Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Харитон І.Ю., Кирилаха О.О.

Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету

імені Альфреда Нобеля

Конкурентоспроможність підприємств

У сучасних умовах розвитку економічних відносин, все більше загострюється конкурентна боротьба як на внутрішньому, так і на світовому ринку. У той же час спостерігається чітка взаємозалежність між конкурентоспроможністю підприємства та рівнем його економічного благополуччя. Тому, в умовах глобалізації та інтеграції в європейський економічний простір, для підприємства, яке стає на шлях виходу на світовий ринок, вирішальним фактором успішної діяльності стає управління конкурентоспроможністю.

У ринковій системі господарювання конкурентоспроможність як економічна категорія виступає ключовою, так як вона відображає економічні, науково-технічні, виробничі, організаційні, управлінські, маркетингові та інші можливості підприємства.

В процесі дослідження встановлено, що рівень конкурентоспроможності підприємств визначається рівнем конкурентоспроможності продукції, яку вони випускають. Під конкурентоспроможністю продукції, у свою чергу, слід розуміти рівень її привабливості для споживача, який здійснює реальну купівлю в даний момент часу і на даному ринку. Позицію підприємств на ринку визначають конкурентні переваги.

У сучасних умовах жорсткої конкуренції інформація є одним з головних факторів успішної та ефективної діяльності підприємства. На сьогодні для ефективної діяльності підприємства, вже не достатньо тільки досвіду керівництва, кількість конкурентів на ринку зростає, тому виникає необхідність у залученні сучасних засобів для аналізу великої кількості інформації. Вчасно отримана інформація дозволяє підприємству реалізувати свої конкурентні переваги або взагалі отримати їх. Зазвичай при аналізі конкурентів проходить збір такої інформації:

1) частка ринку конкурентів;

2) слабкі і сильні сторони конкурентів;

3) реакція споживачів на маркетингові засоби конкурентів;

4) матеріальний, трудової і виробничий потенціал;

5) управління підприємством.

Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, без останніх неможлива конкурентоспроможність. Однак наявність окремих конкурентних переваг не означає автоматичну перевагу. Тільки в комплексі вони можуть вплинути при виборі кращого.
Крім того, на конкурентоспроможність впливають стратегічні й тактичні зміни на ринку, не пов'язані з діяльністю підприємства.

Для того щоб домогтися таких переваг, потрібні великі навички й здібності — спеціалізований і більш тренований персонал, відповідне технічне оснащення і в багатьох випадках — тісні зв'язки з головними клієнтами.
Переваги високого порядку звичайно можливі за умови довгострокових та інтенсивних капіталовкладень у виробничі потужності, у спеціалізоване навчання персоналу, у проведення НДДКР або в маркетинг. Переваги на основі лише рівня витрат, як правило, не такі стійкі, як на основі диференціації. Одна з причин цього полягає в тому, що будь-яке нове джерело зниження витрат, яке би просте воно не було б, може разом позбавити фірму переваги в галузі витрат.

Так, якщо робоча сила дешева, можна обійти фірму з набагато вищою продуктивністю праці, у той час як у випадку з диференціацією, щоб обійти конкурента, потрібно, як правило, пропонувати такий самий набір товарів, якщо не більший.

Крім того, переваги на основі тільки витрат більш уразливі ще й тому, що поява нових товарів або інші форми диференціації можуть знищити перевагу, отриману при виробництві старих товарів.

Утримання конкурентної переваги — кількість наявних у фірм явних джерел конкурентної переваги. Якщо фірма опирається тільки на яку-небудь одну перевагу (скажімо, менш дорогу конструкцію або доступ до дешевшої сировини), конкуренти постараються позбавити її цієї переваги або знайти спосіб обійти її, вигадавши на чому-небудь іншому. Фірми, що втримують лідерство довгі роки, прагнуть забезпечити собі якнайбільше переваг в усіх ланках ланцюжка цінності.

Найважливішою причиною збереження конкурентної переваги — постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності. Якщо лідер, досягши переваги, буде почивати на лаврах, практично будь-яку перевагу згодом скопіюють конкуренти. Якщо хочеш зберегти перевагу, не можна стояти на місці: фірма повинна створювати нові переваги, щонайменше, з такою самою швидкістю, з якою конкуренти можуть копіювати наявні.

У результаті досліджень запропоновано методичні підходи до покращення конкурентоспроможності підприємств, які враховують набір параметрів з характеристиками конкурентних переваг виробника й урахуванням їх значення для споживача.

Переваги таких підходів полягають у можливості визначення факторів, що стримують підвищення конкурентоспроможності продукції та в оцінці факторів зовнішнього середовища для розробки конкурентної стратегії підприємства. Це дає змогу аналізувати й в оперативному режимі адаптувати внутрішньосистемні фактори конкурентоспроможності до динаміки змін зовнішнього ринкового середовища.

Литература:

1. Базилюк Я. Б. Проблеми конкурентоспроможності національної

економіки. Сучасні проблеми економічного розвитку // Матеріали «круглого столу» // www.niurr.gov.ua.

2. Паламарчук Г. М. Конкурентна політика в перехідній економіці // www.nam.kiev.ua.