Карпусенко А.Г.

к.е.н Доцент Закалінська К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла

Туган-Барановського

Структуризація аудиторського ризику

Аудит є відносно новою формою фінансового контролю в Україні, поява якої була зумовлена необхідністю впровадження нових видів і форм фінансового контролю у зв’язку з переходом до ринкових відносин. Забезпечення достовірності публічної фінансової звітності, захист інтересів широкого кола власників та інтересів суспільства в цілому – це головна мета аудиту у відкритому та демократичному суспільстві з ринковою економікою. Особливо актуалізується ця мета в умовах сучасної глобальної економічної кризи, коли запорукою громадської довіри до бізнесу в значній мірі є результати діяльності незалежних професійних аудиторів. Однак, як і любій сфері людської діяльності, аудиторській притаманні ризики. Одним з критеріїв якості аудиту є рівень аудиторського ризику, який свідчить про правильність і достатність вибраних і здійснених аудитором процедур.

Аудиторський ризик – це усвідомлена можливість невиявлених аудитором (аудиторською фірмою) помилок, більш допустимих меж і ймовірного складання неправильного аудиторського висновку зі сподіванням позитивного результату аудиту після завершення всіх аудиторських процедур. Природа аудиту зумовлює існування специфічних, не властивих іншим видам діяльності ризиків професійного характеру. Вони пов’язані з формуванням аудитором висновків за результатами виконаної роботи.

Особливої актуальності проблема ризиків в аудиті набуває в умовах економічної кризи, коли збільшується імовірність виникнення фінансових проблем у суб’єктів господарювання. Саме перед аудиторськими інституціями суспільством поставлене завдання перевірки та підтвердження достовірності інформації. Ризики, пов’язані з виконанням такого завдання в умовах підвищення вимог до інформації та зниження рівня довіри до неї, безумовно, зростають.

Зарубіжні та вітчизняні автори поділяють ризики аудиторської діяльності на такі види: аудиторський ризик, який передбачає можливість висловлення аудитором невідповідної аудиторської думки, коли фінансові звіти суттєво викривлені, і ризик бізнесу аудитора (аудиторської фірми), суть якого полягає в можливості зазнавання збитків від здійснення аудиторської діяльності, незалежно від якості виконання професійних обов’язків. відображають реальний стан справ клієнта. Це спричиняє виникнення ризику для аудитора. Такий ризик за своєю суттю є подібним до аудиторського, але не є ним, оскільки останній за визначенням виникає лише під час аудиторської перевірки. Враховуючи асортимент аудиторських послуг, можливо відокремити такі види професійних ризиків аудитора: аудиторський ризик, ризик огляду, консультаційний ризик, обліковий ризик і експертний ризик.

Ризики бізнесу аудитора (аудиторської фірми) включають в себе ризик господарських відносин з клієнтом, ризик репутації, ризик прийняття неправильних рішень менеджерами аудиторської фірми, ризик неплатоспроможності клієнта, ризик втрати незалежності, ризик недобросовісної конкуренції, ризик нестабільності законодавства у сфері аудиторської діяльності та ризик конфліктних відносин з державними органами влади.

Існування професійних ризиків аудитора зумовлене джерелами: відповідальністю аудитора перед клієнтами та третіми особами за якість наданих послуг (така відповідальність передбачена Міжнародними стандартами аудиту, Законом України "Про аудиторську діяльність" та іншими законодавчими актами) та обмеженістю аудиторів і аудиту, яка пов’язана з тим, що, по-перше, аудитору властиво помилятися, а по-друге, аудит здійснюється з використанням методів вибіркової перевірки.

Процес управління ризиками аудиторської діяльності передбачає їхнє виявлення та розпізнавання. На цьому етапі суб’єкту управління ризиками необхідно: виявити ризики, притаманні аудиторській діяльності, встановити джерела ризиків і фактори, що на них впливають, дослідити структуру та якісні характеристики ризиків, а також визначити характер ймовірних наслідків настання ризикових подій. Для ідентифікації ризиків можливо використовувати метод аналізу, індуктивні та дедуктивні методи, перспективні та ретроспективні методи, позитивне або негативне ризикове розмежування, методи, що ґрунтуються на ознаках появи ризику, й евристичні методи. Вибір конкретного методу виявлення й розпізнавання ризику аудиторської діяльності залежить від виду ризику та завдання з ідентифікації, яке необхідно вирішити суб’єктові управління ризиками/з аг/

Загальний ризик аудиту, згідно з міжнародними нормативами містить такі складові: властивий ризик; ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю; ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик - це імовірність суттєвих перекручень залишку за певним бухгалтерським рахунком чи певної категорії операції або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.
Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю, що може призвести до помилок та перекручень у залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.

Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку за повним рахунком. Цей ризик безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблена аудитором оцінка внутрішнього контролю й внутрішнього ризику впливає на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень.

Прийнятний аудиторський ризик - це суб'єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження. Повна гарантія (нульовий ризик) точності фінансової звітності економічно не доцільна, бо для цього аудитору необхідно не вибірковим, а суцільним способом перевірити всю документацію, а також у разі потреби залучити до проведення аудиту технологів, маркетологів та інших фахівців.

Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, з тим щоб взяти на себе професійну відповідальність. Для повного забезпечення інформаційних потреб аудитору необхідно вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості. Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен врахувати кілька важливих факторів, а саме: характер бізнесу клієнта; чесність адміністрації; результати попереднього аудиту; первинний і повторний аудит; професіоналізм бухгалтерських кадрів; вірогідність привласнення коштів; достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до міжнародного нормативу ризик контролю – це ризик того, що суттєвій помилці не вдається запобігти системою внутрішнього контролю клієнта і що допущена помилка не буде виявлена. На розмір ризику контролю впливає також факт виявлення помилок, неточностей у системі бухгалтерського обліку попередньою аудиторською перевіркою, що знижує довіру до системи бухгалтерського обліку і збільшує ризик (це повинні враховувати аудитори під час проведення наступних аудиторських перевірок).

Аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю (попередньо оцінивши його спрямованість і вплив на систему бухгалтерського обліку і якість складання фінансової звітності). Процедурний ризик, або ризик не виявлення, визначає план обсягу тестування для одержання великої кількості аудиторських свідчень. Тому аудитор повинен установити зв'язок між цілями системи внутрішньогосподарського контролю та аудиторської перевірки, визначаючи для кожної статті звіту і окремий розмір процедурного ризику. Коли аудитор готовий узяти на себе великий ризик, свідчень потрібно менше. Отже, необхідно прагнути до мінімізації аудиторського ризику і тоді можна одержати максимум доказів складання аудиторського висновку.
Таким чином, для того щоб підготувати оптимальний план проведення аудиту, необхідно під час розрахунку аудиторського ризику системно враховувати не тільки загальні основні аспекти контролю, а й попередньо оцінити сукупність факторів, що впливають на них. Тільки системний підхід і комплексна оцінка усіх факторів під час розрахунку аудиторського ризику дає змогу скласти прийнятний план аудиту.

Зробимо висновок, що проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Аудиторська діяльність потребує самостійності аудитора в обґрунтуванні і прийнятті рішень. Перевіряючи фінансову звітність підприємств, аудитор повинен дати оцінку виявлених у ній помилок, які можуть бути як суттєвими (матеріальними), так і несуттєвими (нематеріальними). Крім цього, аудитор дає оцінку ступеня ризику своєї діяльності. З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує: тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства; строки проведення незалежних процедур; обсяг незалежних процедур.

Для оцінки ризиків аудиторської діяльності з метою реалізації заходів щодо їх мінімізації чи усунення пропонується аудиторові послідовно: обрати метод виявлення ризику, зібрати та опрацювати необхідну інформацію, ідентифікувати та оцінити ризики та визначити пріоритетні напрямки їх мінімізації або уникнення.

Література

1.Про аудиторську діяльність: Закон України від 14.09.2006 р. зі змінами та доповненнями // Відомості ВРУкраїни. – 2006. - N 44. - ст.432

2. Загородній А.Г. Ризики аудиторської діяльності: їх сутність і класифікація / А.Г. Загородній, Л.М. Пилипенко // Формування ринкової економіки в Україні : науковий збірник ЛНУ ім. І. Франка. – 2005. – Спецвипуск № 15. – С. 13–16. (Особистий внесок автора: виділено ознаки класифікації аудиторського ризику).

3. Проскуріна Н. М. Внутріфірмові стандарти як умова підвищення якості аудиторських послуг / Н. М. Проскуріна, В. П. Коваленко // Науковий вiсник Ужгородського унiверситету [Текст] : [зб. ст.]. - Ужгород, 2010. - Вип. 31. - С. 267-270. - (Серiя: Економiка).