Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

 

К.п.н. Павленко І.Г.

Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

 

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ

 

Сьогодні в Україні мова має йти про цілеспрямоване духовно-моральне виховання молодого покоління. Проблеми духовного розвитку людини повинні стати обов’язковою умовою виживання суспільства, адже усі наші біди мають, як правило, одну причину – дефіцит культури і моральності.

Моральне зубожіння юнацтва, а тим більше такі його суспільно небезпечні прояви девіантної поведінки, як агресивність, наркоманія, проституція тощо, не можуть залишити байдужою педагогічну спільноту. Молодіжній субкультурі, яка інтенсивно насаджується телебаченням, навчальні заклади та сім’я мають протиставити високу духовність, пробудити в свідомості молоді генетично закладений моральний потенціал доброзичливості, співчуття, гідності, відданості, не допустити породження почуттів мстивості, злоби. Теперішній стан національної культури повертає педагогічну науку та практику до випробуваного історією способу формування у юнацтва моральності, яка ґрунтується на загальнолюдських та національних цінностях.

 Сьогодні дуже непросто цілеспрямовано формувати морально розвинуту особистість, для якої загальноприйняті моральні пріоритети набували б глибокого життєвого сенсу і суб’єктивної цінності, виступали дійовими регуляторами моральної поведінки.

Недостатній вплив, зокрема виховання, на загальну моральність суспільства спонукає до пошуку дієвих засобів, які б могли змінити такий стан.

У з'ясуванні специфіці формування моральної свідомості юнацтва основним методологічним принципом є наукове розуміння її як самостійної соціально-демографічної групи, для якої характерні свої вікові, психофізіологічні особливості.

Серед багатьох напрямків виховання людини моральне виховання є головним та провідним. Аналіз достатньо широкої педагогічної літератури про моральне виховання (А.Макаренко, В.Сухомлинський, Е.Моносзон,    Л.Рувинський, Л.Архангельський, І.Фарбер) свідчить, що головним чином розглядаються проблеми виховання головних моральних цінностей, норм та принципів саме серед учнівської молоді.

Моральна свідомість людини є такою психологічною будовою, яка грає важливу роль в її житті, в розумінні дійсності та вчинків. Моральна свідомість включає сукупність норм та правил, які визначають відношення людини до морального порядку, системи положень, які дають можливість їй міркувати над тими чи іншими ситуаціями морального характеру та оцінювати їх відповідним чином. Дуже важливою умовою розвитку моральної свідомості, перетворення моральних ідеалів на особистісні переконання та звички, є розширення та поглиблення знань сучасних студентів в сфері світоглядних та методологічних моральних проблем, навколо яких в наш час йде гостра наукова й ідеологічна боротьба.

Як відомо, процес формування моральності складається з трьох взаємопов’язаних елементів (Л. Аза, М. Бегек, В. Казачков та ін.):

1)  вплив соціального середовища;

2)  цілеспрямованого впливу суспільства на особистість через усі його соціальні інститути;

3)  свідомого, цілеспрямованого впливу особистості самої на себе, спрямованого на самовдосконалення чи зміни її якостей у відповідності до соціальних, природних та індивідуальних потреб, цінностей, інтересів, які складаються під впливом її діяльності та виховання.

Як бачимо, перші два елементи мають об’єктивний характер, третій – суб’єктивний, що містить в собі ті потреби зовнішніх впливів, які в свою чергу складають основу світогляду, переконання, ідеали, віру.

З метою визначення рівня сформованості у сучасних студентів моральної свідомості, як однієї із головних завдань формування всебічно розвиненої особистості, ми вивчили стан моральності студентів деяких луганських ВНЗ. Для отримання якісно-кількісної характеристики моральної свідомості студентів нами використовувалася система методів, яка включала спостереження за студентами, експериментальну оцінку, анкетування, бесіди, інтерв'ю, самооцінку. Анкетування допомогло отримати значну інформацію про стан моральної свідомості сучасних студентів.

Самооцінка студентів в нашій роботі, з одного боку, була одним із джерел інформації про загальний стан проблеми, з другого, засобом спонукання до самовдосконалення рис особистості.

З отриманого результату експериментальної роботи можна зробити висновок, що сучасні студенти мало дисципліновані, не готові на жертви для колективу, в більшій масі нескромні, не вміють співчувати своїм товаришам.

Відповіді студентів на одне з завдань експерименту були різноманітні. Але можна виділити загальні тенденції, а саме:

25 % – відповіли, що їм заважає скромність, що ця характеристика особистості зараз не цінується в суспільстві;

12 % – відчувають, що їм потрібно бути уважними до оточуючих;

8 % – від егоїзму;

10 % – від доброти, бо вона «нічого не дає, а тільки приносить зайві проблеми» (відповідь студентів);

17 % – вказують на різні якості:  заважає замкнутість, почуття відторгнення від колективу, наглість, брехливість.

Що насторожує, так це те, що 28 % опитаних написали, що у них все гарно і нічого змінювати їм не потрібно. Це вказує на завищену самооцінку та невміння адекватно подивитися на себе.

Дані самооцінки звичайно відносні. Однак вони дозволяють скласти уявлення про рівень моральної свідомості сучасних студентів і показують ті напрямки у вихованні, на які потрібно звернути увагу при плануванні та організації навчально-виховного процесу у ВНЗ. Особливе значення в  процесі освіти необхідно приділяти моральному вихованню юнацтва і при цьому враховувати не лише потреби сьогодення, а й перспективу подальшого розвитку суспільства та ті моральні цінності, якими повинна буде володіти людина майбутнього.

Організація життєдіяльності студентів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка молодих людей. Соціальний розвиток сучасного юнацтва потребує рішучого переведення його з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу.

Отримані результати дослідження доводять, що майже всі студенти розуміють сутність моральних цінностей, беручи свої уявлення з реального життя, але їм варто визначити, що означає бути добрим, справедливим, відповідальним і працелюбним.

Звичайно, що за останні роки проблема морального виховання юнацтва частіше привертає увагу філософів, педагогів, психологів, соціологів. Причина тому – створення самостійної держави України, це перше; а друге – глибока стурбованість кращих сил педагогічної науки і практики за негативні наслідки деморалізації життя суспільства, пов'язаного зі складними демократичними процесами в ньому та з низькою моральною культурою у суспільстві. І як результат – прояв нетерпимості, агресивності у судженнях, діях молоді, що призводить до конфліктних ситуацій, деструктивних дій, які провокують кримінальну ситуацію. Деморалізація суспільного життя негативно впливає на юнацтво, сприяючи прояву таких аморальних якостей, як агресивність, жорстокість, грубість, відчуження, байдужість, пасивність.

Відомий нині психолог В. Демиденко вважає, що саме мораллю регулюються найважливіші стосунки в суспільстві: «Ставлення до Батьківщини, до праці, взаємини людей тощо. Мораль знаходить своє конкретне вираження у правилах людського співжиття» [2, с. 132].

Отже, процес формування моральної свідомості та громадянської відповідальності не відокремлюються із загального процесу морального виховання. Але він передбачає акцентування уваги на певних аспектах:

– усвідомлення того, що морально-духовні цінності – найбільше надбання і сенс повноцінного життя людини;

– формування у кожного студента відповідальності не лише перед собою, але й перед іншими людьми, перед людською спільнотою;

– у центрі педагогічного процесу має бути особистість студента;

– глибока повага до людини як повноцінного громадянина;

– створення педагогічних ситуацій, які сприяли б залученню кожного учня ВНЗ до розв’язання важливих соціальних завдань;

– врахування думок студентів у вирішенні певних життєвих завдань.

 Методика забезпечення морального становлення особистості як психолого-педагогічна проблема залишається клю­човою і для науки, і для практики. Ви­ховні методи — справжня «ахіллесова п'ята» сучасної педагогіки. «В галузі морального виховання, — зазначає А. Арсеньєв, — ми не маємо поки ще ніяких якось теоретично обґрунтованих методів. Можна лише говорити про окремі найбільш вдалі підходи і прийоми, причому особливістю цих прийомів є те, що вони добре спрацьовують у руках своїх творців, але не можуть слугувати рецептами для масового вжитку» [1, с. 30]. На жаль, педагогічні дослідження майже не порушують проблеми розробки нових ефективних виховних методів, які забезпечували б педагогіку співробітництва у процесі виховання. Внаслідок цього в підростаючого покоління культивується пристосовницька мораль, є розмитими ціннісні орієнтації, життєві цілі й ідеали.

Зроблений аналіз наукових праць, підручників і посібників з педагогіки та методики виховання дає змогу стверджувати, що переважна більшість їх авторів трактують методи виховання як способи взаємопов'язаного співробітництва вихователів і вихованців, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, поведінку останніх, на формування в них необхідних якостей, збагачуються їхні різноманітні відносини (моральні, трудові, естетичні) й досвід корисної діяльності.

Пізнавальна ситуація, що склалася сьогодні у галузі дослідження даної проблеми, характеризується відсутністю загальноприйнятої класифікації методів виховання. Проте залежно від того, які домінуючі аспекти покладено в основу, можна виділити кілька головних підходів до такої класифікації. Незважаючи на те, що автори по-різному намагаються підійти до проблеми, сама система методів залишається майже незмінною.

Аналіз численних праць засвідчує, що методи здебільшого поділяються на групи за характером, спрямованістю, особливістю дії, широтою застосування. На думку багатьох теоретиків і практиків, найбільш доцільним, поширеним і зручним є поділ на такі групи: 1) методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю особистості; 2) методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки; 3) методи стимулювання.

Для формування поглядів, понять, переконань використовуються методи, що одержали загальну назву методів різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю особистості. Ці методи дуже важливі для формування моральних почуттів, емоційного переживання, необхідної поведінки. Коротше і виразніше ці методи можна назвати методами переконання, оскільки головне їхнє призначення – формування стійких переконань і готовності активно включатися в передбачену змістом виховання діяльність.

Слід зазначити, що розвиток моральних якостей у студентської молоді можна реалізувати через диспути. Диспути — це живі гарячі суперечки на різні теми з метою глибше розібратися в обговорюваних питаннях. Виховний вплив цього заходу на становлення особистості студента обумовлюється тим, що кожен з учасників диспуту може висловити і відстояти свою позицію. Диспути виховують самостійність суджень студентів, розвивають їхні комунікативні навички й уміння, поширюють їхній кругозір, учать глибоко і всебічно аналізувати й оцінювати моральні проблеми, мотиви поведінки людей. Диспути формують не тільки моральні, але й вольові якості, тому що студенти вчаться доказово відстоювати свої переконання та опановують умінням слухати опонента. Це виховує витримку, дисциплінованість, почуття такту, терпимість стосовно думок товаришів.

Засвоюючи навички та вміння розв'язання моральних завдань, студент розвиває в собі якості з орієнтацією на майбутнє — здатність і готовність до самовдосконалення. Таким чином, виховне завдання має стати важливою складовою всього виховного процесу. Проте на сьогодні ще немає розгорнутої системи уявлень про хід розв'язання таких завдань. Вона пов'язана не лише із закономірностями пізнавальних процесів індивіда, а насамперед з доцільною активністю необхідних емоційних переживань, їх регуляцією і перетворенням у ті чи інші когнітивно-чуттєві комплекси як психологічні відповідники особистісних цінностей виховання.

Навчившись розв'язувати виховні завдання, студент автоматично набуває навичок довільної поведінки, за якої суб'єкт конструктивно втручається в ситуацію, самостійно визначає шляхи виходу з неї, спосіб дії, що відповідає моральним та культурним нормам.

Будь-який довільний вчинок виступає як розв'язок морального завдання. Адже в ньому завжди присутня мета, з якою співвідносяться умови. Ставлення до завдання, до мети й обставин діяльності становить внутрішній зміст моральної дії. Певний поведінковий акт, який здійснює суб'єкт, — це завжди повернення до індивідуального досвіду, набутого під час розв'язання відповідного морального завдання.

Сьогодні дуже непросто цілеспрямовано формувати морально розвинуту особистість, для якої загальноприйняті духовні пріоритети набували б глибокого життєвого сенсу й суб'єктивної цінності, виступали дійовими регуляторами моральної поведінки.

Підводячи підсумок, слід ще раз наголосити на тому, що в   обґрунтуванні способів реалізації педагогічних умов, шляхів та методів формування моральної свідомості студентів у процесі навчання основне — це планомірно й цілеспрямовано побудувати і організувати навчально-виховний процес; формувати моральні потреби особистості, які впливали б на спосіб життя; у навчально-виховному процесі ВНЗ проводити такі моделі навчальних занять, які б максимально впливали на формування  моральної свідомості студентів; залучити їх у такі види діяльності, що сприятимуть формуванню їхньої моральної свідомості.

Використання в навчально-виховному процесі ВНЗ системи роботи по формуванню моральної свідомості сприяє інтенсивному зростанню результатів її основних структурних складових, що підвищує загальний рівень сформованості моральної свідомості сучасної студентської молоді.

 

Література:

1.     Арсеньев А.С. Научное образование и нравственное воспитание / Арсеньев А.С. – М. : Просвещение, 1977. – 216 с.

2.     Ващенко Г.І. Виховний ідеал / Ващенко Г.І. – Полтава : Полтав. вісник, 1994. – 190 с.