Право/6. Борьба с экономическими преступлениями

Магістрант Гук Л.С., к.ю.н., доцент Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми захисту комерційної таємниці на підприємствах України

 

       Перехід України до ринкових відносин, зміна форм власності та  розвиток підприємництва створили реальну потребу захисту об’єктів прав інтелектуальної власності. Особливо гостро в сучасних умовах посилення конкуренції між господарюючими суб’єктами постає проблема захисту конфіденційності, а саме комерційної таємниці. Правове регулювання питань охорони комерційної таємниці  знаходить своє відображення в  міжнародних актах [1,2], але реалізація цих положень по відношенню до України та вітчизняного законодавства пов’язана з низкою проблем, вирішення яких є дуже актуальним.

       Дослідженням проблеми  охорони комерційної таємниці присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених таких, як С.В. Максимова, Л.Д.Гаухмана, В. С. Буришева, О.М. Сумця, Г. О. Андрощука та інших. Проте, не дивлячись  на висвітлення цього питання достатньою кількістю науковців, поставлена проблема з точки зору  теорії і практики є актуальною.

       Метою  даної статті є розкриття проблем правової охорони комерційної таємниці з урахуванням українського законодавства.

       Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження  вирішувалися такі завдання:

-         визначення сутності комерційної таємниці;

-         розкриття проблем правової охорони комерційної таємниці на підприємствах України;

-         надання рекомендації щодо вирішення цих проблем та подальшого дослідження поставленого питання.

      Не викликає сумнівів той факт, що в сучасних умовах безпека є найважливішим чинником, що забезпечує ефективну діяльність підприємств в конкурентному середовищі. Так, В. С. Сідак зазначає, що: «…безпеку потрібно розглядати не тільки як стан захищеності, а й умови існування суб’єкта, який він контролює» [3]. З цим варто погодитися, адже основою ефективного існування суб’єкта підприємництва є саме забезпечення безпеки як однією з найголовніших умов підприємницької діяльності.

         Цивільний кодекс України (ст.505)  визначає, що комерційна таємниця – це інформація, яка є секретною в тому  розумінні,  що  вона  в  цілому чи в певній формі та сукупності її  складових є  невідомою  та  не  є  легкодоступною  для  осіб,  які  звичайно мають справу з видом інформації,  до якого вона належить,  у  зв'язку  з  цим  має  комерційну  цінність  та  була  предметом  адекватних   існуючим   обставинам   заходів  щодо  збереження  її  секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію [4]. Виходячи з цього визначення необхідно зазначити, що вітчизняне законодавство повинно створити такі умови, які  б дозволяли попереджувати  розголошування цієї інформації. Але, аналізуючи законодавство, що охороняє права суб’єктів підприємництва, найбільша увага приділяється  охороні прав на тому етапі, коли правовідносини вже виникли. Так, наприклад,  кримінальна відповідальність за ст. 231 Кримінального кодексу України настає за навмисні дії, спрямовані на одержання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення або іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це завдало значної шкоди суб'єктові господарської діяльності, і карається штрафом, обмеженням волі або позбавленням волі [5, ст. 231].

     Для того, щоб правильно визначити місце права інтелектуальної власності на комерційну таємницю в системі кримінально-правової охорони  слід зазначити, що злочин завжди спрямований на спричинення шкоди. Згідно з Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [6], умовою настання відповідальності за неправомірне збирання комерційної таємниці ,  за її розголошення та схилення до розголошення є факт заподіяння або потенційну можливість заподіяння шкоди, незалежно від розміру останньої. В цьому випадку варто погодитися з думкою Ю. Носіка [7], який ставить питання – чому ця умова не вимагається для притягнення до відповідальності за вчинення порушення в останній з вищевказаних форм недобросовісної конкуренції а саме – за неправомірне використання комерційної таємниці.  Адже неправомірне використання комерційної таємниці має ближчий і безпосередній причинно-наслідковий зв'язок зі шкодою, що заподіяна правоволодільцю,   аніж збирання, розголошення та схилення до розголошення його комерційної таємниці.

       Варто зазначити про ще одну недосконалість українського законодавства, а саме визначення об’єктивних ознак заподіяних злочинів. Так, думку відносно вищезазначеної  проблеми в своїх роботах визначають В. Я. Тацій, О.І.Перепелиця та В.М. Киричко, які стверджують, що зазначене діяння є злочином  з формально-матеріальним складом ( формальним – для незаконного отримання комерційної таємниці, матеріальним – для використання комерційної таємниці) [8].

      Отже, невідповідність тверджень науковців та розбіжності  в українському законодавстві щодо питань охорони комерційної таємниці вимагають подальшого вивчення поставлених проблем, глибшого визначення цього питання. Також необхідно зазначити, що Україна повинна керуватися міжнародними актами, що регулюють питання охорони комерційної таємниці, але в наш час особливо гостро постає питання створення дієвого українського законодавства, що дозволить існувати всебічному законодавчому регулюванню підприємницької діяльності стосовно ефективного захисту конфіденційної інформації та створення розвинутого   конкурентного середовища.      

 

                                                              Література:

1.     Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.// Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. - №1.- ст. 320

2.      Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_018

3.     Сідак В.С. Вибір ефективної стратегії економічної безпеки України// Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. - № 29.

4.     Цивільний кодекс України//Офіційний вісник України. – 2003. - №11. – Ст.461

5.     Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.//Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131

6.     Про захист від недобросовісної конкуренції: [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=236%2F96-%E2%F0&p=1218034688041545

7.     Носік Ю. Правові проблеми захисту прав на комерційну таємницю в боротьбі з недобросовісною конкуренцією в Україні// Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. - №5.

8.     Кримінальне право України: Загальна частина: Підручик для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. – К. Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.