Екскурсія в природу як форма організації роботи з дошкільниками

Котелевець Тетяна Олександрівна

 

Різноманітність природи змалечку привертає увагу дітей. Вона відкривається перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження багатства.

Особлива роль в ознайомленні дітей із природою належить екскурсіям, які є однією з форм навчання в дошкільному закладі. Екскурсії дають можливість знайомити дітей із природними об’єктами і явищами, сезонними змінами, працею людей, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. Під час екскурсій дошкільники пізнають світ у його різноманітті, розвитку, розуміти взаємний зв’язок явищ.

Важливе місце екскурсіям відводили Я. Коменський, Ж.Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Ф. Фребель. Широко пропагували цю форму навчання А. Герд, Д. Семенов, В. Сухомлинський, К. Ушинський. У дошкільній педагогіці важливе значення екскурсіям надавали Є. Водовозова, Є. Тихєєва, А. Симонович [3].

Численні дослідження О. Білан, Н. Горопахи, В. Зебзеєвої, JI. Іщенко, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, В. Маршицької, С. Ніколаєвої, 3. Плохій, Н. Рижової, Г. Тарасенко, проведених за останні десятиріччя, вказують на значимість екскурсій в ознайомленні дітей з природою [1].

Актуальність означеної теми полягає у тому, що під час проведення екскурсії дошкільники не тільки отримують нові знання про оточуючий світ, а і формують реалістичні уявлення про природу, про зв’язки і деякі закономірності, що існують у ній.

Екскурсія – це така форма організації навчального процесу, яка дозволяє проводити спостереження, безпосередньо вивчати різні предмети, явища та процеси в природних та штучних умовах, розвивати пізнавальну активність дитини [4, с. 194].

За тематикою екскурсії поділяють на:

1. Екскурсії в природу в ліс, на луки, до водойми, тобто в природні і штучні рослинні угруповання парк, сквер, ботанічний сад.

2. Екскурсії на сільськогосподарські обєкти в поле, на ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, теплицю, на тік – з метою ознайомлення з працею дорослих, рослинами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб людини [1, с. 374].

Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка та має низку відмінностей від прогулянок. Воно вимагає від вихователя більш чіткої організації та планування.

Однією з вимог до екскурсії є повторюваність її проведення, під час яких педагог поступово вчить дітей спостерігати й аналізувати зміни у явищах. Пізнавальний матеріал ускладнюється і у плані поглиблення знань про об'єкт чи явище, і завдяки розширенню кола предметів і явищ, із якими ознайомлюють дітей. У процесі екскурсій дошкільники підводяться поступово до виявлення і розуміння найбільш важливих зв’язків і залежностей у живій і неживій природі. При цьому активізується їх розумова і практична діяльність, поглиблюються й усталюються пізнавальні інтереси. Усвідомлення взаємозумовленості явищ природи впливає на формування передумов матеріалістичного світогляду.

Значне місце займає в ході екскурсії в природу виконання дітьми різноманітних практичних завдань, що випливають з її змісту і забезпечують дієве пізнання тих предметів, явищ, які діти спостерігали раніше.

Екскурсії проводяться у місця, які мають найбільшу естетичну цінність. Починаючи екскурсію, педагог надає змогу дітям сприйняти красу краєвиду, підкреслюючи це поетичним словом, а потім ставить мету і починає розглядання окремих об’єктів [2].

Найширше на екскурсіях у природу використовуються проблемно-пошукові ситуації, які допомагають дітям розкрити причинно-наслідкові зв’язки, що є однією з найбільш глибоких форм розумового пошуку.

З метою розвитку спостережливості, допитливості, інтересу до природи в зміст екскурсій включаються такі знання і відомості, що активізують минулий досвід дітей, спонукають їх до порівняння, зіставлення.

Основною частиною екскурсії є колективне спостереження. Саме у його процесі вирішуються основні програмні завдання. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв’язки. Під час розглядання нових обєктів звертається увага на особливості естетичного вигляду, звязки у природі, значення в житті людини.

Ознайомлення з новими обєктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов’язується із словом, що забезпечує зв’язок першої і другої сигнальних систем.

Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що їх одержують діти під час екскурсій, про взаємозв’язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об’єктів природи, з якими знайомляться діти, є важливими для екологічного виховання.

На екскурсіях дітей ознайомлюють не тільки з незайманою природою, але і з результатами діяльності людини, що перетворює навколишній світ. А це сприяє розвиткові поваги до творчої діяльності і бажання взяти в ній посильну участь.

Педагог використовує як природні, так і спеціально створені ситуації для виховання у дошкільників справедливості, доброзичливості, поваги один до одного. Він залучає дітей до оцінки відповідей товаришів, учить помічати успіхи, радіти за них, співпереживати через невдачі.

Пережиті дошкільниками радість і задоволення від спілкування з природою підвищують життєвий тонус, сприятливо впливають на формування важливих фізичних якостей – спритності і витривалості.

Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що екскурсії в природу є ефективним засобом виховання і навчання, оскільки в їхньому процесі здійснюється гармонійний розвиток особистості дошкільника. У спілкуванні з рідною природою формуються основи матеріалістичного розуміння навколишнього світу, виховуються моральні і естетичні якості, пробуджуються добрі почуття.

 

Література:

1.                 Методика ознайомлення дітей з природою: Хрестоматія / Укл. Н.М. Горопаха. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2012. – 432 с.

2.                 Обов’язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація зміст роботи: Збірник методичних матеріалів / [авт.-упоряд.: О.П. Долинна, А.П. Бурова, О.В. Низковська, Т.П. Носачова]. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 480с.

3.                 Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників: посіб. для вихователів дит. садків / Н.Ф. Яришева. – К.: Грамота, 2001. – 430 с.

4. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. Підручник для педінститутів / Н.Ф. Яришева. – К.: Вища школа, 1993. – 260 с.