Економічні науки / Фінансові відношення

Ховрак І.В., Кулинич М. А.

КНУ імені Михайла Остроградського, Україна

СВІТОВА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 2008–2009 РОКІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Після жорсткої фінансово-економічної кризи, що охоплювала грошово-кредитну, фіскальну, соціальну та інші сфери, економіка України поступово починає відновлення. Проте дослідження причин виникнення та поширення світової кризи має важливе значення для сучасної української економіки. Тому метою дослідження є визначення ступеня впливу світової фінансової кризи на економіку України.

У 2008-2009 році світ пережив пік фінансово-економічної кризи, що спричинив рецесію, проблеми функціонування фінансової та кредитної системи, зростання безробіття, скорочення виробництва, спад низки фондових індексів, суттєве зниження ринкової вартості цінних паперів і товарів, скорочення обсягів світової торгівлі, зниження рівня життя населення. Виникнення в Україні фінансово-економічної кризи стало очевидним восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, за даними Держкомстату [1] за 2008 рік дефіцит платіжного балансу України склав 3,1 млрд дол.; приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни склав 6180,7 млн дол., або 77,9 % рівня попереднього року; національна валюта знецінилась більш ніж на 50% відносно долара США, а реальний ВВП знизився на 8% та 19% в річному обчисленні в останньому кварталі 2008 р. та першій половині 2009 р. відповідно.

Передумови фінансово-економічної кризи в Україні доцільно розглядати в двох аспектах: 1) як наслідок світової фінансової кризи (внаслідок фінансової глобалізації та відкритості економік); 2) як наслідок внутрішніх економічних і системних суперечностей (рис. 1). Отже, можемо констатувати, що співпадання світової фінансово-економічної кризи з посиленням процесів внутрішньої економічної та політичної кризи в Україні спричинило різке загострення структурних диспропорцій національної економіки, відобразило недієздатність вітчизняної моделі економічного зростання.

Рис. 1 Внутрішні причини фінансово-економічної кризи в Україні

* складено авторами з джерел [2; 3, с. 4–5]

Промислове виробництво у посткризовому періоді характеризується позитивною динамікою, у 2010 р. його зростання становило 11,2 % (табл. 1). Найбільші темпи відновлення спостерігались у переробній промисловості, виробництво в якій зросло на 13,9 % (у 2009 р. відбулось падіння на 26,5 %), зростання у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води становило 9,5 % (у 2009 р. було падіння на 11,1%), у добувній промисловості зафіксовано зростання на рівні 3,7 % (проти зниження на 10,6 % у 2009 р.). Отже, ситуація в українській економіці стабілізувалася, з’явилися перші ознаки її поступового пристосовування до зовнішніх ризиків.

Таблиця 1

Динаміка промислового виробництва, % до попереднього року*

Галузі промисловості	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Промисловість	103,1	106,2	107,6	94,8	78,1	111,2
Добувна промисловість	104,4	105,8	102,6	95,7	89,4	103,7
Переробна промисловість	103,0	106,3	109,9	94,0	73,5	113,9
Електроенергія, газ та вода	102,9	106,7	102,3	98,2	88,9	109,5

* побудовано за даними джерела [1]

Основними ризиками посткризового відновлення, на думку експертів Національного інституту стратегічних досліджень [4, с. 28–29], є: 1) відсутність пріоритетів промислової політики та механізмів їх реалізації; 2) залежність національної економіки від зовнішньої кон’юнктури; 3) низька конкурентоспроможність та невідповідність промислового виробництва потребам внутрішнього ринку; 4) висока енергоємність промисловості, нераціональне енергоспоживання у ході виробничих процесів; 5) відсутність диверсифікованих організаційних форм виробництва у промисловості; 6) низький рівень науково-технологічного потенціалу та інноваційної активності промислових підприємств; 7) нерозвиненість фінансових механізмів забезпечення промислового розвитку.

З метою подолання наслідків фінансово-економічної кризи країни розробляють антикризову політику, що реалізується на трьох рівнях: підтримка конкурентоздатності основних галузей економіки; попередження кризових явищ; зменшення негативних наслідків банкрутства підприємств [5, с. 267]. В цілому, антикризова політика спрямована на виконання наступних функцій: передкризове регулювання, регулювання в умовах кризи, регулювання процесів виходу з кризи, стабілізація нестійких ситуацій, мінімізація втрат, своєчасне прийняття рішень.

Тому, першочерговими завданнями антикризової політики є створення умов для розвитку всіх сфер економічної діяльності та зростання прибутковості за рахунок розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Проте, прогнозуючи розвиток національної економіки, «необхідно виходити не тільки з внутрішніх передумов розвитку держави, але й враховувати напрям розвитку глобального цілого, в якому Україна займатиме певні позиції» [6, с. 26].

Основними напрямками подальшого подолання наслідків фінансово-економічної кризи можуть бути: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів; визначення доцільності фінансування соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб’єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету; впровадження пільг, спрямованих на стимулювання енергозбереження та впровадження інноваційних технологій; державне інвестування у розвиток регіональної інфраструктури.

Також умовою забезпечення стійкого розвитку є об’єднання зусиль держави, корпоративного сектору та громадськості. Оскільки національна економіка є складною системою, варто зазначити, що перелічені заходи подолання наслідків фінансово-економічної кризи в Україні, безумовно, потребують постійного доповнення. Це дозволить забезпечити стійкість позитивних економічних результатів та створить передумови для подальшого економічного зростання.

Література:

1. Матеріали Державного комітету статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

2. Глущенко О. В. Реалізація економічної свободи в умовах глобальної фінансової кризи // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Екон. сер. – 2009. – № 851. – С. 154–169.

3. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи. - Жаліло Я. А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. та ін. / за заг. ред. Я. А. Жаліла. - К.: НІСД, 2009. - 142 с.

4. Реструктуризація промисловості України у процесі посткризового відновлення. / За ред. Я. А. Жаліла. – К.:НІСД, 2011. – 54 с.

5. Лизун М. В. Антикризова політика: світовий досвід та уроки для України // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2011. – Вип. 5 (2). – С. 266–271.

6. Шульга М. Криза як загроза суспільній безпеці / М. Шульга // Криза в Україні: зони ураження. – К.: ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», 2010. – 104 с. – С. 7–27.