Січна О.В., Погрібна В.Я.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Культурологічний аналіз семантики садів і парків України

Семантика, поряд із синтактикою, що є наукою про внутрішню структуру знакових систем і прагматикою — наукою про відношення знакових систем до тих, хто їх використовує, є розділом загальної науки — семіотики. Таким чином, семіотика, у свою чергу, — наука, що вивчає відношення між вираженнями знакової системи й об’єктами, що їм відповідають. Проблеми семантики вивчали: Жак Деліль, Д. Лихачов, І. Араухо, І. Шмельов, Ю. Лотман.

Мета статті — розглянути емоційно-образні та символіко-алегоричні системи садів, парків та київського «Майдану Незалежності»

Велика кількість садів і парків, що збереглися, набули статусу пам’яток архітектури, національних та природних заповідників. Необхідно вміти «читати» сади, як деякі «іконологічні» системи. Структура саду утворюється завдяки застосуванню в композиції великої кількості «символів» і «знаків» — храмів, альтанок, «парнасів», хатин, лабіринтів, посадок відокремлених дерев, чи їхніх груп та ін. [3].

Період середньовіччя характерний появою монастирських садів закритого і регулярного типів [1]. Починаючи з ХІІ ст. стають відомими сади при монастирях та княжих дворах у багатьох містах Київської Русі (Чернігові, Новгороді-Сіверському, Галичі, Путивлі). Таким чином, монастирські сади України були значним поштовхом до емоційно-образної системи, яка наблизила їх історичну можливість стати на шлях художнього садівництва. Із символікою «закритого саду» пов’язувалися і світські уявлення про «сади любові», «сади насолод». Сади асоціювалися з порятунком, ізоляцією від гріха. Палацові сади Західної Європи призначалися для відпочинку, танців, ігор. У них огородження — це символ непорочності Діви Марії, як і білі лінії. Вишні означають небесну радість; суниця — справедливість, її потрійні листи — Трійцю; виноград — древо пізнання; яблука — гріхопадіння перших людей і їхній порятунок Христом; вода в колодязі є «живою водою» та ін. Антична міфологія в садах середньовіччя подавалася з новим емблематичним значенням.

На зміну садам Середньовіччя прийшли «яскраві» зразки садів Ренесансу. У садах Ренесансу втілилася видозмінена природа з перетвореною в ній і звільненою людиною. У них головною стає людина. Сади вважалися джерелом радості. Сади Бароко прагнуть розкрити багатство світу підкресленням «таємниці світобудови» видовищності театральних ефектів, викликати подив розкішшю природи речей, — їх фантастичністю і гротеском. Семантика скульптури пов’язана з елементом гри, відпочинку від серйозних міркувань, відтінком іронії і жарту [5].

На зміну барвистості і розмаїттю природи прийшли суворі та регулярні сади Класицизму. У парках Класицизму з’являється велика розмаїтість таких символів та знаків — як храмів, альтанок, хатин, лабіринтів у вигляді «парнасів» (спіральних алей), самотніх дерев, «вівтарів Дружби й Любові».

В останній третині XVIII ст., головним чином, у зв’язку зі скасуванням кріпосного права, темпи будівництва великих садово-паркових об’єктів значно уповільнюються. Формуються більшою мірою невеликі присадибні території любителів садівництва та квітництва, при цьому посилюється інтерес до екзотичних рослин. Розширюється будівництво державних ботанічних садів у Харкові, Києві, Одесі й інших містах. Проектуються і будуються дендропарки та заповідники: Веселі Боковеньки, Асканія Нова. У цей же час виникли міські сади, бульвари, набережні.

Садово-паркові ансамблі України ХVІІІ-ХІХ ст. посідають помітне місце в її культурній спадщині як пам’ятка історичної епохи, як виразник стильових особливостей вітчизняного мистецтва означеного періоду.

Дуже доречним було б розглянути також і семантику такого архутектурного твору, як «Майдан Незалежності». Він закріплює єдність культурної спільноти і виражає архетип мудрості, до складу якого входять взаємопов’язані мотиви заступництва, материнства та цнотливої жіночості, уособленої в образі Великої Богині (Батьківщини) та візуалізованої в архаїчних дівочих статуях (або їх комерційних симулякрах).

Одночасно «Майдан» є середовищем боротьби Центру і Периферії, яка, прагнучи замістити Центр, обирає «Майдан» у якості священного топосу інноваційних (маргінальних, революційних). Звідси – трансформація просторового образу головної площі міста у чисто духовний топос, набуття «Майданом» характеру мандрівної істини (Третього) у діалозі-конфлікті Я (Центру) та Іншого (Периферії).

Символ є універсальною формою вираження людського буття; він утілює визначений сенс життя людини з усією різноманітністю людських взаємин; він формує в мистецтві сутність людського образу як форми пізнання навколишнього світу. «Символ» у мистецтві — універсальна естетична категорія, що розкривається через зіставлення із суміжними категоріями художнього образу, з одного боку, і знакових систем — з іншого.

Література:

1. Рубцов Л. И. Проектирование садов и парков / Л. И. Рубцов. — М.;2004.

2.    Аверинцев С.С. К уяснению смысла надписи над конхой центральной апсиды Софии Киевской / Сергей Сергеевич Аверинцев // Аверинцев С.С. София-Логос. Словарь. – К.: Дух і література, 2001. – с. 221-250.
3.    Лотман Ю.М. Проблема византийского влияния на русскую культуру в типологическом освещении / Юрий Михайлович Лотман // Византия и Русь. – М.: Наука, 1989. – С. 229-231.

4. Більченко Є. Культурологічний аналіз семантики київського «Майдану» http://kulturolog.org.ua/index.php/Statt%D1%96/bilchen.html

5.В. М. Дударець – Семантика садів і парків України / Культура України, 2010 - випуск 31, С.118-129