Штепа О.О., старший викладач кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

 

Право інтелектуальної власності в Україні: економічний вимір

 

Перехід до економіки знань вимагає в країні цілісної системи, що ефективно перетворює нові знання на нові технології й послуги, які знаходять своїх реальних споживачів (покупців) на національних або глобальних ринках. Цю систему називають національною іноваціонною системою (НІС). Основними її елементами можна вважати:

- генерацію знань;

- освіту та професійну підготовку;

- виробництво продукції і послуг;

- інноваційну інфоструктуру, зокрема і фінансове та інформаційне забезпечення [4, c.61-62].

За визначенням Олексія та Володимира Пархоменків, економіка інформації – це новий напрямок в економічній науці, що вивчає економічні процеси виробництва та використання інформації і знань, суспільного руху інформаційно-знаннєвих потоків, який відбувається в економічних системах і організаціях, а також економічні закони, котрим підкоряється динаміка цих процесів.

Економіка знань базується на знаннях ноу-хау і знаннях, зареєстрованих у державній системі охорони інтелектуальної власності, а це означає, що економіка знань ототожнюється з економікою інтелектуальної власності і базується на продукті творчої праці людини [3, c.57].

Згідно з дослідженням Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Економічний внесок індустрії, що базується на авторському праві і суміжних правах в Україні», вартість експорту товаврів, які стосуються індустрій, що базуються на авторському праві, в 2005 році склала $ 157269,41 тисяч або 0,46% від всього обсягу експортованої продукції за цей рік. Вартість імпорту товарів, які стосуються індустрії, що базуються на авторському праві, за 2005 рік склала $ 1112690,1 тисяч або 3,08% всього обсягу імпорту товарів в Україну. У зовнішній торгівлі товарами індустрії, що базуються на авторському праві і суміжних правах дефіцит складає $ 955420,69 тисяч або 51,5% від загального торгівельного дифіциту в Україні. Таким чином, Україна імпортує приблизно у 7 разів більше вищезгаданих товарів, ніж експортує.

Розглядаючи ключові індустрії, що базуються на авторському праві, стосовно послуг у зовнішньоекомічній діяльності, слід зазначити, що вони відновідають за $74909,21 тисяч у експорті послуг України, або за 1,22% від загального обсягу експорту послуг. Причому перше місце в експорті послуг посідає сектор «Створення програмного забезпечення», який оцінюється в $ 28603,68 тисяч, або 0,47% від загального обсягу експортованих послуг. Варто зазначити, що індустрії пов'язані зі створенням программного забезпечення в Україні, досить швидко та динамічно розвиваються. Саме тому послуги, пов'язані з секторами «Консультації з питань інформатизації», «Створення програмного забезпечення», «Бази даних» та «оброблення даних» складають майже половину від експорту всіх ключових індустрій, або, 0,55% від загального експорту послуг та відповідають за $ 33620.05 тис. Частка цих індустрій в імпорті також приголомшлива, вона складає $ 124175.17 тисяч, або майже половину імпорту індустрій, що базуються на авторському праві, та 4,27% від загального обсягу імпорту послуг [2, c.7-8].

Проблема забезпечення економічної безпеки в умовах транзитної економіки набуває особливої гостроти, оскільки останній властиві численні негативні наслідки реформування, які виявляються у дезінтеграції виробничих структур, розриві господарських зв'язків, розбалансованості між добувними і переробними галузями виробництва, згортанні внутрішнього ринку, дисбалансах регіонального розвитку, значному зменшеню витрат на наукову та інноваційну діяльність і, як наслідок – зниження рівня винахідницької, патентно-ліцензійної та інноваційної активності, втрата конкурентноспроможності національними виробниками, підвищення рівня контрафакції і пірацтва тощо.

Економічна безпека – захищенність економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз, коли забезпечується можливість і здатність створення соціально-економічних умов стабільного функціонування і розвитку особистості, суспільства і держави.

Під інтелектуальною безпекою ми розуміємо стан захищеності інтелектуального потенціалу особистості, підприємства, держави, що формується адміністрацією й колективом підприємства, державними органами шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), не санкціонованого використання та негативного впливу (недобросовісної конкуренції, прмислового шпигунства, патентної експансії), а також підтримку його на рівні, що забезпечує процесс створення, одержання, здійснення і захисту прав (об'єктів) інтелектуальної власності.

Аналіз проблем становлення і розвитку пріоритетних сегментів ринку  наукомісткої продукції дозволяє виявити та систематизувати сукупність заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління ІВ і розвиток інноваційного потенціалу економіки України. Мають бути створені організаційно-економічні механізми захисту ІВ, сформовані законодавчо-правові режими протидій недобросовісній конкуренції, що загрожує економічній небезпеці в сфері ІВ, у таких напрямка: посилення правового режиму їх охорони, дотримання конфіденційності, захист патентних прав, дотримання умов ліцензійних договорів, попередження несанкціонованих форм запозичення науково-технічних рішень, нерозголошення відомостей, які є комерційною таємницею (ноу-хау), запобігання промисловому шпигунству [1, c.28-29].

Література

1.      Андрощук Генадій. Забезпечення економічної безпеки у сфері інтелектуальної власності в Україні / Генадій Андрощук // Інтелектуальна власність. – 2011. - № 8. – С. 28-35.

2.      Пархоменко, Олексій. Сутність інтенлектуальної власності в умовах економіки знань / О.Пархоменко, В.Пархоменко // Інтелектуальна власність. – 2011. - № 8. – С. 56-61.

3.      Дослідження всесвітньої організації інтелектуальної власності « Економічний внесок індустрій, що базуються на авторському праві і суміжних правах в Україні» // Інтелектуальна власність. – 2011. - № 6. – С. 4-10.

4.      Ревуцький, Сергій. Теоретичні підходи до формування та розвитку інфраструктури інтелектуальної власності як важливої складової  національної інноваційної системи / Сергій Ревуцький // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2011. – № 4. – С. 61-71.