Економічні науки / 13. Регіональна економіка

Д.е.н., професор Мармуль Л.О.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

к.г.н., доцент Марченко О.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Регіональні аспекти розвитку галузі туризму в Україні

Світовий досвід і практика економічної, соціальної та політичної діяльностільності розвинених країн підтверджують факт, що просторове розміщення держави, її виробничо-економічний та природно-ресурсний потенціал і визначні історичні та соціально-економічні пам'ятки стають загальним благом завдяки туризму. У прийнятому на Генеральній Асамблеї Всесвітньої туристичної організації Глобальному етичному кодексі туризму дана справедлива рекомендація: «Туристична діяльність повинна проводитися таким чином, щоб вона сприяла підвищенню рівня життя населення відвідуваних районів і відповідала задоволенню його потреб».

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації, до кінця 2020 р. Україна має значні можливості для підвищення конкурентоспроможності галузі туризму. Вступ України в СОТ, активізація співробітництва з країнами-членами ЄС здійснили суттєвий вплив на економіку країни [3]. Розвиток інституту підприємництва, удосконалення оподаткування всіх видів діяльності, спрощення візового режиму та туристичних формальностей загалом, значне розширення кола осіб, потенційно здатних виїжджати за кордон, формування прогресивного валютного регулювання, що дозволяє легітимне повернення і вивіз значних валютних сум; утворення стійкої групи населення із середніми та високими доходами, достатніми для поїздки за кордон, - все це дало потужний імпульс для розвитку туризму. Генерація масштабних туристичних потоків, які викликали перерозподіл капіталів і пріоритетів у цій сфері, економічне зростання туристичної галузі допомогли створити тисячі організацій індустрії туризму і десятки тисяч робочих місць у вказаній та супутніх галузях.

Однак регіональний аналіз стану розвитку туристичної індустрії України дозволив виявити, що розвиток туризму в даний час потребує подальшої активізації. У порівнянні з іншими країнами, туристична активність значної частини українських громадян залишається на низькому рівні у зв'язку з низькою платоспроможністю (лише 15,0-21,0% населення України подорожують). Таким чином, туристичні організації працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби за клієнта, яка в ряді випадків ведеться з використанням недобросовісних методів (невідповідність реклами, якості туристичного продукту, цінової політики тощо).

Особливо гостро стоять проблеми високого рівня конкуренції, відсутності культури корпоративних відносин і недостатньо обгрунтованої законодавчої бази у сфері туристичної діяльності на національному та регіональному рівнях. Загострення конкурентної боротьби між організаціями індустрії туризму призводить до того, що перед ними постає проблема пошуку таких методів формування та збереження конкурентних переваг у порівнянні з іншими організаціями, які дозволили б зміцнити її власні позиції в конкурентній боротьбі за клієнта [1].

У майбутньому організації індустрії туризму все більше орієнтуватимуться на залучення повторних клієнтів і всебічне стимулювання додаткових витрат з їх боку. Тому задоволення мінливих потреб споживачів і стимулювання їх повторних звернень складають найважливіші регіональні та галузеві напрями в діяльності організацій індустрії туризму у всіх країнах світу. Розвиток та постійне удосконалення засобів телекомунікацій, масової інформації і пов'язаних з ними технологій сприяють зростанню очікувань з боку споживачів щодо якості обслуговування, професіоналізму працівників, різноманітності пропонованих туристичних послуг. Тому в сучасному готельно-туристичному бізнесі жорстку конкурентну боротьбу витримують лише ті організації, які можуть запропонувати своїм клієнтам високоякісне обслуговування.

Це неможливо без використання нових регіональних підходів до менеджменту, маркетингу, впровадження передових технологій та інвестування у належних обсягах. Маркетинг у сучасній індустрії туризму часто ототожнюють зі збутом і рекламою туристичного продукту або послуг. Однак це невірний підхід, тому що збут і реклама – це лише складові маркетингової стратегії, і часто навіть вони не є найголовнішими [2].

У перспективі в сфері туристичних послуг необхідною буде переорієнтація управління маркетингу в напрямі вивчення регіональних можливостей та особистих потреб споживачів та надання їм такого обслуговування, яке зможе відповідати їх очікуванням. Тому найбільш передові світові туристичні організації вже в даний час визнають, що однією зі складових маркетингової діяльності є виявлення потреб і бажань споживачів і, на цій основі, - вдосконалення своїх туристичних послуг таким чином, щоб більш ефективно, ніж конкуренти, задовольнити ці очікування і стати клієнтоорієнтованими.

Література:

1. Винниченко І.І. Середовище турбізнесу : [навчальний посібник] / І.І. Винниченко. – К.: Академ-періодика, 2006. – 220 с.

2. Дядечко JI.П. Економіка туристичного бізнесу : [навчальний посібник] / Л.П. Дядечко. – К: Центр учбової літератури, 2007. – 224 с.

3. Качанівський В.С. Концепція розвитку туризму в Україні / В.С. Качанівський. – Львів: Брама, 2005. – 317 с.