Економічні науки / 7. Облік і аудит

К.е.н., доц. Яковишина Н.А., Мельник І.В., Глухманчук Л.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості обліку нарахування та виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ

 

Ефективність функціонування бюджетної установи, як і будь-якого суб’єкта господарювання, перебуває в тісному зв’язку із системою організації та обліку оплати праці.

Незалежно від сфери фінансово-господарської діяльності, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей, основне джерело їхніх доходів. Праця як економічний ресурс є сукупністю використовуваних при здійсненні громадсько-корисної діяльності фізичних та розумових здібностей людей. В Україні право на працю гарантується головним законодавчим актом – Конституцією України, нормами якої затверджене право на працю кожного громадянина, з метою надання можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає.

Складовою всіх витрат, що здійснюються в бюджетних установах, є витрати на оплату праці, на які припадає у середньому від 60%  до 85% сукупних витрат, що здійснюються ними. Облік витрат на оплату праці є одним із найважливіших напрямків роботи облікового апарату кожної бюджетної установи. Саме це зумовлює актуальність проблем, пов’язаних із особливостями обліку нарахування та виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Питання присвячені особливостям обліку витрат на оплату праці працівників бюджетних установ, знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних вчених: Г. В. Власюка, Ю. В. Карповича, Т. В. Кузнєцова, Н. А. Яковишиної, Т. Г. Мельник та ін.

Метою даної роботи є дослідження особливостей обліку нарахування та виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери в сучасних умовах господарювання.

Здійснення нарахування та виплати заробітної плати в бюджетних установах регулюється нормативно-правовою базою, а саме: Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року зі змінами і доповненнями, Кодексом законів про працю (далі – КЗпП), Постановами Уряду щодо оплати праці, Інструкціями, розпорядженнями Кабінету міністрів України.

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці») [1].

 Заробітна плата при правильній організації забезпечує прямий і безпосередній зв’язок доходів з кількістю і якістю витраченої праці. Саме за її допомогою оцінюється кваліфікація працівника, складність виконуваної ним роботи, обсяг та якість вироблених матеріальних благ, наданих послуг. Тобто, показники оплати праці дають загальне уявлення про внутрішню діяльність бюджетної установи та виступають засобом контролю за мірою праці.

До завдань обліку праці та її оплати відносять [5, 158]:

­                  контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;

­                  розрахунок витрат робочого часу та облік праці;

­                  обчислення розміру заробітної плати та утримань з неї;

­                  здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі;

­                  контроль за використанням фонду заробітної плати.

В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» є захищеною, тобто означає, що виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів.

Фінансування витрат на оплату праці працівників бюджетних установ здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом доходів та витрат на такі цілі. Планування витрат на оплату праці при складанні кошторису здійснюється згідно з вимогами «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторису бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 р. № 228 [2].

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає такі елементи: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати – посадові оклади, розмір яких, а також надбавок до них визначається на підставі тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією [4, с. 158].

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та вихідні дні, викликані необхід­ністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. п.), Оплата праці в ці дні про­водиться в розмірі:

­                  працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками – в розмірі подвійної годинної або денної ставки;

­                  працівникам, які одержують місячний оклад, – в розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий дні проводилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводи­лася понад місячну норму. За роботу у святкові та вихідні дні замість доплати працівнику за його бажанням може бути наданий інший день відпочинку в найближчі два тижні.

Під час розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину за п’ятиденного і за шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденним робочим тижнем не може перевищувати п’яти годин [7, С. 87].

Оплата праці працівників у нічний час (з 22.00 до 6.00 години) здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною та галузевою угодами, колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час.

Крім того, у бюджетних установах має місце суміщення професій (посад), тобто виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи з іншої професії (посади). Доплати за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються і визначаються керівником установи, виходячи з одержаної економії за ставками і окладами суміщуваних працівників. Доплата за суміщення включається у середній заробіток у всіх випадках його обчислення [6, с. 91].

Поряд із суміщенням професій (посад) може застосовуватися сумісництво, тобто виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації.  Оплата праці при роботі за сумісництвом провадиться згідно з обсягом фактично виконаної роботи і не враховується при підрахунку середнього заробітку (за деякими винятками згідно з чинним законодавством).

Заробітна плата в більшості бюджетних установ виплачується два рази на місяць: за першу половину місяця – аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця – фактичний місячний заробіток за вирахуван­ням авансу та утримань [5, c. 159].

На виплату авансу складається платіжна відомість (ф. №389). За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видається за розрахунково-платіжною відомістю (ф. №49). На під­ставі цих відомостей складається «Звіт розрахункових відомостей із заробітної плати і стипендій» ф. №405 (меморіальним ордером із заробітної плати №5).

Отже, нарахування заробітної плати працівникам бюджетної установи являє собою розрахунок його заробітку за місяць, з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за вирахуванням утримань [8, с. 51].

Заробітна плата, нарахована працівникам за відпрацьований час або за виконану роботу, для бюджетних установ є фактичними видатками за кодами бюджетної класифікації №1111 – 1120.

Стаття «Оплата праці працівників бюджетних установ» (код 1110), економічної класифікації, включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за посадовими окладами, ставками або розцінками, а також річні доплати до цих ставок (за ранг, стаж, вислугу років, науковий ступінь, надурочні години і т. ін.). Видатки за цим кодом мають досить значну питому вагу в кошторисі бюджетної установи і є захищеною бюджетною статтею.

До статті «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) належать збори на обов’язкове пенсійне страхування та всі види обов’язкового соціального страхування. Це також захищена бюджетом стаття.

Для обліку розрахунків з оплати праці застосовується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», який є активно-пасивним, балансовим та  розрахунковим. На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який належить як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) – рахунок 671 [3].

За кредитом рахунку 66 відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, інші нарахування, за дебетом – виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати й інші утримання із сум оплати праці персоналу.

За кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображається нарахована заробітна плата працівникам за звітній місяць. Суми допомоги, які нараховуються з тимчасової непрацездатності, та інші суми, що виплачуються за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносяться з дебета рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» у кредит субрахунку 661.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом здійснюється за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників бюджетних установ шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткування доходів працівників [7, С. 87].

Отже, на основі дослідження системи обліку заробітної плати працівників бюджетних установ, можна виділити деякі її особливості: регулювання порядку ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці здійснює Державне казначейство України, на основі розробки та впровадження відповідних нормативних документів, які враховують особливості діяльності бюджетних установ; фінансування витрат на оплату праці здійснюється на основі отриманих бюджетних асигнувань, а також за рахунок коштів, одержаних в результаті здійснення господарської діяльності; асигнування витрат на оплату праці здійснюється за кошторисно-бюджетним методом; державне регулювання розміру заробітної плати державних службовців та ін.

Таким чином, організація обліку витрат на оплату праці виступає трудомістким процесом, який включає багато особливостей, залежно від специфіки та сфери діяльності бюджетної установи, тому вимагає правильної організації системи обліку та автоматизації цієї ділянки роботи, з метою скорочення матеріальних і трудових витрат на збір, обробку та аналіз даних з питань праці та її оплати для прийняття обґрунтованих оперативних управлінських рішень.

Література:

1.                 Про оплату праці: Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 24.03.1995 №108/95-ВР, зі змінами та доповненнями.

2.                 Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису бюджетних установ: Порядок, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 № 228.

3.                 Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Порядок, затверджений Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 №114.

4.                 Власюк Г.В. Організація обліку та вдосконалення звітності з оплати праці в бюджетних установах / Г.В. Власюк //  Економіка & держава. – 2010. – №6. – С.32-36.

5.                 Карпович Ю.В. Особливості обліку нарахування та виплати заробітної плати в установах охорони здоров’я / Ю.В. Карпович, І.Г. Волошан // Управління розвитком. – 2010. – №3(100). – С.158-159.

6.                 Кузнєцова Т.В. Основи організації і обліку оплати праці в бюджетних установах / Т.В. Кузнєцова, О.В. Білецька // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2010. – №1 (49). – С. 89-94.

7.                 Черничук Л.В., Маниліч М.І. Облік у бюджетних установах: навчальний посібник. – Чернівці: Книги ХХІ, 2007.– 400 с.

8.                 Яковишина Н.А. Порядок нарахування заробітної плати працівникам бюджетної сфери / Н.А. Яковишина, Ю.Ю. Цивак // Обліково-аналітичне та фінансове забезпечення управління підприємства: міжнародний досвід та вітчизняна практика: збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції 8-9 квітня 2011 року. – Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2011. – С.50-54.