Политология/8. История и теория политических партий. Партийное строительство

 

Студентка іст. факультету, спец. «Політологія» Руденко А.Ф.

Донецький національний університет, Україна

Партійна система: поняття та визначальні ознаки

 

Політичні партії, що є політичними інститутами які здійснюють взаємодію суспільства та держави, повинні агрегувати та артикулювати інтереси різноманітних соціальних груп.

Невід’ємною складовою політичних відносин є стосунки і між самими партіями, що найвиразніше виявляються на терені відносин до державної влади. Це означає, що партійні системи є складовими політичної системи суспільства загалом [1, С. 201]

Насамперед необхідно визначитися з терміном «система». Адже від того, що ми розуміємо під системою, значною мірою залежить вирішення питання про специфічні ознаки системного підходу і системного аналізу, а також в цілому системних досліджень [8]. Слово «система» (від грец. Systema) означає щось складене з частин, з'єднання [9], і характеризує впорядкованість і цілісність природних об'єктів [9]. Отже, система означає єдність закономірнопов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство [2, С.158].

Під «партійною системою» розуміють:

·                   право партій на формування власної системи правління (С.Ньюмен);

·                   сукупність політичних сил, представлених у парламенті, або таких, які прагнуть до представництва в ньому (Е. Каак, А. Ковтнер);

·                   сукупність відносин між легальне діючими політичними партіями, що виявляються у спільній боротьбі або суперництві за владу в суспільстві (Є.Вятр, Л.Дунаєва);

·                   сукупність політичних партій, які існують у країні, незалежно від форм діяльності та ступеня інституціалізації згідно з чинним законодавством (В. Євдокимов).

На думку В.М.Бебика, під партійною системою слід розуміти сукупність політичних партій, відносин між ними, між партіями й державою, їх характер, умови діяльності, погляди на базові цінності політичної культури суспільства та ступінь узгодженості у цих поглядах, що реалізовані у прийнятих ними ідеологічних доктринах та формах і методах практичної політичної діяльності.

Отже, характер партійних систем визначає вид політичного режиму, механізм та ефективність функціонування демократичних інститутів суспільства [1, С. 201].

Подібне визначення дають також українські дослідники М.В.Примуш [6], С.Д.Гелей та С.М.Рутар [3], Е.Ф.Пуфлер [7].

Будь-яка партійна система характеризується, по-перше, загальною кількістю партій; по-друге, умовами, в яких вони діють; і по-третє, реальними можливостями, які є в будь-яких партій для того, щоб стати керівною (керівними). Всі три наведених ознаки є визначальними [6, С. 162].

Взагалі, усі вчені сходяться на тому, що партійна система, як і будь-яка інша, складається з частин, які взаємодіють між собою і становлять єдине ціле. Виходячи з цього, Я.-Е. Лейн і С. Ерссон визначають партійну систему як «сукупність політичних партій, які діють у країні на основі відповідної організаційної моделі, яку характеризують властивості партійної системи». Але з приводу питання, які саме властивості концептуально є важливими для теорії партійних систем, серед учених не існує єдності [5, С.92].

У складеному А. Лійпхартом списку зазначені такі властивості:

1) мінімальні виграшні коаліції;

2) тривалість існування уряду;

3) ефективна кількість партій;

4) кількість проблемних вимірів;

5) непропорційність результатів виборів.

Інші вчені додають до цих характеристик міжпартійну конкуренцію та нестійкість виборчих симпатій [5, С.92-94].

Необхідним також, на думку автора, є зазначити, що партійна система структурує соціальні інтереси і політичні погляди, дає їм можливість виявлятися на суспільно-політичні сили, зокрема виборців, допомагає їм висувати і направляти депутатів у представницькі інституції. Все це дає підстави стверджувати, що партійна система є другим після держави найважливішим каналом здійснення влади [7, С.1].

 

Література:

1.     Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К.: МАУП. – 2000. – 384 с.

2.     Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М.: Большая сов. энцикл., 1956. — Т39.

3.     Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч. посіб. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: 2007. – 309 с.

4.     Исаев Б. А. Теория партий и парти й ных систем: Учеб. пособие для студентов вузов / Б. А. Исаев. - М . : Аспект Пресс, 2008. - 367 с.

5.     Обушний М.І., Примуш М.В., Шведа Ю.Р. Партологія: Навчальний посібник / За ред. M.I. Обушного. - К.: Арістей, 2006. - 432 с.

6.     Примуш М.В. Політичні партії: історія та теорія: Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал». – 2008. – 416 с.

7.     Пуфлер Е.Ф. Партійна система сучасної України: сутність, тенденції подальшої трансформації: Автореф. дис. … канд. політ. наук / Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К. – 1998. – 18 с.

8.     Садовский В. Н. Основания общей теории систем. - М.: Наука, 1974. – 279 с.

9.     Философский словарь. - М.: Политиздат, 1980. – 444 с.