Физическая культура и спорт

Дубич С.Я., Молдаванова А.Ю. Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара Кафедра загальної та медичної психології

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОРТСМЕНІВ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ВИДУ СПОРТУ СКЕЛЕЛАЗІННЯ

Кількість людей, всерйоз захоплених екстремальними видами спорту, зростає у світі дуже швидкими темпами. За статистикою кількість екстремалів за останні 30 років потроїлась в США, в деяких європейських країнах, в Австралії. В Росії вона виросла за останні 20 років у півтори рази. Поступово зростає і число самих екстремальних видів спорту таких як: альпінізм, дайвінг, парапланеризм, парашутний спорт, скелелазіння, сноубордінг та інші [5]. Психологи давно намагаються зрозуміти тягу до екстремальних видів спорту, до систематичного отримання все нових і нових гострих відчуттів, нерідко пов’язаних з ризиком для життя. Популярність екстремальних видів спорту найшвидше зростає в підлітковому середовищі. Активне входження екстремальних видів спорту в життя потребує всебічного вивчення індивідуальних особливостей особистості спортсменів-екстремалів з метою раціонального їх відбору і забезпечення результативності та безпеки. Лише знаючи індивідуальні особливості спортсменів, можна найбільш повно розвинути і ефективно використати їхні спортивні можливості. Спортивна психологія вже добре вивчила індивідуальні особливості спортсменів не екстремальних видів спорту. Індивідуальні психологічні характеристики спортсменів, які успішно займаються екстремальними видами спорту, ще недостатньо досліджені. В зв’язку з цим ми поставили завдання дослідити чим відрізняються деякі індивідуально-психолгічні властивості успішних спортсменів, що займаються скелелазінням, від спортсменів не екстремального виду спорту. Дослідження проведене в спортивних школах Дніпропетровська, Харкова та Нікополя. Основну групу досліджуваних складали скелелази кількістю 30 чоловік у віці від 18 до 25 років, що мають кваліфікацію майстра спорту і спортивний стаж не менше 8 років. Для порівняння контрольну групу склали 30 волейболістів того ж віку. Було досліджено в обох групах наступні показники індивідуально-психологічних властивостей: 1) ступінь готовності до ризику за методикою А.М. Шуберта [1], 2) емоційна стійкість за методикою Л.Я. Альошина [4], 3) мотиваційна спрямованість особистості на досягнення успіху Т. Елерса [6 ], 4) тривожність за шкалою Міннесотського особистісного опитувальника (ММПІ) [3 ], 5) схильність до різних типів агресивної поведінки за методикою Е.П. Ільїна, П.А. Ковальова [2]. Отримані числові показники статистично опрацьовані за t-критерієм Ст'юдента.

Результати дослідження показали, що у скелелазів середній показник схильності до ризику становив 23,73 бала. Тоді як у волейболістів він був на рівні лише 7,03 бала, тобто, на 16,70 бала нижчий, ніж у скелелазів (р<0,001). Отримані дані свідчать, що схильність до ризику у спортсменів скелелазів значно вища, ніж у волейболістів. Ця властивість є однією з найголовніших в екстремальному спорті, тому що скелелазіння пов'язане з ризиком можливості отримання травм та заподіяння шкоди здоров'ю. Середній показник рівня тривожності у скелелазів дорівнює 15,27 бала, а у спортсменів безпечного виду спорту – волейболістів 10,23 бала, тобто на 5,04 бала нижчий (р<0,001). Отже, рівень тривожності у скелелазів суттєво вищий, ніж у волейболістів. Це пов’язане з тим, що у скелелазів рівень ризику значно вищий, ніж у безпечному спорті. Рівень емоційної стійкості в групі скелелазів в середньому становив 16,93 бала, а в групі волейболістів 23,90 бала, що на 6,97 бала менше при р<0,001. Отже, емоційна стійкість у спортсменів екстремального виду спорту суттєво менша, ніж у спортсменів безпечного спорту. Це може пояснюватись специфікою екстремального спорту: непередбачуваністю та ризиком спортивної діяльності. При дослідженні схильності до агресивності поведінки визначали її чотири типи: пряму вербальну агресію, непряму вербальну агресію, пряму фізичну агресію і непряму фізичну агресію. Середня величина показника прямої вербальної агресії в групі скелелазів була 2,30 бала, а в групі волейболістів 2,47 бала, лише на 0,14 бала більше при р>0,5. Показники непрямої вербальної агресії в середньому були у скелелазів 5,83 бала, а у волейболістів 3,00 бали, тобто на 2, 83 бала менше (р<0,01). Схильність до непрямої фізичної агресії в групі скелелазів становила в середньому 2,80 бала, а в групі волейболістів 2,97 бала, що на 0,17 бала менше (р>0,5). Схильність до прямої фізичної агресії в групі спортсменів екстремального виду спорту в середньому становила 3,30 бала, а в групі безпечного спорту 6,30 бала, що на 3,00 бали більше (р<0,01). В отриманих результатах суттєва різниця між дослідною і контрольною групами спостерігається тільки за двома шкалами (непряма вербальна агресія та пряма фізична агресія). У спортсменів екстремального виду спорту високий рівень схильності до непрямої вербальної агресії і низький до інших типів агресії. А у спортсменів безпечного виду спорту високий рівень схильності тільки до фізичної агресії. Середні показники мотивації досягнень були в групі скелелазів 16,87 бала, а в групі волейболістів 16,40 бала, всього на 0,47 бала менше (р>0,5). Отже, рівень мотивації досягнень однаково високий як у спортсменів екстремального, так і безпечного видів спорту.

Література: 1. Диагностика уровня личностной готовности к риску («PSK» Шуберта)// http: //vsetesti.ru 2. Карелин А. Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Эксмо 2007. 3. Методика измерения уровня тревожности Тейлора // http:www.psylist.net 4. Тест «Эмоциональная устойчивость (нейротизм)» //http://psycho-test.org 5. Экстремальные виды спорта //http://xsport.karelia.ru 6. Энциклопедия психологических тестов: личность, мотивация, потребности. – М., 1997. – 342 с.