Бабалюк Надія Степанівна

Науковий керівник: Заєць К. Д.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми та перспективи державного регулювання ринку праці в Україні

Забезпечення позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку України, підвищення її конкурентоспроможності у сфері використання трудового потенціалу значною мірою залежить від запровадження дієвих механізмів державного регулювання ринку праці й зайнятості, їх узгодження

з механізмами інших рівнів управління соціально-економічними процесами,

що набуває особливої актуальності на етапі інтеграції України у світову економічну систему.

Проблеми державного регулювання ринку праці та зайнятості населення достатньо ґрунтовно досліджено в працях провідних вітчизняних

вчених. Вагомий внесок в їх вирішення зробили  О. Бендасюк ,В. Близнюк,  В. Васильченко, Н. Зінкевич, К. Крищенко, Н. Ковалевич, Е. Лібанова,                       В. Міненко, О. Новікова, В. Петюх, В. Приймак, О. Хомра та ін.

Метою даної статті є визначення напрямів удосконалення механізмів

державного  регулювання ринку праці і зайнятості населення на засадах підвищення конкурентоздатності робочої сили та налагодження взаємодії суб’єктів управління різних рівнів.

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Її завданням  є стимулювання попиту на робочу силу і зближення структури пропозиції праці зі структурою попиту на працю. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Практично це означає розробку і реалізацію комплексу заходів щодо відповідності робочих місць та робочої сили.                                     

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.                                   До активних заходів належать: створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення; профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів; організація громадських робіт; посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;  розвиток служби зайнятості.                                                                                                        До пасивних заходів належать: виплата допомоги у звязку з безробіттям і надання допомоги членам сімей,  які перебувають на утриманні безробітних[3].

Державний механізм регулювання зайнятості населення здійснюється через закони, нормативні документи, концепції, регіональні та локальні цільові соціально-економічні програми; інформаційне та методичне забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень на рівні регіональних органів управління; застосування прогресивних методів стратегічного управління.

В Україні державним органом, що забезпечує реалізацію політики зайнятості населення є Державна служба зайнятості, яка була створена 1990 року. Її обовязки й права були визнані статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення». Головними функціями служби зайнятості є: аналіз ринку праці та інформування про його стан;       трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадян – в одержанні роботи;регулювання ринку праці, яке здійснюється через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості; допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття; безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості [2,с.9].           На етапі відновлення економіки Державна служба зайнятості повинна орієнтувати безробітних на здобуття знань, вмінь і навичок для працевлаштування на вакансії, що є в наявності.      

На обліку у Державному центрі зайнятості на кінець I кварталу 2010 року було зареєстровано 518 874 безробітних, що на 378 942 (42,2 %) менше ніж за аналогічний період минулого року. Значною частиною у загальній кількості безробітних є молоді люди до 35 років – 40,2 % у поточному році; 40,7 % - у 2009. Працевлаштовано на підприємства, в установи і організації за звітний період 137495 осіб, з них 24 % - у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку, по 20 % - у переробній промисловості  та сільському господарстві. За даними Державного центру зайнятості у січні-березні цього року створено 174900 робочих місць, кожне десяте робоче місце створено у переробній промисловості, кожне дванадцяте у галузі операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та наданні послуг підприємцям. Найближчим часом передбачено вивільнення 70539 працівників, це торкнеться у першу чергу працівників державного управління (18,5 %) та фінансового сектору (10,4 %) [4].

Рис. 1 Чисельність незайнятих громадян та кількість вакансій за         2009-2010рр.

Щодо основних показників ринку праці 2011 року, то у серпні кількість зареєстрованих безробітних зменшилась і становила 432,4 тис. осіб, що на 7,9% менше ніж у липні 2011 року. Водночас зросла потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць – до 93,2 тис. осіб порівняно з 89,0 тис. осіб в липні.Це послабило напругу на зареєстрованому ринку робочої сили через зменшення навантаження на 10 вільних робочих місць до 48 осіб порівняно з 54 особами у липні.

Після підвищення середньомісячної номінальної зарплати в червні-липні, що було пов’язано із відпускними виплатами, у серпні відбулося її зниження на 2,0% порівняно з липнем до 2694 грн. Унаслідок зниження споживчих цін у серпні, темпи приросту реальної заробітної плати в річному обчисленні збільшилися до 8,4% порівняно з 4,8% у липні.

Заборгованість із виплати зарплати в серпні зменшилася до 1155,3 млн. грн., що на 1.3% менше ніж у минулому місяці і на 18,0% менше ніж у серпні 2010 року.                                                                                                                                                                                                                          Таблиця1                              Показники ринку праці та доходів населення[4]

Показники

2010 рік

2011 рік

серпень

грудень

березень

червень

липень

серпень

Чисельність за реєстрова-них безробітних тис.осіб

396,4

544,9

613,6

506,1

469,5

432,4

Офіційний рівень зареє-строваного безробіття,%

1,4

2,0

2,2

1,8

1,7

1,6

Реальна заробітна плата,%

112,3

110,5

111,3

101,9

104,8

108,4

Номінальна заробітна плата,грн.

2280

2629

2531

2708

2749

2694

Заборгованість із виплати заробітної плати, млн.грн.

1409,5

1218,1

1324,3

1186,5

1170,5

1155,3

За сприяння Державної служби зайнятості у серпні 2011 р. було праце-влаштовано 56,8 тис. осіб проти 58,1 тис у серпні 2010 р. Серед працевлаштованих осіб половину становили жінки або молодь у віці до 35 років.                                                                                                       Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” державна політика зайнятості спрямована на реалізацію конституційного права громадян на працю. З цією метою на державному рівні  мають бути вирішені проблеми, пов’язані із забезпеченням гідної праці через професійно-кваліфікаційну підготовку у відповідності до потреб економіки, підвищення економічної  активності населення, конкурентоспроможності та вартості робочої сили, регулювання трудової міграції, забезпечення  соціального захисту безробітних та повернення їх до продуктивної праці.                   Проект Загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки визначає  основні напрями державної політики зайнятості та відповідні заходи і є інструментом регулювання процесів, які відбуватимуться на національному ринку праці.                                                Мета Програми полягає у здійсненні регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, які створюють умови для забезпечення гідної праці, сприяння зайнятості населення та посилення його соціального захисту.                                Підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили здійснюватиметься через:                                                                                   - створення державної системи неперервного професійного навчання впродовж трудового життя шляхом розробки та реалізації відповідної державної концепції та нормативно-правових документів;                                            - створення правових, організаційних та фінансових засад функціонування системи професійного розвитку працюючого населення шляхом прискорення прийняття проекту Закону України «Про професійний розвиток працівників» та забезпечення його реалізації;                                        - створення системи оцінки професійної якості працівників шляхом розробки та запровадження системи сертифікації працівників на відповідність їх професійних знань, умінь і навичок встановленим законодавством вимогам;                                                                                        - сприяння підприємствам у здійснені професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників шляхом спрощення дозвільної системи на здійснення підприємствами освітньої діяльності та зняття обмежень щодо віднесення до складу валових затрат сум, які можуть бути використані на підготовку кадрів;                                                                           - підвищення відповідальності роботодавців за відповідність кваліфікаційного рівня працівників потребам виробництва [5].                         Таким чином, державне регулювання ринку праці в умовах формування соціально орієнтованої економіки має визначатись як система заходів щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили. Воно має бути вдосконалене і ґрунтуватись на новітніх теоретико-методологічних положеннях і охоплювати законодавчі, нормативно-правові акти, соціально-економічні стандарти, інвестиційні важелі. Також має забезпечити формування цивілізованого ринку праці, що сприятиме збалансуванню попиту і пропозиції  шляхом створення необхідної кількості робочих місць з  гідними умовами та оплатою праці, з одного боку, та робочої сили за обсягами, професійним складом та освітньо-кваліфікаційним рівнем відповідно до попиту регіональних ринків праці, потреб суспільного виробництва – з іншого.                                                                                                                                                         

                        Список використаних джерел                                                           1.Бендасюк О.О. Державне регулювання зайнятості населення//Держава та регіони. – 2009.  - №5 – с.11-17.                      2.Зінкевич Н. І.   Збереження трудового потенціалу України в умовах фінансової кризи та роль державної служби зайнятості / Н. І. Зінкевич // Економіка та держава. – 2010. – №3. – С. 8-10                                                3.Міненко В. Л. Державне регулювання ринку праці та зайнятості населення: теоретичний аспект. – 2009. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2009-2/doc/1/03.pdf                          4.Офіційний сайт Державного комітету статистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/                                                                                                                          5.Концепція загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011роки. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=81688&cat_id=34950