Економічні науки/7. Облік і аудит

 

К.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сегментарний облік: сутність та необхідність

Умови функціонування сучасного підприємства потребують побудови високоефективної та орієнтованої на потреби управління систему обліку. Досягнення даного завдання можливе із створення сегментарного управлінського обліку. Так на думку О. А. Соколова «виділення сегментарного обліку як нової самостійної підсистеми управлінського обліку дозволяє реалізувати системний і комплексний підхід щодо формування й аналізу необхідної інформації про сегменти діяльності організації» [2, с.18].

На думку М. Р. Едгулова, сегментарний управлінський облік забезпечує зв'язок сегментів бізнесу з фінансово-економічними показниками підприємства в цілому. Такий зв'язок є можливим, якщо надати виконавцю статус внутрішнього підприємства, відповідального за доходи і витрати [3, с.3].

Слід відмітити про відсутність єдності думок серед науковців стосовно поняття «сегментарний облік».

Група авторів таких як, О. А. Соколов, Д. А. Ібрагімов та інш. вважають, що: «сегментарний облік – це підсистема управлінського обліку, що забезпечує процес ідентифікації, вимірювання і накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та представлення різних видів інформації про сегменти діяльності організації, на основі якої формується сегментарна звітність [2, с.21]. В такому визначенні акцент робиться на тому, що сегментарний облік є все ж таки складовою управлінського, а не загального фінансового обліку.

Т. В. Мірошниченко протилежної думки, за словами якої сегментарний облік – це сукупність способів та прийомів фінансового обліку, направлених на збір, вимірювання, оцінку, узагальнення та відображення у звітності інформації про діяльність окремих сегментів бізнесу [1].

Сегментарний облік як система в най ширшому вигляді включає в себе:

1)     підсистему «Облік за сегментами», що забезпечує збір та обробку зовнішньої інформації про різні частини діяльності підприємства;

2)     підсистему «Звітність за сегментами», функції якої полягають у представленні обробленої інформації про різні частини діяльності зацікавленим користувачам.

Під сегментарним обліком М. Р. Едгулов розглядає автономне описання діяльності компанії, що об’єднує у підсумку внутрішню та зовнішню сегментарну інформацію. У статусі внутрішньої вона відображає децентралізацію управління і дозволяє здійснювати управлінський облік і контроль в компанії за сегментами, в статусі зовнішньої – розкриває вигоди і ризики направлень діяльності [3, с.8].

Організація сегментного обліку передбачає виконання наступних організаційних та методичних процедур: 1) сегментація бізнесу; 2) формування організаційної структури компанії; 3) класифікація прямих витрат сегментів, вибір баз розподілу непрямих витрат; 4) облікова політика, робочий план і кореспонденція рахунків (рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1. Організація сегментарного управлінського обліку

Поділ підприємства на підприємницькі та звітні сегменти дозволяє реалізувати дві найважливіші функції бухгалтерського обліку – аналітичну та контрольну. Так, виділення підприємницьких сегментів дозволить організувати процес обліку і контролю виконання плану, проаналізувати відхилення, що є аналітичною функцією, а складання сегментарної звітності - контрольну функцію обліку.

Децентралізація інформаційного поля за сегментами передбачає необхідність виконання конкретних облікових прийомів:

1)     в кожному сегменті необхідно обліковувати не тільки витрати, але й відповідні цьому сегменту доходи, що дозволить визначити розмір вкладу сегмента в загальний прибуток підприємства та сформувати завдяки прийомам трансфертного ціноутворення оціночні показники його функціонування;

2)     інформація про сегменти повинна формуватися системно, а не ручною вибіркою відповідної облікової інформації;

3)     диференціювання фінансових та управлінських прийомів, з використанням різних методів обчислення результатів, різної структури доходів і витрат;

4)     налаштування елементів управлінської системи повинне відбуватися у взаємозв’язку з іншими підсистемами [2].

Безумовно викладений альтернативний підхід до сутності сегментного обліку потребує коректування його цільових установок, організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення, що відображає основні напрямки подальшого розвитку розглянутої системи в сучасних умовах.

Литература:

1.           Мирошниченко Т. В. Организация и методика сегментарного учета в промышлености: автореф. дис. … канд.экон.наук / Т. В. Мирошниченко. – М, 2003. – 20с.

2.           Соколов А. А. Учет по сегментам деятельности коммерческой организации: формирование и анализ. / А. А. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 288с.

3.           Эдгулов М. Р. Сегментарный управлынческий учет доходов и расходов: автореф. дис. … канд.экон.наук / М. Р. Эдгулов. – Санкт-Петербург, 2008. – 21с.