К.е.н., Агрес О. Г.

Львівського національного аграрного університету, Україна

НЕОБХІДНІСТЬ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

При незадовільному стані екології навколишнього середовища, який існує на сьогодні, виконання завдань підвищення безпеки та збереження природного середовища є актуальним питанням як суб’єкта господарювання зокрема, так і держави загалом. Продукція сільськогосподарського виробництва перестає бути екологічно чистою та безпечною для споживання, у тому числі через експлуатацію застарілих основних засобів.

Протиріччя між людським суспільством і природою накопичувалися впродовж усієї історії, але особливо загострились у другій половині ХХ сто­ліття. Критичну ситуацію спричинили дві негативні тенденції:

1. Споживання ресурсів Землі значно перевищили темпи їх природного відтворення, виснаження природних багатств почало суттєво впливати на їх використання, на національну та світову економіку, і призвело до необоротного збідніння літосфери та біосфери.

2. Відходи, побічні продукти виробництва та побуту забруднюють біосферу, спричиняють деформацію екологічної системи, порушують кругообіг речовин і створюють загрозу для здоров’я людини [1].

Принципи екорозвитку найповніше можна реалізувати у межах такого природно-господарського комплексу, який утворює збалансовану еколого-економічну систему. Поняття “еколого-економічної системи” широко використовують у сучасній економічній та екологічній літературі поряд із поняттям “біоекономічна система”. На необхідності переходу до еколого-економічної  системи наголошував Моріс Стронг. Хоча ця теза не є новою, ще у 1976 році академік М. Я. Лемешев визначив еколого-економічну систему як “інтеграцію економіки і природи, яка являє собою взаємопов’язане функціонування суспільного виробництва і протікання природних процесів у природі і в біосфері зокрема” [6]. Таке визначення передбачає національний рівень вирішення цього питання. Однак ні у світі загалом, ні у конкретній країні зокрема, інтеграцію економіки та природи не можна реалізувати одразу та скрізь. Тому важливо мати уявлення про таку систему на рівні підприємства.

Виробнича економічна система, у свою чергу, є сукупністю виробничих сил, яка перетворює вхідні матеріально-енергетичні потоки природних і про­мислових ресурсів у вихідні потоки предметів споживання [4]. Отже, частину матеріальних елементів екологічної системи, у тому числі елементів середовища існування людини, використовують, як ресурс економічної системи [3; 4]. Оскільки ж у процесі виробництва лише частина цих ресурсів перетворюється у предмети споживання і, крім того, відбувається швидка необоротна заміна предметів споживання, то утворюється значна кількість відходів виробництва і споживання, і постійно існує протилежний матеріальний потік з економічної системи в екологічну [2; 3].

Під екологізацією експлуатації основних засобів ми розуміємо систему методів і засобів підвищення фондовіддачі основних засобів у напрямі екологічної безпеки цього процесу з метою підвищення якості продукції та зменшення витрат виробництва. Цей процес можна здійснити лише у межах технічного розвитку. Як відомо, технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності (зокрема створення і реалізація конкурентоспроможної продукції, послуг, товарів, виробництва тощо) [5, с. 170].

У контексті цього процесу можна виділити декілька напрямів екологізації, а саме:

·                           зменшення викидів у атмосферу через використання нових основних засобів для обробітку ґрунту та збереження зернових у рослинництві й відгодівлі тварин у тваринництві;

·                           організація ремонтного господарства сільськогосподарських підприємств з метою своєчасного виявлення дефектів і пошкоджень;

·                           організація мобільних підрозділів для можливості здійснення ремонтних робіт у полі з метою уникнення серйозних неполадок і втрати пально-мастильних та хімічних засобів боротьби зі шкідниками, що може призвести до забруднення ґрунту й асиміляції сортів рослин і порід тварин;

·                           контроль за кількістю внесення основними засобами гербіцидів та мінеральних добрив для обробітку ґрунту та безпеки посівів;

·                           використання біопалива для сільськогосподарських машин та обладнання;

·                           використання вторинних відходів тваринництва для забезпечення потреб енергозабезпечення сільськогосподарських підрозділів;

·                           забезпечення утилізації відпрацьованих мастил.

 

Список використаних джерел

                 1   Акимова Т. А. Основы экоразвития : учеб. пособие. / Т. А. Акимова, В. В. Хас-кин. – М. : Изд-во Рос. экон. акад; 2004. – 312 с.

                 2   Костецький М. Р. Результати функціонування еколого-економічного менеджменту на підприємстві : [монографія] / М. Р. Костецький. – Рівне : ППДМ, 2010. – 106 с.

                 3   Костецький М. Р. Система управління еколого-економічною безпекою підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 / М. Р. Костецький. – К., 2010. – 18 с.

                 4   Костецький М. Р. Управління еколого-економічною безпекою : [монографія] / М. Р. Костецький. – Рівне : ППДМ, 2010. – 115 с.

                 5   Ламарк Ж.-Б. Философия зоологи : в 2 т. / Ж. –Б. Ламарк. – М., 1935-1937. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http:// www.nauka.com.ua>.

                 6   Організація виробництва : навч. посібник. / В. О. Онищенко, О. В. Редкін,         А. С. Старовірець, В. Я. Чевганова. – К. : Лібра, 2005. – 336 с.