Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов
Аспірант Тросюк С.Д.
Інститут педагогіки НАПН України
ПРОЕКТУВАННЯ
ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСІ ВИРОБЛЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
УЧНІВ
ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ
Сучасна парадигма
вітчизняної загальноосвітньої освіти орієнтує на забезпечення варіативності
освітніх систем і навчальних закладів, гнучкості й динамічності освітнього
процесу, його адаптації до соціальних умов, широке впровадження в навчальний
процес ЗОШ сучасних освітніх технологій, що буде й надалі змінювати характер
розвитку, накопичення навчальної інформації й оволодіння нею. Засадничим полем
ефективного впровадження новітніх інформаційних технологій є розроблення змісту
проектування інформаційно-освітнього середовища ЗОШ, що актуалізує
багатофакторне завдання: сформувати
інформаційно-освітнє середовище підготовки суб’єктів освітньої діяльності з
урахуванням стрімкого розповсюдження нових освітніх інформаційних і
телекомунікаційних технологій, забезпечивши умови подальшого гнучкого розвитку.
Історико-педагогічний
аспект характеризується відносною новизною щодо змісту розглядуваного явища й
термінологічного використання: термін «інформатизація освіти» стосовно освітніх
установ як упровадження в заклади системи освіти інформаційних засобів,
заснованих на мікропроцесорній техніці, а також інформаційної продукції, що
базується на цих засобах застосовується в рамках категорійного апарату
економічної науки останню чверть століття [1; 2; 3]. Констатуємо, що в сучасних
вітчизняних ЗОШ з огляду на певною мірою нерозробленість організаційного
механізму створення відповідного освітнього середовища й обґрунтування нових
стратегій навчання в його умовах характеризується низьким рівнем динаміки.
Сучасне освітнє
середовище визначальною має орієнтацію на рефлексивні процеси в управлінні
навчально-пізнавальною діяльністю, пов’язані з більш високим рівнем навчальної
самоорганізації в умовах освітнього середовища – умінням навчатись [4; 5; 6]. З 1990 до 2010 рр.
виконано серію робіт із розроблення й упровадження комп’ютерних технологій у
практику навчальних закладів різного рівня, було створено концепцію
проектування й використання комп’ютерних технологій навчання, комплекс
інструментальних програмних засобів, авторські мови, орієнтовані на
конструювання діалогових програм навчального призначення, авторські системи
(системи автоматизації конструювання навчальних програм), експериментальні
експертно-консультативні системи (програмні системи для інструментальної й
методичної підтримки баз знань навчального призначення), комплекси прикладних
програмно-методичних засобів, орієнтованих на вивчення різних навчальних
дисциплін. Достатній інформаційний простір створює умови задля забезпечення
навчального процесу в умовах ЗОШ на рівнях: технічному
(вид використовуваної техніки); програмно-технологічному (програмні засоби
підтримки реалізованої технології навчання); організаційно-методичному
(інструкції студентам і викладачам, організація навчального процесу), рівні
предметної галузі знань.
Вивчення спеціальної наукової літератури
дозволяє дійти висновку про те, що інформаційно-освітнє середовище у переважній
більшості трактується як віртуальне середовище навчання (відкрита система, що
надає комплекс взаємопов’язаних і постійно оновлюваних засобів навчання та
забезпечує синергію й можливість інтерактивної взаємодії з усіма учасниками
освітнього процесу). Водночас організаційний механізм створення
інформаційного освітнього середовища в умовах ЗОШ проектує систему, яка
акумулює програмно-методичні, організаційні, технічні ресурси, інтелектуальний
і культурний потенціал навчального закладу, змістовий і діяльнісний компоненти,
навчальну діяльність студентів і викладачів.
Здійснений
теоретичний аналіз проектування інформаційно-освітнього середовища, наукове
осмислення наявної практики інформатизації освітнього процесу у ЗОШ дозволяють
уточити сутність проектування
інформаційно-освітнього середовища в системі організаційного механізму:
науково організована діяльність різних груп розробників зі створення сукупності
електронних освітніх та інших інформаційних ресурсів, орієнтованих на
задоволення потреб учасників освітнього процесу та його науково- й
навчально-методичний супровід, а також апаратних і програмних засобів
збереження, оброблення, передачі навчальних матеріалів, що забезпечують
оперативний доступ до них і телекомунікаційну взаємодію студентів і викладачів
для досягнення цілей навчання.
Аналіз й
узагальнення теоретичних та експериментальних досліджень дозволили виокремити
тенденції й протиріччя формування й розвитку інформаційно-освітнього середовища
ЗОШ, що дозволяє також сформулювати систему залежностей у її побудові:
– значне накопичення електронних
інформаційно-освітніх ресурсів у ЗОШ (створення електронних
бібліотек, читальних залів із можливістю виходу в
Інтернет, значного обсягу електронних навчальних програм і курсів тощо);
– створення й розвиток у ЗОШ
навчально-методичних комплексів з циклів предметів як одна з основних
вимог державного стандарту вищої освіти й основа інформаційно-освітнього
середовища;
– усвідомлення керівництвом, педагогічним колективом необхідності розроблення
інформаційно-освітнього як сукупності інформаційно-освітніх ресурсів і
технологій, підвищення активності ЗОШ у розробленні інформаційно-освітніх
середовищ;
– створення й розвиток ресурсних освітніх
консорціумів, об’єднання інформаційних ресурсів ЗОШ для розроблення
інформаційно-освітніх середовищ;
– запозичення закордонних проектів і
систем, використання їх програмних і програмно-методичних продуктів, спроби адаптувати
ці системи у вітчизняних ЗОШ.
Цілеспрямоване
вивчення практики освітнього процесу у ВНЗ дозволили виявити протиріччя, характерні для здійснення
організаційного механізму:
між суворою
регламентацією традиційного навчального процесу у ЗОШ (державний стандарт
освіти, навчальні плани, розклади занять) і можливостями побудови
індивідуальних траєкторій навчання в умовах інформаційно-освітнього механізму;
між відносно
необмеженими можливостями навчання в умовах інформаційно-освітнього середовища
й нерозробленістю психолого-дидактичних й організаційно-економічних основ,
методик загальної освіти в окресленому середовищі;
між можливостями,
наданими освітнім середовищем учням, і непідготовленістю значної їх частини до
переважно самостійної навчальної діяльності;
між співвідношенням
аудиторної та самостійної роботи в умовах традиційного навчання і в умовах
інформаційно-освітнього середовища; неузгодженість між базами даних і банками
знань на рівні глобального й інформаційно-освітнього середовища ЗОШ;
між правами авторів
на зміст навчальних матеріалів, на програмно-методичне й методичне забезпечення
інформаційно-освітнього середовища та реальним станом захисту авторських прав.
Детальний розгляд
тенденцій і протиріч у побудові інформаційно-освітнього середовища в умовах
організаційного середовища дозволяє розгляд інформатизації загальноосвітньої
школи не як лінійну систему, оскільки провідною його властивістю є
інтегративність, окремі елементи інформаційно-освітнього середовища за
сукупністю змістового й діяльнісного компонентів розташовуються на різних
рівнях.
Вивчення теоретичних
джерел і досвіду побудови інформаційно-освітнього середовища в умовах
організаційного механізму у вітчизняних і зарубіжних ЗОШ дозволяють подати таку
його архітектуру:
комплексне (у
масштабі ЗОШ);
спеціалізоване (у
масштабі профорієнтації);
інформаційно-освітнього
середовища в умовах організаційного середовища із реалізації конкретної
педагогічної технології (наприклад, дистанційного навчання);
інформаційно-освітнього
середовища в умовах організаційного механізму інтегрованих навчальних курсів;
інформаційно-освітнього
середовища в умовах організаційного механізму окремого навчального предмета
(або предметне).
З-поміж
наведених складників варто активізувати профорієнтаційний рівень на його до
профільному етапі у процесі вивчення географії України.
Нині
перед географією як шкільним предметом постає методична проблема розв’язання
суперечності між уявленням учнів про географію як науку, що містить інформацію
про природну різноманітність географічної оболонки Землі, й змістовим
навантаженням програмового шкільного предмету, на уроках якого вивчаються
складні географічні закономірності, велика кількість географічної номенклатури,
наукові терміни, поняття, закони тощо.
Зміст навчального
предмета «Географія» вміщує багато наукових дисциплін, що утворюють сучасну
географічну науку, а саме: фізику, що дає знання про природу фізичних явищ:
дощ, землетруси, цунамі тощо; хімію, що
дає знання про хімічне вивітрювання, засолення ґрунтів, хімічну
промисловість тощо; екологію, що дає знання про навколишнє середовище і його
закони існування тощо; біологію, що охоплює ботаніку, зоологію, в яких
вивчається географія розташування певних видів
рослин і тварин; ґрунтознавство, що вивчає географію ґрунтів; картографію, яка
надає знання про укладання різноманітних карт від топографічних до
географічних, а звідси – знання з геометрії,
креслення, математики; астрономію,
що вивчає розташування планет і небесних тіл; історію та суспільствознавство,
що вивчають закони про утворення держав, їх політичний устрій та форми
правління.
Допрофільна
підготовка покликана сформувати систему предметних знань, виробити відповідні
вміння й навички в учнів, для яких є домінуючими такі інтелектуальні операції:
аналіз, виділення головного, первинний синтез, конкретизація, визначення і
пояснення понять, порівняння, класифікація. Ці учні цілком задовільно можуть:
а) застосовувати уміння теоретичного аналізу,
визначати сутність і структуру певного блоку інформації, виокремлювати й
узагальнювати міжпредметні зв’язки, виділяти головне;
б) самостійно
виконувати завдання, що мають порівняльно-узагальнюючий характер, користуватись
міжпредметним порівнянням, виконувати завдання узагальнюючого характеру,
здійснювати узагальнення, характер діяльності окремих людей, груп тощо;
в) встановлювати міжпредметні зв’язки, визначати
самостійно поняття, формулювати визначення (при певній допомозі з боку
учителя), конкретизувати і реалізувати результати конкретизації;
г) доводити і спростовувати, знаходити необхідну
аргументацію;
д) застосовувати деякі окремі прийоми творчої
діяльності (при сприянні учителя).
Проектування освітнього
середовища в умовах інформатизації загальноосвітнього навчального закладу
інтенсифікує формування інформаційного складника географічної компетентності
учнів основної школи під час вивчення географії України.
Література:
1. Аналітичні матеріали за
результатами моніторингу законодавства у науково-технічній сфері економічно
розвинутих країн світу. – К., ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України, 2003. – 10 с.
2. Астахова В.
Приватні вищі навчальні заклади України на подорі другого десятиріччя своєї
історії / В. Астахова // Новий колегіум. – 2002. –
№3 – С.3-8.
3.
Атоян В.Р.
Организация научной и
инновационной деятельности в вузе / В.Р. Атоян. – Саратов: Изд-во Сарат.
гос. техн. ун-та, 1996. – 316 с.
4. Бабаева Ю. Д.
Психологические последствия информатизации / Ю. Д. Бабаева,
А. Е. Войскунский // Психологический журнал. – 1998. – № 1. – С.
88–100.