Канд. філол. наук, доцент Андреєва Т.В.

Первомайський факультет ХДУХТ

Префіксальний спосіб творення тотивних дієслів

В україністиці залишається актуальним поняття „порожніх” або суто видових префіксів (В.М. Русанівський, В.С. Ільїн). В.С. Ільїн, покликаючись на В.В. Виноградова, з цього приводу зауважує, що окремі дієслівні приростки, які служать простим граматичним засобом утворення форм доконаного виду, перетворюються на суто видові префікси. Із словотворчої їхня функція змінюється на формоутворювальну [3, с. 10].

Проте О.В. Бондарко зауважує, що „… у тих випадках, коли в результаті префіксації виникає видова пара, префікс вносить не тільки значення доконаного виду (тобто значення неподільної цілісності дії), але й значення зафіксованого, спеціально позначеного загальнорезультативного способу дії як значення реального досягнення результату” [1, с. 197].

Поділяє підхід О.В. Бондарка й український дослідник С.О. Соколова, яка, описуючи можливі типи відношення дії до поняття граничності, зазначає стосовно результативно-тотивних дієслів, що „приєднання префікса (найчастіше – одного для кожного дієслова) додає результативного значення, а відношення між НДВ і ДВ можна охарактеризувати як багаторазовість вияву дії: штрафувати/ оштрафувати, публікувати/ опублікувати ...” [4, с. 119].

В.С.Ільїн акцентує увагу на тому, що в українській мові префікс з- (с-,
зі-) найчастіше з-поміж інших префіксів уживається для творення видової пари доконаного виду з виявленням результативної закінченості дії [3, с. 51]. Аналіз фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що префікс з- (с-, зі-) в українській мові може виступати й у ролі тотивізатора: казати/ сказати, лякатися/ злякатися і под. Як зазначає С.О. Соколова, мотиваторами є дієслова, „семантика яких дає змогу уявити дію як таку, що складається з повторення багатьох однорідних актів” [4, с. 214], напр.: Давид здивований схопив Тихона за руку і спинив (Андрій Головко). Дієслова ж, мотиватори яких мають значення стану, зазвичай вказують на його одноразовий вияв, напр.: Незвичні до машини воли злякалися гуркоту й шарахнули вбік на ниви (Юрій Смолич).

Як стверджують українські мовознавці, основними значеннями префікса в- (у-, уві-, вві-) є: напрямок дії всередину (в’їхати, увійти і под.), інтенсивно-результативне (всіяти, уварити тощо). На думку С.О. Соколової, префікс в-, приєднуючись до абсолютно граничних дієслів зі значенням повторюваності або стану, надає дієсловам і значення одноразового вияву дії або одноразового вияву стану [4, с. 199], що свідчить про семантику тотивності в таких дієсловах-мотиваторах, напр.: – Гм, дивуюсь я і прислухаюсь до пісеньки, що її сойка безсовісно вкрала в якоїсь пташини (Михайло Стельмах).

Префікс по- в українській мові вживається як основний показник дистрибутивної повторюваної дії: побити, поламати, порозкидати, порозвішувати та ін. За функціонування у відповідному контексті формант по- може виявляти семантику ітеративної дії: знову порозкидали, вкотре поназбирали тощо. На підставі опрацьованого матеріалу вважаємо можливим стверджувати, що префікс по- може виступати й у ролі засобу творення тотивних предикатів, тобто тотивізатора: карати/ покарати, обіцяти/ пообіцяти й под., напр.: Аліна… неодмінно хотіла покарати Волю власною рукою (Юрій Яновський).

За допомогою префікса про- утворюються тотивні сепаратні дієслова, які „… означають завершеність певної самостійної частини дії недоконаного дієслова” [2, с. 74]: воркувати/ проворкувати, туркотіти/ протуркотіти і под., напр.: На ліву віконницю сів єгипетський голуб і протуркотів своє ласкаве „супруг” (Микола Хвильовий);.

Однією з основних функцій афікса пере- в українській мові, як відомо, є функція кількісної семантики. Разом з тим, префікс пере- може надавати дієсловам і тотивної семантики: ночувати/ переночувати, зимувати/ перезимувати, на що вказує Д. Грубор при класифікації стативних дієслів [2, с. 75], напр.: – Вечір добрий, діду! Давненько вже не бачив. Можна сказати, перезимували? (Михайло Стельмах).

В українській мові основним показником початку дії виступає префікс
за-, який, приєднуючись до неграничних дієслів НДВ, утворює „починальні” дієслова ДВ: скрипіти/ заскрипіти, грати/ заграти, говорити/ заговорити й под. Уважаємо за можливе стверджувати, що за участі префікса за- утворюються також похідні із семою тотивної дії: клякнути/ заклякнути, губити/ загубити тощо. Приєднуватися в такому випадку формант за- може до дієслів НДВ необмежено-кратної дії, напр.: Тривога серце знай стискає, Мій крик у горлі занімів (Іван Франко).

Визначальною семою для афікса о- в українській мові є сема „рух, дія по замкненій лінії”. Тому дієслова з префіксом о- найчастіше трапляються з-поміж процесуальних: огорнути, огородити, окреслити, огребти і под. Щоправда, є всі підстави виокремити й інше значення префікса о- – тотивне: публікувати/ опублікувати, характеризувати/ охарактеризувати, штрафувати/ оштрафувати, напр.: Ви пробачте мені [професоре], але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень…(Юрій Смолич).
С.О. Соколова з цього приводу зауважує, що „власне результативне значення префікса може бути пов’язане з різними типами фазових відношень з мотиватором – … одноразовим (якщо мотиватор позначає постійну або повторювану ситуацію): озвірити, ознаменувати ” [4, с. 226], напр.: То як же це сталося, що вони лише Жадана ознаменували тим? (Дмитро Міщенко).

Література:

1. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. – Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1976. – 255 с.

2. Грубор Д. (Из книги Видовые значения) // Вопросы глагольного вида. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962. – С. 68-76.

3. Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. – К.: Вид-во АН УРСР, 1953. – 164 с.

4. Соколова С.О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові / Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наук. думка, 2003. – 283 с.