Економічні науки / 7. Облік і аудит

Магістрант Сидорова А.П.

Запорізький національний університет, Україна

Проблемні питання вибору методу нарахування амортизації автотранспортного засобу

У процесі здійснення господарської діяльності перед підприємством постає питання необхідності відтворення основних засобів. Це є однією з умов забезпечення ефективного безперервного господарського процесу. Необхідність заміни основних засобів потребує фінансових ресурсів, з метою накопичення яких здійснюються амортизаційні відрахування.

Не можливо не погодитися із важливістю вибору методу нарахування амортизації для підприємства, адже від цього залежить обсяг амортизаційних відрахувань та їх розподіл за періодами. Таким чином вибір методу нарахування амортизації є одним з основоположних чинників впливу на формування прибутку до оподаткування. Особливого значення вибір методу амортизації набуває для автотранспортних підприємств. Оскільки їх особливістю є те, що в складі основних засобів домінуючими є автотранспортні засоби, знос яких залежить від ступеню їх експлуатації.

До вступу в силу Податкового кодексу України більшість автотранспортних підприємств використовували податковий метод амортизації, що було пов’язано з бажанням уникнути облікових ускладнень через використання різних методів нарахування амортизації для фінансового та податкового обліку. Набрання чинності Податкового кодексу України усунуло необхідність пошуку підприємствами шляхів наближення фінансового та податкового обліку. Податковий кодекс України пропонує п’ять методів нарахування амортизації, ідентичних наведеним методам у П(С)БО № 7 «Основні засоби». Не зважаючи на варіативність методів нарахування амортизації, жодний нормативний документ не надає методичних рекомендацій чи роз’яснень щодо ознак об’єкта основних засобів, відповідно до яких має обиратися метод нарахування амортизації. Таким чином, проблема вибору економічно доцільного методу нарахування амортизації для автотранспорту, з урахуванням специфіки його експлуатації, залишилася не вирішеною. Адже недопрацьованість чинного законодавства в частині амортизаційних відрахувань, надає можливість підприємству самостійно, без будь-яких обмежень, обирати метод нарахування амортизації. Тому, прагнучи до спрощення облікового процесу, на більшій частині автотранспортних підприємств застосовується прямолінійний метод, «за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів» [1]. Але застосування цього методу є неприйнятним для автотранспортного засобу з огляду на велику кількість факторів, від яких може залежати ступінь його зносу. Так, наприклад, для автотранспортного підприємства, що здійснює вантажоперевезення, експлуатація, а відповідно і знос, залежить від обсягу замовлень на послуги з вантажоперевезення. Кількість замовлень може значно відрізнятися в різні періоди. Також автотранспортні засоби на конкретному підприємстві можуть здійснювати різний пробіг залежно від відстаней, на які вони будуть відправлені, та перевозити різні обсяги вантажу. Особливістю автотранспортного підприємства є також виникнення необхідності проведення ремонтних робіт, під час яких автомобіль може не експлуатуватися досить великий проміжок часу, а отже не потребує нарахування амортизації. Отже, обрання прямолінійного методу амортизації, призводить до викривлення показників як фінансової, так і податкової звітності, а отже – надання неправдивої інформації її користувачам.

Для адекватного відображення амортизаційних відрахувань автотранспортне підприємство має застосовувати метод, що дозволить врахувати виробничу віддачу об’єкта основних засобів. Аналіз запропонованих у Податковому кодексі методів нарахування амортизації [1] дозволив зробити висновок, що найбільш прийнятним методом нарахування амортизації автотранспортного засобу є виробничий метод, оскільки величина амортизаційного відрахування знаходиться як добуток фактичного обсягу робіт і виробничої ставки [1]. Фактичний обсяг робіт в цьому разі можемо знайти виходячи з показників спідометра (в кілометрах) та кількості перевезеного вантажу (в тонно-кілометрах).

Не зважаючи на вищевикладене, підприємства вважають економічно доцільнішим амортизувати автотранспортні засоби, використовуючи прямолінійний метод, оскільки традиційно вважається, що саме цей метод дає можливість швидше замортизувати вартість основного засобу. Тобто підприємства не мають економічного стимулу використовувати адекватний метод амортизації. Але, в залежності від ступеня експлуатації автомобілів, використання виробничого методу може дозволити навіть швидше замортизувати автотранспортний засіб. Тому на рівні підприємства вважаємо необхідним здійснювати аналіз ступеня експлуатації транспортних засобів та прибуток від їх експлуатації, що дозволить визначити, чи дійсно застосування виробничого методу амортизації є невигідним для підприємства у плані формування прибутку до оподаткування.

На наш погляд, єдиним способом вирішення зазначеної проблеми є розробка на законодавчому рівні Положення щодо вибору методу амортизації, в якому б були б наведені чіткі критерії, на який має ґрунтуватися вибір, та чітко б визначалися можливі варіанти методу амортизації для відповідної групи основних засобів. Таке положення виключило б можливість обрання підприємством прямолінійного методу амортизації транспортного засобу та дозволило б формувати повну, правдиву та неупереджену інформацію щодо основних засобів.

Література:

Податковий кодекс України: № 2755-VI від 02.12.2012. – Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/podatkovij_kodeks_ukraini/statja-146.htm.