Экономические науки/2. Учет и аудит

К.е.н. Яковишина Н.А., Бородій Л.Ю., Хитрук Н.С.

  Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

КАСОВІ ТА ФАКТИЧНІ ВИДАТКИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ:

ЇХ СУТЬ ТА ОБЛІК

Постановка проблеми. Загальноприйнятим у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі є визнання провідної ролі видатків бюджетів у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку суспільства. Бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів підприємницької діяльності, адже являють собою державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги .

Видатки бюджетних установ наочно відображають використання наданих асигнувань, виконання кошторису, характеризують загальний стан організацій, тенденції їх функціонування та показники діяльності.

Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ вони поділяються на касові та фактичні. Облік даних видів видатків відіграє надзвичайно важливе значення, адже сприяє раціональній організації діяльності установи та відображення її витрат у відповідних документах.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій.  В Україні зростає інтерес вчених до теоретичних і практичних проблем використання видатків, виходячи з їх розподілу на касові та фактичні. Окремі напрями згаданих досліджень відображені в роботах зокрема С.В. Свірко, Р.Т. Джоги, В.В. Собко, В.Т. Александрова, О.І. Ворони, В.Ф. Палія, П.К. Германчука, П.Й. Атамаса, І.І. Поклада, М.Д. Врублевського, Ю.В. Пасічника. Проте невирішеними залишається низка питань, таких як: відсутність науково обґрунтованих підходів до процесу розподілу видатків на касові та фактичні, що обумовлює об’єктивну необхідність розроблення й впровадження теоретичних і методичних положень з формування та вдосконалення обліку касових та фактичних витрат. Наявність цієї проблеми обумовили вибір теми дослідження та її актуальність.

Метою статті є дослідження суті та значення розподілу видатків бюджетних установ на касові та фактичні. Завдання полягає в обґрунтуванні доцільності використання зазначеного розподілу на практиці.

Виклад основного матеріалу. Як економічна категорія, видатки об’єднують витрати, які покриваються з централізованих та децентралізованих державних фондів. Більшість державних видатків фінансується з державного та з місцевих бюджетів.

Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх використання (витрачання) згідно з кошторисом [1]. При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна ототожнювати (плутати) з касовими операціями. Касові видатки — це не видача грошей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соціальні заходи тощо.

Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків.

Облік касових видатків ведеться на синтетичному рахунку 32 «Рахунки в казначействі» у розрізі відповідних субрахунків. За дебетом субрахунків фіксуються суми грошових коштів, що були отримані у вигляді фінансування та плати за платні профільні і непрофільні послуги, за кредитом відображаються факти використання вказаних грошових коштів чи повернення плати, тобто здійснені касові видатки. Облік касових видатків дає змогу контролювати загальний стан виконання бюджету, а порівняння даних видатків з фактичними показує хід виконання видаткової частини бюджету [2].

Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи здійсненні в процесі кошторису та підтверджені відповідними первинними документами. Прикладом фактичних видатків можуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, списання витрачених медикаментів і продуктів харчування, списання витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нарахування єдиного соціального внеску[1].

Такий розподіл видатків в обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Фактичні видатки обліковуються на рахунках 80 «Видатки із загального фонду» та 81 «Видатки спеціального фонду». За дебетом даних рахунків фіксуються суми фактичних видатків, здійснених протягом року, за кредитом зазначених рахунків наприкінці року відбувається списання сум фактичних видатків за рахунок джерел їх фінансування. Касові та фактичні видатки найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій. [3].

Незважаючи на чітко визначені параметри обліку касових та фактичних видатків, його складові все ж таки потребують удосконалення через існування низки проблем.

Основними негативними явищами у сфері обліку видатків в бюджетних установах є відсутність єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів, недостатність відповідних заходів переходу на єдині методологічні засади, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення обліку [4].

Таким чином, пріоритетним в організації обліку видатків є використання наступних пропозицій для його удосконалення:

- врахування у процесі формування бюджетної класифікації видатків як міжнародної практики обліку діяльності державного сектора, так і економічних реалій розвитку України;

- здійснення більш чіткої деталізації касових та фактичних видатків;

- дотримання вимог бюджетного законодавства;

- розробка та використання нових принципів, форм і методів управління обліку касових та фактичних видатків [5].

Реалізація вказаних пропозицій є запорукою підвищення правильності та достовірності відображення касових і фактичних видатків в обліку.

Розподіл видатків на касові та фактичні, їх облік і аналіз дасть змогу посилити контроль за цільовим витрачанням бюджетних коштів, підвищити економію за рахунок зменшення витрат, покращити процедуру планування майбутніх витрат і аналізу видатків минулих років за окремими видами класифікації.

Література:

1. Бюджетний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 104 с.

2. Облік касових та фактичних видатків у бюджетних установах / С. Замазій // Податки та бухгалтерський облік. 2010. – №32(590). – С.14–21.

3. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,2009. – 250 с.

4. Атамас П.Й. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 284 с.

5. Левицька С.О.Облік та аналіз діяльності бюджетних установ. – Рівне, УДУВГП, 2004. – 233 с.