Педагогические науки/1.Дистанционное образование.

Денісова Н.В.

Харківський національний університет міського господарства

ім. О.М. Бекетова

Розвиток дистанційного навчання та заходи вдосконалення системи Moodle

Практика дистанційного навчання активно поширюється у ВНЗ України внаслідок інтенсивного розвитку інформаційних технологій, розширення ареалу досяжності та зниження вартості послуг мережі Internet.

Дистанційне навчання представляє собою нову організацію освіти, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів отримання знань, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самоосвіти. Воно призначене для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання та стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладання матеріалу, здобувати повноцінну вищу освіту або підвищувати кваліфікацію і має такі переваги, як гнучкість, актуальність, зручність, модульність, економічна ефективність, інтерактивність, відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. [1]

Дистанційне навчання – це добре організована й контрольована самоосвіта з використанням комп’ютерної техніки й комунікаційних мереж. [2]

Впровадження практики дистанційного навчання у ВНЗ є актуальним і необхідним. Наприклад, за допомогою дистанційного навчання мають змогу отримати освіту люди з обмеженими можливостями. Адже часто вони не мають шансу знайти роботу з достойним рівнем оплати саме через брак освіти.

Також дистанційне навчання добре підходить мешканцям невеликих міст та селищ, котрі економлять час та гроші коли вивчають предмети залишаючись вдома, самостійно обираючи час та тривалість занять. Зрозуміло, що домашня атмосфера не завжди сприяє ефективному навчанню, тому потрібен контроль з боку викладача.

У Харківському університеті міського господарства ще немає спеціальності, за якою в повному обсязі було б розроблено дистанційне навчання. Є окремі предмети й курси, які розробляють викладачі для студентів очної і заочної форм навчання.

І якщо студенту для вивчення предмета дистанційно потрібні мотивація та самоорганізація, то викладачу для створення курсу часто доводиться долати певну «комп’ютерну» непідготовленість. Адже більшість викладачів мають рівень «користувача ПК», знають та використовують у роботі Офіс, Провідник, архіватори, ще декілька програм, і не мають досвіду програмування.

В університеті дистанційне навчання ґрунтується на використанні програмного середовища Moodle.

Moodle (модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище, яке може використовуватися як платформа для електронного, в тому числі дистанційного навчання. Moodle — це безкоштовна, відкрита (Open Source) система управління навчанням. Вона реалізує філософію «педагогіки соціального конструктивізму» та орієнтована насамперед на організацію взаємодії між викладачем та учнями, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів, а також підтримки очного навчання. [3]

Moodle перекладена на десятки мов, у тому числі й на українську. Система використовується у 175 країнах світу. Головним розробником системи є Martin Dougiamas з Австралії. Цей проект є відкритим та в ньому бере участь велика кількість інших розробників. [3]

Як і будь-яка інша система Moodle має певні переваги і недоліки і постійно вдосконалюється. Вона практична, зручна для студента, але, на думку автора, є необхідність вдосконалення взаємодії між системою та викладачем, який створює курс. Найбільше цього потребують викладачі, які не мають досвіду програмування.

Перший варіант виражається в розробці зрозумілого та простого інтерфейсу створення завдань – впровадження максимальної кількості шаблонів, які передбачають введення змістової частини у готові поля і мінімум конфігурації за допомогою простих елементів (checkboxes, radio buttons, etc).

Другий варіант, частково реалізований – розробка скрипкової мови. Синтаксис даної мови повинен бути лаконічним, легко запам’ятовуватися та дозволяти реалізувати увесь спектр завдань конфігурування курсів. Головна вимога до такої мови – однозначність та передбачуваність у роботі.

Незалежно від обраного варіанту вирішення проблем, взаємодії між викладачем і системою мають бути документовані. Документація повинна включати як учбові матеріали з прикладами, що показують максимально можливу кількість варіантів дій викладача в різних ситуаціях, так і довідкові матеріали, що дозволяють швидко розібратися в особливостях кожного елемента системи.

Також існує проблема технічного оснащення ВНЗ – часто у студентів і викладачів на домашніх комп’ютерах встановлено новіші версії програмного забезпечення, ніж на комп’ютерах ВНЗ. Це може бути причиною непрацездатності програмного забезпечення на комп’ютерах користувачів і, в наслідок, неспроможності виконання певних функцій. За для виключення використання в роботі з системою програмного забезпечення, яке прив’язане до конкретного обладнання і операційної системи необхідно виключити з роботи системи інструменти, що потребують застосування Word. Функції, які зараз реалізують з його допомогою, мають бути перенесені у браузер, до того ж, сучасні браузери дозволяють зробити це як у вигляді сторінок, так і у вигляді розширень.

Література

1. http://www.rusnauka.com/24_PNR_2009/Pedagogica/50819.doc.htm/ Маркозов Д.О. Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти.

2. http://kpi.ua/805-9/ Дистанційне навчання: плюси й мінуси

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Moodle