Дядечко А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Конкурентоспроможність компанії в контексті глобалізації означає здатність зайняти найбільш вигідну позицію в постійно мінливому середовищі, яке формується під впливом зовнішних чинників, відповідно, за межами національної економіки. На перше місце в умовах глобалізації виходять такі чинники, як інновації, відповідність системи якості на підприємстві міжнародним стандартам, безперервне вдосконалення продукції національних виробників і розширення їх діяльності на міжнародному ринку, а також – трудові ресурси, що відповідають вимогам міжнародного ринку праці. З огляду на це, перед вітчизняними компаніями постає вкрай актуальне завдання – підвищення конкурентоспроможності за рахунок не тільки успішного використання цих чинників, але й їхнього перетворення у конкурентні переваги.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що сьогодні не існує загальноприйнятого підходів до формування міжнародної конкурентоспроможності компаній. Розробці проблем теоретичних та практичних аспектів визначення конкурентоспроможності присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, класичними працями з основ конкурентоспроможності вважаються роботи А. Сміта, Д Рікардо, А. Маршала, І. Ансофа, Й. Шумпетера, М. Портера [2]. На основі досліджень цих вчених ґрунтуються роботи сучасних науковців, таких як Ю. Емцев [1], С. Савчук, О. Сагайдак [3], О. Шевченко [4] та ін.

Виходячи на міжнародний ринок, вітчизняні компанії мають брати до уваги не лише характерні особливості послуг, а й можливі конкурентні переваги фірм на цьому ринку, які, як правило, є основою стратегії будь-якої компанії, при чому варто зазначити, що відмінність від конкурентів повинна бути реальною і суттєвою, наприклад, наявність ключових компетенцій.

Найважливішими елементами ефективної зовнішньоекономічної стратегії вітчизняних компаній мають стати такі: орієнтація на споживача та всебічне задоволення його потреб; вибір сервісної концепції – того, що буде зроблено для споживача і яким чином це буде досягнуто; наявні якісні технології. Ці вимоги дуже важливі для українських підприємств, які ще недостатньо активні на зовнішньому ринку [4].

Шляхами підвищення конкурентоспроможності українських компаній на міжнародному ринку мають стати такі заходи: впровадження сучасних технологій; розвиток конкурентного середовища у галузі транспортних послуг (за участю підприємств різних форм власності, із залученням зарубіжних інвесторів); розширення видів та вдосконалення експортних транспортних послуг; впровадження висококваліфікованої робочої сили (Україна посідає друге місце у Східній Європі за кількістю фахівців з науковими ступенями), що дасть змогу зайняти унікальну нішу на міжнародному ринку послуг; розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури як напряму переходу країни до інформаційного суспільства та нової економіки; розробка програмного забезпечення для захисту від комп’ютерних злочинів як запобігання загрозам інформаційній безпеці; стимулювання конкуренції між учасниками національного ринку; забезпечення диверсифікації діяльності підприємств у напрямку наукомістких видів; підвищення загальної якості послуг; сертифікація вітчизняних фірм відповідно до міжнародних стандартів; підвищення аутсорсингового потенціалу вітчизняних підприємств-аутсорсерів; забезпечення консолідації підприємств галузі; участь фірм у міжнародних стратегічних альянсах; вихід вітчизняних сервісних компаній на світові фондові біржі, що сприятиме підвищенню їх репутації на міжнародному ринку; формування власного транснаціонального капіталу для виходу на міжнародний ринок послуг шляхом комерційної присутності [3].

Отже, на даний момент можна сказати, що українські компанії володіють певними конкурентними перевагами й нагромадили конкурентний потенціал для виходу на міжнародний ринок послуг, тому для здійснення своєї ефективної діяльності необхідно враховувати специфіки послуг відповідно до розробленої фахівцями класифікації, орієнтуватися на міжнародні стандарти і правила надання послуг, затверджені міжнародними організаціями (Всесвітня туристична організація, Організація міжнародної цивільної авіації та ін.), застосування сучасних форм міжнародного кооперування і партнерства у сфері послуг. Також вітчизняним фірмам слід дотримуватися раціональної зовнішньоекономічної стратегії та опанування сучасними методами міжнародного менеджменту і маркетингу.

Використана література:

1. Емцев В. Інвестиційні та інноваційні механізми підвищення конкурентоспроможності компанії // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2011_3/125.pdf

2. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. – М.: «Международные отношения», 1993. - 896 с.

3. Сагайдак Ю. А. Напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tppe/2009_20/Zb20_22.pdf

4. Шевченко О. О. Моделі підвищення міжнародної конкуренто-спроможності: теоретико-методологічний аспект // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evd/2011_3/12.pdf