Романюк О. І., к. ю. н., доцент кафедри правових і загальнонаукових дисциплін

Рансевич Я. С., магістрант

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановского

ПРОБЛЕМАТИКА ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Входження України до міжнародної спільноти вимагає докорінних реформ у всіх сферах суспільного життя. Наша держава прагне бути демократичною, соціальною, правовою, в якій найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, це закріплює ст. 3 Конституції України. Найбільшим пріоритетом в соціально-економічному розвитку суспільства на сьогодні стає інтелектуальна, творча діяльність.

Захист права інтелектуальної власності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України, що визначається в Законі України «Про основи національної безпеки» [1]. Україна ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами і тим самим взяла на себе зобов’язання продовжити удосконалення захисту прав інтелектуальної власності для забезпечення належного рівня охорони [2].

Дослідженням проблем сфери інтелектуальної власності в різні періоди займалися такі видатні вчені, як: Б. Антимонов, Г.О. Андрощук, В.С. Дроб’язко, Р. О. Денисова, В.О. Жаров, Т. В. Рудник , О.А. Підопригора, А.П. Сергєєв, О. Д. Святоцький та інші. Однак вважаємо, що в наукових роботах було приділено недостатньо уваги проблемі захисту авторських прав.

На сьогодні в Україні склались усі необхідні соціально-політичні та історико-правові передумови для підвищення ефективності охорони авторського права. Однак питання захисту авторського права потребують ретельного наукового дослідження, це стосується як законодавства, так і практики його застосування. Адже чинне законодавство України ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам та не забезпечує належного захисту авторського права. не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту авторського права на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку.

Серед них варто виділити наступні проблеми:

– розповсюдження негативних тенденцій у державі, що є спрямованими на порушення авторського права.

– невизначеність з правової точки зору багатьох важливих понять, чи то законодавче визначення твору, чи то поняття стосовно глобальної мережі Інтернет;

– не контрольованість ситуації відносно виплати, розподілу та збору авторської винагороди з боку державних органів, своєчасності оновлень у законодавстві призвели до негативних наслідків щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди.

Метою цієї статті є дослідження деяких проблем, пов’язаних із захистом авторського права в Україні, зокрема законодавчого регулювання [4], практики його застосування та винайдення шляхів їх подолання, формулювання теоретичних висновків та розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, яке регулює відносини, пов’язані з охороною авторських прав.

ХХІ ст. справедливо називають століттям інтелектуальної власності. Адже щодоби з’являються нові літературні, художні, музичні твори різноманітних жанрів та напрямів. Розпочався цей процес не сьогодні і принаймні вже понад два століття людство усвідомлює необхідність ефективної правової охорони авторського і суміжних прав. Ще у 1886 р. з цією метою на рівні міжнародного співтовариства було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів, у 1952 р. – Всесвітню конвенцію про авторське право, у 1961 р. – Римську конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, у 1971 р. – Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм. Дані міжнародні акти проголошують необхідність створення національного режиму охорони прав авторів, інтересів виконавців, виробників фонограм [5].

У силу того, що авторське право належить до предмета права інтелектуальної власності його правовий статус є таким само, як і статус будь-якого іншого права власності з притаманною йому ознакою недоторканості. Однак межі недоторканості будь-якого права інтелектуальної власності не можуть бути абсолютними. Прикладом тому є права авторів і виконавців на створені ними твори науки, літератури та мистецтва, коли автор, перебуваючи в договірних відносинах із видавництвом, театром та іншими організаціями-користувачами, припускає, що в ході підготовки твору до видання до нього будуть внесені відповідні зміни. Але редактор або режисер, довершуючи твір, не мають права без згоди автора порушувати його задум, особливості стилю тощо.

За роки незалежності України було прийнято і введено в дію низку законодавчих актів, присвячених праву інтелектуальної власності. На даний час в Україні сформована законодавча база щодо правової охорони авторського права. Основним спеціальним Законом у цій сфері є Закон України «Про авторське право і суміжні права», зокрема його розділ V називається «Захист авторського права і суміжних прав», в якому передбачено широкий перелік засобів забезпечення позову в справах про порушення авторського права і суміжних прав. Охорони авторського права тією чи іншою мірою стосуються закони України «Про мови в Українській РСР» від 28.10.1989р. (остання редакцiя вiд 01.04.2003р.), «Про рекламу» від 3.07.1996 p. (остання редакцiя вiд 12.08.2011), «Про видавничу справу» від 05.07.1997 р. (поточна редакцiя вiд 04.06.2011), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. (остання редакцiя вiд 01.01.2011), «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.101997 p. (остання редакцiя вiд 18.05.2011), «Про кінематографію» від 13.01.1998 р. (остання редакцiя вiд 04.08.2011), «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23.12.1998 p. ( остання редакцiя вiд 17.11.2010) [4].

Одними з найбільш розповсюджених порушень прав інтелектуальної власності в Україні є піратство, особливо у сфері програмного забезпечення та плагіат, які свідчать про недосконалість системи захисту авторського права в Україні.

Упродовж останніх років рівень «піратства» в Україні поступово зменшується. Так, відповідно до річних звітів ДП УААСП у 2009 році збір винагороди власникам авторського та суміжних прав організаціями колективного управління майновими правами зріс до 20,07 млн. грн., що на 0,77 млн. більше порівняно з 2008 р. (19,3 млн.грн.). Загальний обсяг зборів у 2010 р. зріс на 11,6 % порівняно з 2009 р. і склав 22 389 973,77 грн. [6].

Заслуговує на увагу точка зору А. М. Коваля, який вважає, що на нинішньому етапі розвитку України найбільш ефективним та дієвим засобом боротьби із порушеннями авторського права потрібно вважати встановлення кримінальної відповідальності за такі діяння [7]. Дійсно, ст. 176 Кримінального Кодексу України в редакції 2006 року, передбачає суворі санкції за злочинні дії у цій сфері, але проблема із захистом об’єктів авторського права не вирішилася. Необхідно комплексно підходити до цього.

Не останню роль у неналежному рівні захисту прав авторів відіграють проблеми в судовій і виконавчій владі і недовіра до них громадян. І для цього є цілком серйозні підстави: більшість судових справ зводяться нанівець через складність у виявленні порушників, зібранні доказів порушення авторських прав, особливо це стосується особистих немайнових прав автора; допускаються помилки при розгляді судових справ через неправильне застосування законодавства щодо авторського права; необізнаність суддів, відсутність у них спеціальних знань з права інтелектуальної власності [3].

Значення авторського права для сучасного суспільства важко переоцінити. Воно має на меті сприяти розвитку творчої діяльності через безпосереднє закріплення виключних прав авторів. За розглянутих у статті умов існує потреба забезпечення балансу між інтересами авторів та інтересами суспільства у законодавстві України. Однак аналіз законодавства та практики його застосування свідчить, що такий баланс забезпечений не в повній мірі.

Підсумовуючи матеріал, який наведено вижче, можна зробити висновок, що необхідний захист авторського права в Україні стримується через недовіру суспільства до судової гілки влади, недосконалість чинного законодавства та неналежну організацію здійснення правосуддя і контролю. Тому вважаємо за потрібне навести декілька можливих рішень проблем, розглянутих у роботі:

– законодавчо визначити та обґрунтувати базові поняття авторського права;

– необхідно цілком точно визначити норми Цивільного кодексу України і узгодити їх з положеннями спеціального законодавства в сфері авторського права;

– обов’язково користуватися досвідом європейських країн у сфері захисту авторського права. врахувати європейський досвід щодо захисту авторського права, брати до уваги документи Європейського Союзу, Ради Європи, інших європейських організацій, витяги з двосторонніх угод України з державами-членами ЄС, публікації Програми ТАСІС «Інтелектуальна власність», тексти законів про авторське право окремих європейських країн;

– провести судову реформу. Визначитися з необхідністю створення в Україні спеціалізованих судів, які б займалися справами у сфері інтелектуальної власності, та обґрунтувати важливість аналізу судової практики у справах щодо захисту права інтелектуальної власності.

Загалом можна погодитись з тим, що система охорони авторських прав відповідає міжнародним стандартам і забезпечує охорону об’єктів авторського права. Однак ще не можна сказати про систему захисту цих прав, яка і досі залишається неефективною, існуючі засоби захисту потребують удосконалення, пильної та старанної роботи.

Література

1. Про основи національної безпеки України: закон України від 19.07.2003 № 964-IV // Законодавство України [Електронний ресурс] / Верхов. Рада України. – Електрон. дані. – К.: Упр. Комп’ютериз. систем Апарату Верхов. Ради України, 1996-2008. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15. – Назва з екрана.

2. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: закон України від 10.11.1994 № 237/94-ВР // Законодавство України [Електронний ресурс] / Верхов. Рада України. – Електрон. дані. – К.: Упр. Комп’ютериз. систем Апарату Верхов. Ради України, 1996-2008.– Режимдоступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=

998_012– Назва з екрана.

3. Рудник Т. В. Деякі проблемні питання захисту інтелектуальної власності в Україні // Юридичний вісник. – 2009. - № 1(10). – С. 74-77.

4. Особливості захисту авторських прав в Україні відповідно до міжнародних стандартів [Електронний ресурс]: електронні ресурси в науці, культурі та освіті / С. С. Горькавий .- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzizvru/2010_3/p3_2

0.html – Назва з екрана.

5. Гоголь Б. М. Співвідношення права на інформацію та виключних прав автора // Юридична наука. – 2011. - № 4-5. – С. 44-47.

6. Солодовник В. В. Авторське право та суміжні права в Україні: захист та реалізація // Українські культурні дослідження. – 2009. - № 4. – С. 8-14.

7. Коваль А. М. Соціальні та кримінально-правові засади охорони авторського права і суміжних прав //Юридичний журнал.-2005.-№ 11. - С. 43-51.