к. ю. н., доцент Шульженко І. В.,

магістрант Перепелиця О. Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановськог, Україна

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНІ

Розвиток світової економіки у XXI столітті говорить про збільшення питомої ваги інтелектуального капіталу в економіці розвинутих країн. Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується прискореними темпами науково-технічного прогресу та інтелектуалізацією основних факторів виробництва. Інтенсивне проведення досліджень та розробка на їх основі новітніх технологій, вихід з ними на світові ринки та розгортання міжнародної інтеграції в науково-виробничій сфері в рамках формуючої глобальної економіки, фактично вже стали стратегічною моделлю економічного зростання для розвинених країн.

Отже актуальністю даної статті є зростання ролі інтелектуальної власності у розвитку світової економіки.

Дослідженням інтелектуального капіталу займалися такі українські вчені, як В. Геєць, А. Гальчинський, О. Амоша, І. Бураковський, О. Барановський, І. Луніна, Т. Боголіб, Б. Кваснюк, Б. Малицький, С. Вовканич, Л. Семів, О. Другов.

Метою статті є визначення теоретичних аспектів інтелектуалізації економіки України.

Для досягнення поставленої мети важливо визначитися з сучасним сутнісним трактуванням категорії інтелектуалізації економіки. На думку О. Другова, це процес формування в суспільстві знань і вмінь їх застосування, що, як правило, забезпечує економічне зростання і структурні зміни, збільшення частки сфер нематеріального виробництва, інтелектуальної праці, інформаційних та наукових технологій, продуктивності праці [1, с. 21]. Але, очевидно, що за такого тлумачення до інтелектуалізації економіки не відноситься створення і комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, які не забезпечують зростання економіки або позитивних структурних змін. Але це може сприяти, наприклад, розвитку безпосередньо інтелектуальної сфери. Відтак, науковець скоріше не відокремив у запропонованому визначенні авторського підходу до суті аналізованої категорії від сутності поняття ефективності інтелектуалізації економіки.

В. Геєць визначає аналізовану категорію як знаннєву економіку, в якій найбільш важливим фактором є процеси накопичення та використання знань - найважливішого активу, що разом із працею, капіталом і природними ресурсами забезпечує економічне зростання та конкурентоспроможність національної економіки, а результативною ознакою ефективності економіки знань науковець визначає рівень інтелектуального потенціалу суспільства [2, с. 125]. Втім, вважаємо за важливе вказати на такі дискусійні аспекти.

Підтвердженням такої інтелектуальної переорієнтації шляхів розвитку світового господарства та економіки може, також, слугувати той факт, що господарська діяльність все більш перетворюється на процес безперервних інтелектуальних нововведень. Нині конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів, виживання цілих галузей і держав безпосередньо залежать від здатності сприймати і виробляти інтелектуальний продукт; особливе значення у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен інтелектуальної власності, тобто власності на інтелектуальний продукт як результат інтелектуальної діяльності, творчої праці.

Результатом аналізу еволюції теоретичного розвитку та природи процесу інтелектуалізації економіки є виокремлення її економічної ролі.

Економічна роль розвитку інтелектуалізації економіки трактується як:

- активізація інноваційної діяльності та посилення конкурентоспроможності економіки;

- зростання суми активів та капіталізації національної економіки;

- забезпечення структурної модернізації базових видів економічної діяльності;

- диверсифікація діяльності та розширення структури ВНП;

- розвиток техніко-технологічної бази економічних агентів реального сектора, зниження витратомісткості, підвищення продуктивності праці та економічної ефективності господарювання;

- детінізації економіки та покращення можливостей захисту внутрішнього ринку і національного товаровиробника, розвиток добросовісної конкуренції;

- збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів;

- покращення міжгалузевих та між секторальних коопераційних зв’язків

Безумовно, економічний розвиток виступає як багатогранний процес і залежить від багатьох факторів, кожен з яких в змозі як негативно, так і позитивно впливати на забезпечення сталого розвитку та конкурентоспроможності економіки тієї чи іншої країни. При цьому вищезазначений перелік світових тенденцій і трендів не є вичерпним і потребує подальших розробок. Але підвищення інформатизації та інтелектуалізації виробничих процесів, дедалі більше використання нематеріальних факторів виробництва та інтелектуального капіталу, а також однієї з найважливіших його складових – об’єктів права інтелектуальної власності є загальновизнаною тенденцію при переході до постіндустріального етапу цивілізаційного розвитку, що безумовно є актуальним і для України. При цьому, розвиток інтелектуальної сфери та, зокрема, інституту «інтелектуальна власність» більшістю вчених визнається «вирішальним чинником підвищення конкурентоспроможності економіки», засобом забезпечення економічного зростання та підвищення рівня життя населення, а також оборонної, технологічної та екологічної безпеки.

В інтелектуальній економіці відбувається заміщення праці знаннями, коли знання залучаються до безпосередньої обробки ресурсів і саме знання, а не праця, стають джерелом вартості. Визначальними факторами інтелектуальної економіки виступають знання, які на відміну від інших ресурсів характеризується невичерпністю, та творчий потенціал працівників. Змінюються форми організації виробництва і праці, відбувається розширення функцій працівника, перехід від його вузької кваліфікації до "універсального" працівника, здатного творчо аналізувати і синтезувати інформацію, розуміти сутність проблеми, коригувати технологічний процес. В інтелектуальній економіці справжня влада належить невеликій групі людей, яка визначається не правом народження чи майновим станом, а виключно інтелектуальним потенціалом та здатністю генерувати нові знання. В ній вирішальне значення відіграє наука та вся її інфраструктура, яка дозволяє перетворювати ідеї та наукові розробки в конкретні досягенння.

Основну роль у розвитку економічної сфери відіграють наукові галузі і високі технології. В них матеріалізується основна частка результатів НДДКР, вони визначають попит на досягнення науки і створюють базу пропозицій матеріально-речових та інформаціних нововведень майже для кожної галузі економіки. Тому основу інтелектуальної економіки створюють високотехнологічні компанії, процес виробництва в яких ґрунтується на інформаційних можливостях глобальних телекомунікацій. Масштаби наукомісткого сектора та ступінь використання високих технологій характеризують науково-технічний та економічний потенціал країни.

Таким чином, інтелектуалізація економіки є процесом структурних змін в економіці щодо формування і реалізації інтелектуального потенціалу суспільства, збільшення частки інтелектуального капіталу та результатів інтелектуальної творчої діяльності на всіх рівнях економічних відносин, у функціональних сферах, компонентах внутрішньої структури, елементах та складових відтворення і розвитку національного господарства.

Література:

1. Другов О.О. Інвестиційне забезпечення інтелектуалізації економіки України : монографія / О.О. Другов. – К. : УБС НБУ. – 2010. – 284 с.

2. Геец В.М. Социально-экономические трансформации при переходе к экономике знаний / В.М. Геец // Социально-экономические проблемы информационного общества ; под. ред. Л. Мельника. – Сумы: Унивеситетская книга. – 2005. – 430 с.