ТЕХНІЧНІ НАУКИ / Охорона праці

 

Федько С.О., к.т.н., доцент

Дніпродзержинський державний технічний університет

Аналіз виробничого травматизму як інструмент його

прогнозування та профілактики

 

Сучасний стан охорони  праці в Україні викликає серйозне занепокоєння. Щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами, чисельність пенсіонерів унаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. осіб, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві та інших виплат, пов’язаних із незадовільними умовами, перевищує 1 млрд. грн.

Відомо, що на рівень виробничого травматизму впливає велика кількість чинників, які діють у взаємному зв’язку і обумовленості. Тому рівень організаційної структури системи забезпечення охорони праці повинен бути досить оперативним і враховувати дію кожного із факторів, які впливають на нього, своєчасно виявляти, проводити аналіз, надавати оцінку та прогнозувати щодо недопускання травмонебезпечних ситуацій. Проведення заходів попередження виробничого травматизму на основі удосконалення методів його аналізу та прогнозу є актуальною науково-практичною задачею як профілактичних заходів так і превентивних їх засобів.

Дослідження тенденції виробничого травматизму як основи розробки механізму його попередження та інструментарію профілактики, шляхом удосконалення системи аналізу чинників, на підставі сучасних методів оцінки показників виробничого травматизму та профзахворювань.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні питання:

-             провести аналіз методів оцінки виробничого травматизму, розглянути причини та умови його виникнення;

-             виявити основні тенденції виробничого травматизму та сезонних змін нещасних випадків зі смертельними наслідками ;

 

-               надати рекомендації по удосконаленню досліджень виробничого травматизму на підставі комплексного аналізу чинників виробничої безпеки.  

Методи дослідження. Під час проведення досліджень використовувались теоретичні, експериментальні, оперативні методи досліджень: теоретичні основи сучасних методик аналізу травматизму та факторний аналіз їх показників.

Незважаючи на щорічне зменшення кількості нещасних випадків, травматизм в України залишається високим, а за окремими його ознаками навіть зростає. На 01.01.2014 р. в порівнянні з 2009 роком кількість постраждалих у наслідок нещасних випадків скоротилася на 32,5%, при цьому кількість загиблих на виробництві зменшилася порівняно з 2009 роком на 147 осіб і на кінець 2013 року дорівнює 528 чол. Тенденція, яка намітилась в зниженні рівня виробничого травматизму в державі, є явищем позитивним, при цьому особливу увагу привертає деякий негатив -  стабільно висока смертність травмованих.

Причиною травматизму в промисловості є незадовільний нагляд і контроль, недоліки техніки безпеки та охорони праці, порушення нормативних вимог. На більшості промислових підприємств припинили діяльність медико-профілактичні заклади, робота яких була спрямована на запобігання випадкам профзахворювань і медичну реабілітацію; не витримуються норми щодо освітлення, температурного режиму, вентиляції та кондиціювання повітря. Засоби колективного та протиаварійного захисту в багатьох випадках відпрацювали встановлений ресурс і не відповідають сучасному рівню. Працівники не повністю забезпечені, згідно з діючими нормативами, засобами захисту, контролю, профілактики. 

Виробничий травматизм - явище складне. Воно формується під впливом значної кількості різноманітних факторів. Його наслідки мають важливе соціальне значення і впливають на всіх учасників виробничого процесу. Саме тому питання профілактики травматизму давно привертають до себе увагу громадських організацій, вчених і керівників підприємств, стимулюючи наукові дослідження та практичні заходи щодо поліпшення техніки, технології та організації виробництва.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива тільки за умови ретельного вивчення причин їх виникнення.

На рис. 1 наведена схема комплексного аналізу виробничого травматизму, яка включає причини виробничого травматизму та принципіальні підходи до визначення класифікаційних ознак, що характеризують кожну травму.

 

Рисунок 1 - Схема комплексного аналізу виробничого травматизму

          Аналіз виробничого травматизму виконується на основі певних принципів: єдина для всіх класифікація ознак, що характеризує кожну травму, незалежно від місця події, її характеру або тяжкості; оперативне вивчення однорідних і різнорідних на підприємстві. Важливим завданням у цьому напрямку є визначення комплексної безпосередніх і загальних причин з максимальним використанням кількісних методів; оцінка ролі кожного причинного фактору на основі інформації, об'єктивність якої очевидна або піддається перевірці; можливості комплексного застосування єдиних методик аналізу травматизму.

До програми комплексного аналізу травматизму повинні входити дослідження, що встановлюють: - вид і причини розподілів травм за різними ознаками;

- визначення первинних причин травматизму, їх черговості, частоти;

- перевірку їх об'єктивної значимості, виду рівня  зв’язків та організації порядку;

- оцінку трудових збитків та врахування матеріальних втрат на відшкодування;

-підготовку пропозицій щодо зниження економічних наслідків непрацездатності;

- розробку управлінських заходів щодо впровадження більш якісних засобів захисту та організацію оцінки їх вартості і фінансування.

Саме тому, для підвищення ефективності аналітичних складових, при аналізі причин виробничого травматизму необхідно використовувати комплексний методологічний підхід, який об'єктивно дозволяє характеризувати дійсний рівень безпеки виробництва. Найпершим кроком на шляху до зниження рівня травматизму є його моніторинг, створений,на підставі своєчасного одержання якісної інформації щодо аналізу обставин і причин про нещасні випадки та професійні захворювання.

Аналіз стану охорони праці в Україні за останні роки показав, що на підприємствах з року в рік одні й ті самі причини призводять до виникнення аварій і нещасних випадків.

       За власними ознаками найбільш поширеними видами причин  виробничого травматизму в Україні виявлено серед:

      організаційних: невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 35-57% від загальної кількості травмованих осіб;  невиконання посадових обов'язків – 8,4-19,3%;  порушення правил безпеки руху  – 4,4-6,1%;

     технічних:  незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель,  споруд –       31%;

    психофізіологічних: особиста необережність потерпілого – 65,4%; травмування внаслідок протиправних дій інших осіб – 2,9% .

В структурі причин нещасних випадків зі смертельним наслідком  найбільшу частку (66-70%)   займає  також організаційна складова, а саме:

-         невиконання вимог інструкцій, невиконання посадових обов’язків;

-         порушення правил безпеки руху;

-         порушення технологічного процесу.

На другому місці (21-22%) знаходяться технічні причини:

-         незадовільний стан виробничого середовища;

-         незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будівель, споруд;

-         недосконалість технологічного процесу.

Найменша частка нещасних випадків-від 9 до12% припадає на психофізіологічні причини, до складу яких відносять:

-         особисту необережність потерпілого;

-         незадовільні фізичні дані або загальний стан здоров’я працюючого.

Аналіз та оцінка стану умов праці, вивчення причин виникнення нещасних випадків є першою сходинкою у побудові єдиної системи управління охороною праці на підприємстві. Важливим завданням у цьому напрямку є визначення комплексної оцінки кількісних і якісних показників травматизму, що характеризують ефективність  системи управління охороною праці та рівень безпеки виробництва.

Ретроспективний аналіз нещасних випадків на підприємствах України є одним з основних і необхідних методів дослідження на шляху розробки механізму профілактики та попередження травматизму, при цьому нещасний випадок на виробництві, особливо зі смертельним  наслідком,  слід розглядати як сигнал щодо незадовільного стану профілактичної роботи із попередження травматизму на тому чи іншому виробничому об’єкті або на виробництві в цілому.

         Дослідження помісячних тенденцій травматизму на протязі останніх п’яти років з 2009 по 2013 рр. проводилося за матеріалами спеціального розслідування  показників виробничого травматизму в Україні з використанням статистичного методу, що дозволило виявити наявну, нерівномірну форму змін, визначити сезонну динаміку, яка підкреслює що найбільш травмонебезпечним періодом стає літній період, а саме липень кожного року.

Головна складність комплексного аналізу травматизму – це визначення основних причин нещасного випадку, оскільки на практиці виникнення небезпечної ситуації пов’язане з одночасною або послідовною дією кількох, часто випадкових причин, значимістю яких недопустимо нехтувати.

Однак, комплексний підхід до сучасного аналізу, як інструменту для встановлення тенденцій та закономірностей випадків травматизму, може дати істотні результати лише тоді, коли початкова інформація буде достатньо достовірною і об'єктивною, що повністю відображає дійсність трудового процесу.

Задля запобігання нещасним випадкам, підвищення рівня безпеки виробництва в Україні в першу чергу слід забезпечити:

-  функціонування на підприємстві якісної системи управління охороною праці;

- своєчасне виявлення  можливостей виникнення небезпечних ситуацій на виробництві та попередження  працюючих про їхню наявність,задля вчасного усунення причини нещасних випадків;

-    дотримання працівниками вимог виробничої та трудової дисципліни;

- здійснення ретельного нагляду і якісного контролю за дотриманням працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Зіставлення аналізу нещасних випадків і відповідності їх окремим небезпечним ситуаціям набувають значення тоді, коли пізнання і з’ясування причин доповнюється застосуванням моделі комплексного використання діючих методів аналізу, коли  особливу увагу звертають на економічні аспекти охорони праці, її соціальні результати та виробничі досягнення.

Дослідження, проведені в нашій країні і за кордоном, свідчать, що найбільш ефективними з точки зору забезпечення безпеки праці є такі комплексні методи, які дозволяють своєчасно розпізнавати, виявляти і ліквідовувати небезпечні ситуації. Сучасні умови праці і виробничі обставини підкреслюють не­обхідність дослідження питань більш широкого впровадження в практику профілактики травматизму системний підхід використання комплексних методів аналізу, заснованих на вив­ченні можливих різноманітних, взаємовпливаючих виробничих небезпек та причин їх виникнення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Законодавство України про охорону праці: У 3-х т.-Т.1 - К.,  Видавництво «Основа», 2006.-277с.

2. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях. – К., 1998. -35с.

3. БеликовА.С., Касьян А.И.. Дмитрюк С.П. и др. Основы охраны труда. Днепропетровск: Журфонд, 2007.-494 с.

4. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці: Навч посібник. – К.: Знання, 2007.- 494с.

5. Матеріали Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

6. Присяжна Л.П. та ін. Класифікація методів аналізу травматизму / Вестник Харьковского национального автомобильно-дорожного университета.-Сб.науч.тр.- Вып.59.- Х.: 2012. С.60-64.

7. Статистичний Щорічник України за 2013 рік.