезпечення, та розвиток традиційних українських духовних цінностей. Основні завдання держави - проводити активну політику з пропаганди зміцнення інституту сім’ї та традиційних родинних цінностей: любові, взаємоповаги [1].

Культурний розвиток держави неможливий без охорони її історичної спадщини. Архітектурні пам’ятки минулих епох, що збереглися до нашого часу є національною гордістю кожної нації. Україна багата на історично-архітектурні пам’ятки, що збереглися ще від часів сивої давнини. Завдання держави – зберігати та охороняти ці унікальні скарби для майбутніх поколінь

Державна охорона та захист об’єктів культурної спадщини суттєво посилиться з прийняттям нового закону «Про охорону об’єктів національно-культурної спадщини», а реалізація та проведення відповідних заходів буде покладена на органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Бажано значно активізувати проведення просвітницьких заходів спрямованих на популяризацію історично-культурних пам’яток України.

Отже,в українському суспільстві все більше усвідомлюється загальна потреба в культурі як підоймі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому. Культура починає розумітись як найважливіший здобуток нації, її достоїнство і сутність, так як - це те, що зберігає й утверджує не тільки особистісне, але й національне існування. Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її представників до культурної активності, яка в значній мірі залежить від стану їхнього менталітету.

Література

1. http://rus.newsru.ua

2. ТумаковаО.В.Становище вітчизняного кінематографу//Культурологія.-2009.-№10.-с.13-20