Гей Г.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Пряме оподаткування страхових компаній України

Розвиток ринку страхових послуг пов'язаний зі стрімкою модернізацією технологій страхової діяльності, появою якісно нових видів ризиків в умовах глобальної фінансово-економічної кризи, а також зростанням на цьому тлі потреби гарантованому захисті інтересів громадян і суб'єктів господарювання.

Дослідження напрямів еволюції ринку страхування доводить, що його функціонування не може бути самодостатнім і відбуватися лише під впливом ринкових законів, а потребує активного втручання держави з метою стимулювання розвитку страхової діяльності.

Як показує зарубіжна й вітчизняна практика, найбільше фіскальних проблем у страхових компаній пов'язано із прямим оподаткуванням, тобто зі справлянням податку на прибуток (доходи). Недостатній рівень врахування в податковому законодавстві специфіки цієї фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з високою швидкістю обороту капіталу, зумовлює актуальність теоретичних і прикладних досліджень, спрямованих на виявлення й усунення недоліків оподаткування фінансових результатів основної діяльності страховиків.

Діяльності й оподаткування страхових компаній внесли такі вчені, як В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, М.С. Клапків, С.С. Осадець, P.E. Островерха, Я.П. Шумелда, Т.В. Яворська.

Метою цієї статті є виокремлення й розкриття змісту проблем прямого оподаткування страховиків, які виявляються у процесі їх практичної діяльності, без чого не можливе його вдосконалення, спрямоване на гармонізацію інтересів платників податків із фіскальними прагненнями держави.

З 1 квітня 2012 року страхові компанії перейдуть на справляння податку на прибуток на запільних підставах. Вникнувши в сутність основних нововведень щодо режиму оподаткування прибутку страхових компаній, з'ясуємо основні позитивні наслідки, а також можливі негативні ефекти і проблемні аспекти запровадження прямого оподаткування фінансових результатів діяльності страховиків.

Проаналізувавши законодавчі норми, які нині регламентують порядок справляння податку з доходів страхових організацій, та їх практичне застосування, можна виокремити низку проблемних моментів. Насамперед відзначимо наявність семантичної колізії між назвою податку в поки що чинному Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" та його економічною природою, адже, по суті, зі страховиків справляється не податок на прибуток, а своєрідна модифікація податку з обороту, оскільки об'єктом оподаткування є певним чином скореговані валові страхові платежі (внески, премії).

Тому вважаємо, що, з наукової точки зору, коректніше називати такий фіскальний платіж податком з доходів страхових компаній або податком зі страхових платежів (внесків, премій).

Нині при визначенні об'єкта оподаткування з валових страхових внесків не враховуються виплати страховика за договорами перестрахування, укладеними з нерезидентами. Більше того, при здійсненні страхових виплат на користь сумнівних компаній-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не відповідає вимогам Держфінпослуг України, вітчизняні страхові організації зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування за ставкою 12% за рахунок власних коштів, що може негативно позначатися на фінансовому забезпеченні страхової діяльності добросовісних страховиків-резидентів.

Причиною запровадження названих законодавчих обмежень стали виключно міркування недопущення втрат бюджету й неконтрольованого відпливу фінансових ресурсів за кордон. Що ж стосується додаткового 12-відсоткового оподаткування виплат страховикам-нерезидентам за рахунок власних коштів вітчизняних страхових компаній, то це певною мірою суперечить принципу стимулювання розвитку національного страхового ринку, який неможливий без активного залучення потенційних клієнтів не лише в Україні, а й за її межами.

Дефіцит фінансових ресурсів у національних страховиків у період глобальної фінансово-економічної кризи лише активізував і розширив межі використання описаних вище технологій мінімізації податкового навантаження. У 2010 році контрольно-перевірочна робота органів податкової служби була сконцентрована безпосередньо на перевірках ризикових страховиків. Так, було перевірено 6 страхових організацій м. Донецька, 4 страховики в м. Києві, одна компанія у м. Харкові, які активно надавали послуги і мінімізації податкових зобов'язань по всій Україні.

Для розв'язання проблеми використання суб'єктів страхового ризику як інструменту податкової оптимізації, що спричиняє значні втрати доходів бюджету, у Податковому кодексі України передбачено поступовий перехід до загальної системи оподаткування прибутку страховиків на рівні підприємствами інших галузей. На думку розробників цього нормативного акта, такий крок сприятиме вирівнюванню податкового навантаження у сфері страхового бізнесу щодо інших секторів національної економіки.

Висновок:

1. Сучасна податкова політика української держави щодо страхової галузі характеризується явним домінуванням фіскальної складової та певним ігноруванням значних можливостей регулюючого впливу на її діяльність.

2. Передбачений новим Податковим кодексом перехід страховиків н загальновстановлений порядок справляння податку на прибуток може мати як позитивні, так і негативні фіскальні і регулюючі наслідки для національного ринку страхових послуг.

Література:

1. Шірінян Л.В.Оподаткування страхових компаній України // Фінанси України. - 2010. - №5. - С. 76-85.

2. Квасовський О.Р. Проблемні аспекти прямого оподаткування страхових компаній в Україні // Фінанси України. - 2011. - №1. - С. 52-63.