Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Пашигорєв І.В.

Науковий керівник: Самородова Н.М. в.о. доцента кафедри

Обліку і аудиту ХІБС УБС НБУ

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи НБУ, Україна

Удосконалення механізму формування капіталу як необхідна умова сталого розвитку підприємства

Метою дослідження є уточнення теоретичних основ та обгрунтування конкретних практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування та управління ефективністю використання капіталу підприємства в сучасних умовах господарювання.

Проблемі формування капіталу підприємства приділяють велику увагу багато дослідників, такі як, Г.В. Савицька, Ю.В. Тимофєєва, І. А. Бланк і ін.. Однак, невирішеними залишаються питання щодо механізму формування капіталу підприємства, оптимізація його структури з позиції забезпечення умов ефективності його використання.

У системі управління різними аспектами діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складним і відповідальним ланкою є управління капіталом, оскільки його динаміка є найважливішим індикатором рівня ефективності господарської діяльності підприємства.

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але і різноманіттям облич, в яких він виступає. Найбільший інтерес у нашому випадку представляє класифікація капіталу за належністю підприємству. Власний і позиковий капітал складають так званий пасивний капітал підприємства, який характеризує джерела формування майна (активного капіталу) відокремленої організації.

Фінансову основу діяльності підприємства представляє перш за все сформований ним власний капітал, що характеризує загальну вартість засобів, що належать йому на правах власності і використовуваних їм для формування певної частини його активів [1].

При цьому ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Джерела і форми їх залучення дуже різноманітні. Управління залученням позикових коштів на підприємстві являє собою цілеспрямований процес їх формування з різних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства, в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку.

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективності його використання. З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства повинен будуватися на основі наступних принципу: забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин [2].

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями: простотою залучення, більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, власного капіталу притаманні такі недоліки: обмеженість обсягу залучення, а, отже, і можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу; висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу: використовувана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал [3].

Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями: досить широкими можливостями залучення; забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності існуючого розширення його активів і зростання темпів зростання обсягу його господарської діяльності; більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат з його обслуговування з оподатковуваної прибутку при сплаті податку на прибуток); здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки: використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу; активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка в усіх його формах; висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку; складність процедури залучення, так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави.

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капіталу) [4].

Таким чином, основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективності його використання. Формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

При прийнятті конкретних фінансових рішень виникає дві принципові проблеми: в якій формі (власного або позикового капіталу), є більш переважним залучення ресурсів; на який період (короткостроковий чи довгостроковий) є більш переважним залучення ресурсів.

Вирішення першої проблеми проводиться при якісному порівнянні переваг і недоліків двох основних форм фінансування: акціонерного фінансування (операцій зі статутним капіталом) і кредитування (залучення ресурсів на поворотній основі).

Рішення другої проблеми проводиться при якісному порівнянні переваг і недоліків основних термінів фінансування: короткострокового і довгострокового фінансування.

Слід погодитися з тим, що необхідно враховувати те, що кожен з існуючих інструментів фінансування має свою сферу ефективного функціонування залежно від цілей залучення ресурсів [5]. Тому рішення про використання конкретних схем фінансування повинне прийматися на основі порівняльного аналізу з іншими доступними формами і схемами фінансування в кожному конкретному випадку.

Узагальнюючи все вище викладене, можна зробити наступні висновки:

- основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позиції забезпечення умов ефективності його використання. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаюче у міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капіталу);

- достатній рівень капіталу сприяє підтримці життєздатності господарюючого суб'єкта протягом усього періоду функціонування, зберігаючи його ліквідність, стійкість і платоспроможність, від розміру власних засобів залежить можливість вкладень в економіку країни, розширення ринку товарів і послуг. У умовах обмеженості власних фінансових ресурсів і високої вартості залучених ресурсів формування та реалізація ефективного механізму управління капіталом стає основою збереження фінансової стійкості, стабільності функціонування та стратегічного розвитку організації.

Література:

1. Канке А.А., Кошова І.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства:Навчальний посібник - МЗС «Форум»: ИНФРА-М, 2007 - 288 с.

2. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: навчальний курс-Видання друге, перероблене і дополненное.-Київ: Ельга. Ніка-Центр ,2007-656 с.

3. Савицька Г.В., Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник - 5-е вид., Перероблене і доповнене - М. ИНФРА, 2009.- с.536.

4. Панков Д. Власний і позиковий капітал організації. Аналіз забезпеченості фінансовими ресурсами / Панков Д., Воскресенська Л., Фінанси. Облік. Аудит. - 2007. - С. 20-23.

5. Аносов В.М. про використання резервів вдосконалення фінансового планування в сучасних умовах / Аносов В.М. Планово - економічний відділ. - 2009. - С.64-71.