PRAVO

Надтока Олена Олександрівна

Нікопольський Філіал Національно Університету «Одеська Юридична Академія»

« ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ „ЖИВИМ

ТОВАРОМ»

Торгівля людьми сьогодні є однією з найактуальніших проблем всього суспільства. За оцінками Міжнародного центру ООН із запобігання злочинності, проблема транснаціональної злочинності, пов'язаної з торгівлею людьми, має глобальний характер (її грошовий обіг становить 8-10 мільярдів доларів на рік) і стоїть на третьому місці після незаконної торгівлі зброєю та наркотиками. Саме тому правоохоронці називають злочини, які пов'язані з торгівлею людьми, найбільш прибутковими. Як свідчать факти, торгівці людьми використовують найбільше вразливі верстви населення, переважно - жінок і дітей, з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі та експлуатації праці.

Хто вони? Чому потрапляють до тенет торгівців і стають „живим товаром"? Якого вони віку та соціального походження? Останні дослідження, що проводились в Україні, щодо соціального аналізу основних чинників торгівлі людьми, показали, що найчастіше це молоді жінки 18-26 річного віку, переважно неодружені, з базовою загальною середньої або середньою професійною освітою, здебільшого з невеликих міст України. Рівень їх матеріального добробуту оцінюють, як низький та дуже низький, оскільки грошей не вистачає навіть на необхідні речі. Якщо ми візьмемо статистику стосовно дітей, то зможемо побачити таку закономірність: це особи віком 13-18 років, в переважній більшості дівчата. Вони найчастіше виходять з неповних сімей, при цьому скаржаться на насилля, що вчиняється стосовно них, наприклад з боку батька, вітчима.

Проблема гостро виявляється в різних регіонах України. Особливо, відмічають експерти, дуже складне становище спостерігається в західних областях: Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Волинській, Закарпатській, Львівській. Але для східного регіону ця проблема теж дуже актуальна.

Нині, на жаль, немає достатньої інформації про реальну кількість українських жінок і дітей, що постраждали від міжнародної торгівлі людьми. Найчастіше в засобах масової інформації з'являються повідомлення про діяльність окремих осіб або злочинних груп, які постачають українських громадян за кордон.

Протягом 1998-2005 років, за інформацією Міністерства внутрішніх справ України, виявлено 1279 злочинів, передбачених ст. 149 КК України (торгівля людьми), причому щороку кількість виявлених злочинів збільшується, що вказує на необхідність вирішення цього питання.

Торгівля „живим товаром" як соціальне, кримінальне явище має особливість пристосовуватися до нових умов життя, міняти своєї форми і методи залежно від економічної і соціальної ситуації у кожній конкретній країні й у світі взагалі. Тому з часом заявляються нові тенденції в торгівлі людьми. Усе менше жінок у віці за 35 років, а більше молодих - 15-19 років вивозяться для роботи у секс-індустрії, що свідчить про тенденції до омолодження вимог до „якості товару". Сексуальна експлуатація приносить найбільші прибутки у сфері торгівлі людьми. Порушення прав людини та насилля носять масовий характер. Наприклад, жінки працюють по 12-15 годин, а іноді й цілу добу в бюро інтимних послуг, де власники їх використовують, крім того, як прибиральниць, хатніх робітниць та інше. В таких умовах особа потерпає від психологічних, моральних та фізичних випробувань.

Фактор, що підштовхує їхати за кордон - це пошук роботи, бажання самореалізації, насильство стосовно жінок, зокрема домашнє. Жінки, які потерпіли від торгівлі людьми, засвідчили, що домашнє насильство нерідко стає передумовою, несвідомим поштовхом, що спонукає шукати щастя і заробітку якомога далі від батьківщини.

Є й інші чинники, що сприяють торгівлі людьми. Це насамперед:

• прогалини законодавства;

• бездоглядність дітей, недоліки навчально-виховної роботи у навчальних закладах;

• соціально-економічна ситуація;

• поширення алкоголізму і наркоманії серед молоді;

• недостатня робота правоохоронних органів щодо боротьби з торгівлею людьми, проституцією

З метою підвищення ефективності протидії торгівлі людьми Україні доцільно було б :

1) розв'язати питання практичної взаємодії правоохоронних органів України та інших країн у боротьбі з торгівлею людьми;

2) відповідним міністерствам розробити пропозиції щодо підготовки й приведення у відповідність міжнародних актів, створення, наприклад, "Міжнародного кодексу протидії торгівлі людьми...";

3) спільно з МВС країн колишнього СНД розробити план спільних заходів щодо протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції;

4) внесення певних змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, зокрема:

• встановлення адміністративної відповідальності за розміщення оголошень і реклами з пропозиціями працевлаштування за кордоном без ліцензії,

5) особливу увагу необхідно приділити проведенню лекцій, бесід, виступів працівників правоохоронних органів, насамперед у школах, середньо-спеціальних та вищих навчальних закладах, організувати низку публікацій та виступів в засобах масової інформації, що стосуються проблем протидії торгівлі людьми.

На сьогодні вся ця робота базується на наступних законодавчих актах:

1)Кримінальний кодекс України (ст. 149);

2) Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань протидії торгівлі людьми. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002р. №1961;

3) Про затвердження Типового положення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Постанова кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 № 987.

Вирішення цієї проблеми спільними зусиллями, відповідальне відношення всіх учасників роботи, створення системи виконання та контролю, практична реалізація запропонованих заходів значно прискорить вирішення цих проблем, суттєво покращить становище людей, їх захищеність.

Необхідно створити центри консультування мігрантів, за досвідом роботи Києва, Одеси, Харкова, Львову, Тернополя, які б надавали інформацію всім бажаючим про трудову міграцію, а також організувати роботу „гарячих ліній" з попередження торгівлі людьми та допомоги потерпілим на місцевому рівні.

Дуже важливо створити належну соціально-економічну базу, вирішити питання зайнятості, ліквідувати соціальну нерівність, так як лише в забезпеченому, соціально захищеному суспільстві ці явища не поширюються!

Використана література:

* Бандурка О.М., Шевченко К.Б. Трудова міграція та протидія торгівлі людьми: законодавчі та нормативні акти - К.: Юрисконсульт, 2006

* Іваненко В.О. Торгівля жінками та дітьми: сучасний стан тенденції, журнал „Часопис Київського університету права" 2004 №3 (с.56-61)

* Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: чи рухаємось у вірному напрямку?

* Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш ін. За заг. Ред.. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. - X. TOB «Одіссей», 2004.

* Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. M.І. Мельника, М.1. Хавронюка. - К.: Атіка, 2005.