Бутрин Наталія Степанівна

викладач Тернопільського національного економічного університету

ОБОРОТОЗДАТНІСТЬ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Оборотоздатність об'єктів цивільних прав — це можливість здійснення стосовно них правочинів та інших юридичних дій. З одного боку об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи (ч. 1 ст. 178 ЦКУ)[3]. Разом з тим, загальновідомими є такі обмеження обігу корпоративних прав як неможливість відчуження акцій ПрАТ неакціонерам товариства, чи необхідність при продажу частки ТОВ  запропонувати купити її іншим учасникам. Правовою основою для обмежень, що встановлені корпоративним законодавством є положення ч. 2 ст. 178 ЦК України[3]. Зокрема, в ній згадується, що певні об’єкти цивільних прав можуть належати лише певним учасникам  обороту. 

Причини обмежень в оборотоздатності криються в особливій природі корпоративних прав.  Адже відчужуючи частку в статутному капіталі товариства, відбувається перехід сукупності прав та обов’язків. Власник корпоративних прав  може мати певні невиконані обов'язки перед відповідною господарською організацією та іншими власниками корпоративних прав. Тому процес відчуження корпоративних прав юридично є більш складним, ніж відчу­ження майна у формі речей (за винятком відчуження акцій публічних акціонерних товариств).

Залежно від ступеня оборотоздатності, речі можна поділити на три групи:

а) речі, які перебувають у вільному обігу. За загальним правилом, вони можуть вільно відчужуватися без будь-яких заборон чи обмежень, за умови, що вони не вилучені з цивільного обороту; б) речі, обмежені у цивільному обігу. Такі речі можуть належати лише визначеним нормативно-правовими актами учасникам цивільного обороту, статус яких відповідає встановленим законодавством вимогам, або за умови отримання відповідного дозволу; в) речі, вилучені з цивільного обороту. Так, постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р. було затверджено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України[2],Речі, вилучені з цивільного обороту, не можуть бути предметом жодного правочину, який опосередковує набуття та припинення корпоративних прав.

Чи є корпоративні права оборотоздатними? Складність з'ясування  даного питання полягає в тому, що  в корпоративному законодавстві не закріплено спеціальних норм щодо засад оборотоздатності  корпоративних прав як самостійного  предмету правочинів. Лише в ст. 116 ЦК України йде мова про оборотоздатність однієї з правомочностей корпоративних прав – а саме право здійснити відчуження  частки у статутному капіталі товариства або цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві[3].

Загалом, корпоративні права є вільними в обігу, тобто відчужуються без будь-яких заборон чи обмежень. В переліку закріпленому Постановою про частку (акції) в господарських товариствах чи корпоративні права не йдеться. Тому корпоративні права до речей, вилучених з обороту, не відносяться.

Щодо речей, які обмежені у цивільному обігу, то до таких відносяться акції ПрАТ. Будь-який правочин щодо набуття та припинення корпоративних прав можливий лише визначеним учасникам корпоративних правовідносин.

Тому корпоративні права з погляду їх оборотоздатності поділяються на: 1) обмежені в обігу. До них відносяться акції ПрАТ та інших господарських товариств, якщо статутом  прямо передбачено обмеження вільного обігу частки; 2) такі, які перебувають у вільному обігу (акції ПАТ та інших корпорацій, якщо локальними корпоративними актами не передбачено інше).

Оборотоздатність речей в цивільному обігу встановлюється законом та іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Але корпоративні права в цьому аспекті мають свою особливість.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства[3]. Тому, на відміну від інших обєктів цивільних прав, оборотоздатність корпоративних прав може обмежуватися не лише законом, але й установчими документами (статутом, установчим договором, корпоративними правочинами).

На сьогодні цікавою світовою тенденцією є обмеження оборотоздатності корпоративних прав в тих видах корпорацій, які завжди вважались типовим прикладом вільного їх обороту. Зокрема, в США набули поширення встановлення обмежень щодо вільного відчуження акцій в ПАТ. Правомірними  визнаються обмеження, якщо вони встановлені  з метою: а) підтримки статусу  корпорації, якщо він залежить  від числа чи складу акціонерів; б) збереження положення,  при якому корпорація не підпадає  під дію  окремих  законів про обіг цінних паперів; в) у будь-яких інших розумних цілях[4, с.99].При чому встановлення цих обмежень не змінює статусу акціонерного товариства з публічного на приватне. Достатньо лише зазначати про це в сертифікаті акції, а якщо акції випущені без сертифікатів, то в інформації, що розсилається акціонерам. В Україні така практика ще не склалася. Але з врахуванням все більшої популярності акціонерних угод та інших видів корпоративних правочинів припускаємо потенційну можливість обмеження обігу корпоративних прав також корпоративним правочинами.

Таким чином, оборотоздатність корпоративних прав може обмежуватися:

1) законом;

2) установчими документами;

3) корпоративними правочинами.

На думку О. М. Вінник, до обмежень, які впливають на оборотоздатність корпоративних прав, відносять:

ü     закріплення переважного права купівлі за іншими учасниками гос­подарського товариства (ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 166 ЦКУ, ч. 3 ст. 81 ГКУ);

ü     встановлення заборони відчужувати корпоративні права взагалі (ч. 3 ст. 166 ЦКУ) або тільки третім особам (особам, що не є учасниками або членами товариства) (ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 166 ЦК);

ü     вимога надання згоди на відчуження іншими учасниками гос­подарського товариства (ч. 1 ст. 127 ЦК);

ü     необхідність внесення до установчих документів та державної реєстрації змін щодо складу учасників (членів), пов'язаних із фактом відчуження корпоративних прав (ч. 2 ст. 82 ГКУ)[1, с.119].

Якщо з першими можна погодитися, то  останнє видається спірним. Навряд чи необхідність внесення до установчих документів та державної реєстрації змін щодо складу учасників можна віднести до обмежень. Як зазначалось вище, оборотоздатність корпоративних прав — це можливість здійснення стосовно них правочинів та інших юридичних дій. Відповідно обмеження оборотоздатності  -- це ті законодавчо встановлені норми, дотримання яких є необхідною передумовою укладення правочину. Тому реєстрація змін в  реєстрі  - це лише одна із необхідних частин процедури реєстрації прав. 

Разом з тим до обмежень, які впливають на оборотоздатність корпоративних прав, відносяться правила, передбачені Законом України «Про господарські товариства» стосовно повних товариств. Зокрема, закріплено, що повними товаришами можуть бути лише особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. Відповідно відчужуватися їх частка може лише іншим фізичним особам-підприємцям. В деяких державах учасниками певних корпорацій (повного товариства, командитного товариства) можуть бути резиденти цієї держави.

Таким чином, вважаємо за доцільне запропонувати дещо інший перелік обмежень оборотоздатності корпоративних прав, а саме: закріплення переважного права купівлі за іншими учасниками гос­подарського товариства; встановлення заборони відчужувати корпоративні права взагалі або тільки третім особам (особам, що не є учасниками або членами товариства); вимога надання згоди на відчуження іншими учасниками гос­подарського товариства; необхідність статусу підприємця чи громадянства держави, де дана корпорація здійснює свою діяльність.

Список літератури :

1.           Вінник О. М. Деякі аспекти правового регулювання корпоративних правовідносин / О. М. Вінник // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 1. – С. 119–125.

2.           Про право власності на окремі види майна : постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. - №35. - Ст. 517.

3.           Цивільний кодекс України № 435-VI від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

4.           Ямпольська Ц. Я. О субъективных правах советвских граждан и их гарантиях / Ямпольська Ц. Я. // Вопросы советского государственного права — М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1959. – 243с.