Горбатюк О.С.

Черкаський державний технологічний університет

Електрифікація сільського господарства в 1963–1964 рр.

Недостатньо швидке виконання широкого обсягу робіт у сфері сільській електрифікації змусило Раду Міністрів СРСР прийняти ще одну постанову, присвяченій цій проблемі. В ній уряд змушений був констатувати, що завдання з електрифікації сільського господарства, визначені постановою ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР від 21 лютого 1961 року № 60 «Про електрифікацію сільського господарства СРСР в 1961–1965 роках» виконуються незадовільно, у зв’язку з чим потреби колгоспів і радгоспів у електроенергії для сільського господарства і культурно-побутових потреб забезпечено незадовільно. Для того, щоб виправити становище, у сільських районах України, надто віддалених від державних енергосистем, Міністерство енергетики і електрифікації СРСР і Рада Міністрів УРСР отримали завдання збудувати достатньо потужні сільські дизель-електричні агрегати – 11 у 963 р. і 12 у 1964 р. Планом розвитку народного господарства УРСР на 1963 р. по Міненерго УРСР, яке тепер стало головним підрядником електрифікації сільського господарства, передбачалося побудувати і ввести в експлуатацію по республіці 28308 км ліній електропередач усіх напруг. Для порівняння, в попередньому 1962 році їх було збудовано 23600 км. Обсяг підрядних будівельно-монтажних робіт склав 44,3 млн крб. Таким чином, загальний приріст обсягу робіт склав майже 20%.

23 липня 1963 р. колегія Міненерго УРСР розглянула підсумки виконання трестом «Укрсільелектробуд» плану по будівництву ліній електропередач і підстанцій за перше півріччя. В результаті комплексної перевірки об’єктів, колегія визнала роботу тресту та ряду спеціалізованих БМУ незадовільною, що в якійсь мірі було обґрунтовано, адже, план введення в експлуатацію ліній електропередач всіх напруг було виконано лише на 83%. Перед «Укрсільелектробуд» було поставлено завдання прискорити роботи. Річним планом 1963 р. передбачалося виробити електроенергії на сільських електростанціях 156,4 тис. кВт/год. Фактично ж було вироблено лише 144,2 тис. кВт/год, або 92% від плану. Особливо низькі показники виконання плану виробництва електроенергії демонстрували Вінницька і Житомирська області – 75% і 71% відповідно. Щоправда, це відставання пояснювалося доволі об’єктивною обставиною, а саме тимчасовим зниженням потужності місцевих ГЕС через маловодність місцевих річок внаслідок погодних умов 1963 р., що, звичайно, цілком передбачити було складно. Проте, в цілому, в 1963 р. вдалося успішно виконати план з реалізації електроенергії споживачами як у кількісному, так і в ціновому відношеннях – 2 867 531 тис. кВт/год, що становило 106,5% від запланованих 2 693 158 тис. кВт/год, або на суму 70 338 тис. крб. при плані 67 918 тис. крб. (перевиконання плану склало 103,6%).

Суттєво були знижені втрати електроенергії в електромережі. Вони були заплановані в розмірі 8,15% від загалу. Фактичні ж втрати склали лише 8,2%, що свідчить про значне вдосконалення технічного устаткування електросистем та його якісне обслуговування. Щоправда, незважаючи на це, фактична ціна реалізованої споживачам електроенергії в республіці залишилася в 1963 р. на рівні запланованої – 24,51 коп. за 10 кВт/год. Розширення обсягів і темпів робіт дало змогу значно покращити стан електропостачання українських сіл, їх колгоспів і радгоспів. Фактично було майже виконано поставлені в 1961 р. завдання з електрифікації села.

На кінець 1964 р. в Українській РСР електроенергією користувалося, при чому вже в достатніх обсягах, 8987 колгоспів, про що переконливо свідчить швидке збільшення (на 200%) кількості встановлених у господарствах електродвигунів. Ще більш відрадним стало те, що саме у цьому році було зроблено нечуваний для попередніх років ривок у такому довгоочікуваному мільйонами українських селян напрямку, як освітлення їхніх домівок. Адже усього лише за рік було зроблено майже те саме, що і за увесь попередній період.

Непід’єднаними до електромережі залишалися лише 450 господарств. З 1276 радгоспів республіки не користувалися електроенергією лише 16. У колгоспах налічувалося вже більш ніж 250 тис. електродвигунів сумарною потужністю 1561,7 тис. кВт. Радгоспами ж експлуатувалося 96,8 тис. електродвигунів, загальна потужність яких становила 632,6 тис. кВт. Констатуючи вже достатньо високі загальні показники використання електроенергії в сільськогосподарському виробництві та на селі в цілому, слід разом з тим підкреслити, що споживання її як по регіонах, так навіть і по сусідніх господарствах одного й того ж адміністративного району було далеко не рівномірним. Повністю електрифікацію радгоспів було завершено у 20 областях з 25, в той час як колгоспів – лише у 6. Найвідсталішими областями за рівнем електрифікації сільського господарства були Житомирська, Чернігівська, Волинська, Сумська і Хмельницька, в яких електроенергією зовсім не користовувалися відповідно 85, 75, 38, 34 і 33 колгоспів.

Таким чином, у 1963-1964 рр. в результаті тривалих кількарічних зусиль, спрямованих на інтенсифікацію темпів електрифікації сільської місцевості, внесення ряду раціональних змін до роботи управлінських структур, поліпшення постачання матеріалами й устаткуванням, вдалося досягти вагомих успіхів у забезпеченні колгоспів і радгоспів України дешевою і надійною електричною енергією й суттєво збільшити її використання у виробничих цілях. Однак, не зважаючи на всі зусилля, повністю завершити суцільну електрифікацію сільського господарства України на середину 60-х років так і не вдалося.

Список використаних джерел

1. Переписка с СМ УССР, Министерством финансов УССР, Министерством энергетики и электрификации УССР о строительстве электрических сетей. – ЦДАВО, Ф. 4622. Оп. 2. Спр. 1. – 08.03. – 12.12.1963 р. – 73 арк.

2. Переписка с ЦК Компартии Украины, СМ УССР и Министерством энергетики и электрификации УССР о ходе строительства электрических сетей. – ЦДАВО, Ф. 4622. Оп. 2. Спр. 13. – 04.01. – 24.12.1964 р. – 59 арк.