Філологічні науки/2. Риторика і стилістика.

Студ. Розомнюк Л.В., ст. викл. Шишкова Л.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Порівняння стилістичних пластів

української та російської фразеології

Стилістична єдність української та російської мов виявляється в наявності спільних стильових категорій і дуже близьких експресивних можливостей фразеології. Основою для стилістичного зіставлення фразеологічних одиниць близькоспоріднених мов є однаковий характер розташування фразеологізмів при збереженні національних особливостей цих мов. Така аналогія – результат структурної та генетичної єдності мов та їх постійного контактування.

Аналогічний характер функціональних стилів в обох мовах забезпечує єдину класифікацію фразеологічного складу: в обох мовах співвідносяться нейтральний, книжний і розмовний шари фразеології. В українській та російській мовах характер і співвідношення цих шарів мають багато спільного.

Шар нейтральної фразеології як української, так і російської мов формується на основі загальновживаної лексики та шляхом нейтралізації зворотів з книжним і розмовним забарвленням. На думку М. М. Шанського, у процесі розвитку мови все більше фразеологізмів стає між стильовими [1, 129]. Проте у складі української та російської фразеології нейтральних зворотів менше, ніж стилістично маркованих.

Фразеологізми української мови, які мають нейтральне забарвлення, можуть збігатися стилістично з російськими: бити відбій – бить отбой; вести початок від кого, від чого – вести начало от кого, от чего; починати нову сторінку в чому – открывать новую страницу в чем; надавати слово кому – предоставлять слово кому. Компонентам, які утворюють ці фразеологізми в обох мовах, також властиве нейтральне стилістичне забарвлення. Однак повної стилістичної співвіднесеності міжстильових українських та російських фразеологізмів не спостерігається. Нейтральним фразеологізмам російської мови можуть відповідати українські, які містять у собі компоненти розмовно-просторічного стилістичного забарвлення: поймать с поличным - піймати на гарячому; ставить в тупик – заганяти у безвихідь. Слід відзначити також випадки, коли міжстильовому російському фразеологізмові відповідають різні варіанти одного і того ж українського, при цьому один варіант належить до нейтрального шару, інший має розмовно-просторічне забарвлення: бить в набат– бити на сполох і бити на ґвалт; давать отпор – давати відсіч і давати відкоша; попадать в беду – попадати у біду та уплутатися в біду; ставить в затруднительное положение – ставити у скрутне становище і заганяти на слизьке.

Отже, загальний характер нейтральної фразеології української мови у зіставленні з російською дає зрушення у бік розмовної мови [2, 83].

Основне призначення книжної фразеології у художньому тексті – надати йому високого, урочистого звучання. Шар книжної фразеології в українській та російській мовах в основному збігається за своїм складом, характером забарвлення і функціонуванням: заронити іскру – заронить искру; розпалювати атмосферу – накалять атмосферу; віддавати останню шану кому – отдавать последний долг кому; убиратися в того – рядитися в тогу. Збігаються також фразеологізми обох мов, запозичені з одних і тих самих книжних джерел, які являють собою спільний культурний фонд багатьох народів: витати в емпіреях – витать в эмпиреях; перейти Рубікон – перейти Рубикон; сідлати Пегаса – седлать Пегаса.

Високе забарвлення можуть мати різні компоненти фразеологізмів обох мов. Наприклад: дієслова (вершити діла – вершить дела; жертвувати собою – жертвовать собой), іменники (бити чолом кому – бить челом кому; співати дифірамби – петь дифирамбы). Найчисленнішою є група фразеологізмів обох мов, у яких високе стилістичне забарвлення властиве всім компонентам: вінчати лаврами – венчать лаврами; спокушати долю – искушать судьбу; осягнути неосяжне – объять необъятное; полягти смертю хоробрих – пасть смертью храбрых.

Повної стилістичної співвіднесеності українських та російських книжних фразеологізмів також не спостерігається. Російським фразеологізмам такого ж типу можуть відповідати українські, які мають нейтральне забарвлення (возвышать кого в чьих глазах – піднімати кого в чиїх очах), а також розмовне забарвлення (влачить жалкое существование – тягти злиденне життя; разрушить молчание – порушувати мовчанку).

У російській мові шар книжної фразеології дещо ширший, ніж в українській. Багато фразеологізмів російської мови, яким властиве високе стилістичне забарвлення, не мають відповідників в українській: благую часть избирать, вкусить плоды победы, возводить в перл создания, возомнить о себе, препоясать себя на брань, направлять стопы куда, рассыпать блестки остроумия, возыметь действия та ін.

Розмовно–просторічна фразеологія – найчисленніша в обох мовах. Спільна для обох мов, вона збігається за своїм основним складом, характером забарвлення і функціонуванням: гнути в баранячий ріг – гнуть в бараний рог; крутити носом – крутить носом; накручувати хвіст кому – накручивать хвост кому; обламати роги кому – обломать рога кому. Стилістично знижене забарвлення можуть мати різні компоненти фразеологізмів обох мов; в основному це дієслова: улазити в борги – влезать в долги; вернути ніс від кого, від чого – воротить нос от кого, от чего; муляти очі кому – мозолить глаза кому; нав'язнути в зубах у кого, кому – навязнуть в зубах у кого; рідше іменники: басом дивитися – бирюком смотреть; говорити дурниці – говорить ерунду; тягти лямку – тянуть лямку. Таке ж стилістичне забарвлення може бути властиве і всім компонентам фразеологізмів даного типу: жувати клоччя - жевать мочалку; лопатися від жиру – лопаться от жиру; накладати лапу на що – накладывать лапу на что.

Часткова стилістична неспіввіднесеність російських та українських фразеологізмів спостерігається у тих випадках, коли, наприклад, фразеологізму російської мови відповідають варіанти українського з різним стилістичним забарвленням: лезть на стену (розм. – прост.) - лізти на стіну (розм. – прост.) і дертися на стіну (груб. – прост.); або коли одній російській фразеологічній одиниці відповідає кілька українських: гнуть спину (розм. – прост.) - гнути спину (розм. – прост.) і ламати хребет (груб. – прост.); аналогічно: ходить гоголем – ходити гоголем і півнем козиритися.

Про своєрідність розмовно-просторічного шару фразеології свідчить також той факт, що багато фразеологізмів цього типу російської мови не мають відповідників в українській завдяки своєрідності компонентів, які утворюють ці фразеологізми (брать измором, провалиться в тартарары). Вони мають лексичні, а не фразеологічні відповідники (маячить жизнь – маятися). Розмовно-просторічні фразеологізми становлять найбільш великий шар фразеології української та російської мов і в основному збігаються за своїм складом, характером забарвлення і функціонуванням. Проте повної співвіднесеності українських та російських фразеологізмів даного типу не спостерігається.

Таким чином, стилістична єдність близькоспоріднених української та російської мов виявляється в наявності спільних мовних категорій, споріднених експресивних можливостей фразеологізмів. Аналогічний характер функціональних стилів в обох мовах забезпечує єдину класифікацію фразеологічного складу. В українській та російській мовах характер і співвідношення цих шарів мають багато спільного, хоча й не дають повного паралелізму, що спостерігається в тих випадках, коли, наприклад, одному фразеологізму російської мови відповідають варіанти українського з різним стилістичним забарвленням.

Список літератури:

1. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка.- М.,1963.– 129 с.

2. Ижакевич Г. П., Кононенко В. И., Пилинский Н. Н., Сиротина В. А. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков. – К.,1980. – С. 83-85.