Волинець О.О., Плаксій Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Актуальні проблеми бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах та шляхи їх вирішення

 

Актуальність теми. Розробка міжнародних стандартів обліку і звітності направлена на досягнення зіставленості звітності підприємств різних галузей та країн відповідно до вимог ринкової економіки і шляхом застосування однакової схеми формування і представлення звітних даних. Саме на це була направлена робота Ради з підготовки міжнародних стандартів і на певному етапі це досягалося. В сучасних умовах на перший план виходить необхідність перегляду основних напрямів удосконалення бухгалтерського обліку і звітності, зокрема й у сільськогосподарських підприємствах нашої країни.

Дослідження проблеми. Проблеми стратегічного розвитку підприємств аграрного сектору досліджували такі науковці, як Саблук П.Г. [1], Завадський Й.С. [2], Гудзинський О.Д., [3], Андрійчук В.Г. [4], та інші.

Метою роботи є дослідження основних проблем бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах України та можливих шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Раціональна організація бухгалтерського обліку повинна забезпечувати реалізацію сукупності функцій процесів бухгалтерського обліку і управління та повинна враховувати:

- вимоги Європейської та міжнародної системи бухгалтерського обліку;
- інноваційно-інвестиційні процеси;  

- особливості та умови економічної системи держави;

- формування організаційного механізму, особливо щодо застосування комп’ютерних технологій бухгалтерського обліку;

- проведення кваліфікованої політики у сфері персоналу та управління [1].

Діяльність сільськогосподарських підприємств обов’язково повинна базуватися на точному і достовірному розумінні потреб цільового ринку і споживчого попиту, оцінці та врахуванні умов виробництва в найближчий час і на перспективу. Формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств повинно ґрунтуватися на: забезпеченні підвищення якості продукції, її привабливості для споживача; збільшення пропозиції товарів і доступних споживачеві цін; створенні ефективної збутової мережі на основі стабільних контактів з посередницькими торговими фірмами та агенціями; врахування національних особливостей та специфіки запитів споживачів у різних регіонах.

Сільське господарство є одніим з основних видів діяльності,оскільки виробництво продуктів харчування - це стратегічна умова життя і розвитку всього населення України. Водночас воно є сировинною базою для легкої і харчової промисловості. Серед основних проблем які торкнулися вітчизняного сільського господарства є такі:

1) техніко-технологічна база України в сільському господарстві є дуже застарілою і працює ще з Радянських часів. Вітчизняна машинобудівна промисловість, що нараховує майже півтори сотні розрізнених підприємств, не модернізована, оснащена технічно застарілим устаткуванням, технологічно відстала: зношеність технологічного устаткування досягає 70-80%, його середній вік - 30-35 років, а самі технології виробництва машин – жорсткі;

2) відбувається процес «старіння» сільськогосподарських  кадрів. Молоде покоління все частіше іммігрує у великі міста, де є всі умови для навчання та праці, цікавого відпочинку, через що частина кваліфікованих конструкторських, інженерно-технічних і робочих кадрів вже вважається втраченою;

3) значна частина сільськогосподарських  продуктів не знаходить збуту внаслідок па­сивності споживчої кооперації, вкрай повільного становлення сільського господарства обслуговуючих кооперативів і кредитних спілок на селі;

4) більша частина чорноземів вже виснажені, вони втрачають свою продуктивність через недотримання правил обробки землі. Ґрунти не підтримуються добривами та іншими корисними елементами. А вміст гумусу зменшується з кожним роком;

5) через розвиненість корупції, хабарництва, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні, недостатній розвиток фінансової системи держави та труднощі в роботі із вітчизняними партнерами, потік іноземних інвестицій, а особливо в сільське господарство  майже відсутній.[5]

Щоб повно і обґрунтовано відповісти на поставлені проблеми слід визначитися із рядом відправних моментів в практиці ведення обліку , а саме:

1) узгодження діючих методик ведення обліку у різних галузях економіки з метою узагальнення даних про національне багатство та формування національного продукту;

2) приведення діючих інструктивних вказівок у відповідність до організаційних форм функціонування підприємств;

3) чітке узгодження положень бухгалтерського обліку щодо визначення витрат та їх відповідність поняттю доходів;

4) обґрунтування визначення готової продукції і відповідно строків закінчення виробничого потенціалу;

5) приведення у відповідність понять діяльності підприємства [2].

Слід зазначити, що в Україні, як і в інших пострадянських країнах, у сільському господарстві відсутня спеціально організована інформаційна система управління, яка давала б змогу передбачувати відтворювальний процес, оптимізувати діяльність та розробляти ефективну облікову політику. У зв’язку з цим, при організації в сільськогосподарському підприємстві інформаційної системи управління, слід визначити спектр інформації, необхідної для ефективної роботи підприємства.

Від правильного розуміння, розкриття і реалізації облікової політики залежить економічна ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств. До основних елементів облікової політики, що в обов’язковому порядку застосовуються сільськогосподарськими підприємствами відносять [див. табл.1].

 

 

 

 

Таблиця 1

Елементи облікової політики сільськогосподарських підприємств

Об’єкти

Рекомендації щодо методів обліку, що відображуються в наказі про облікову політику

Необоротні активи

Регулюються П(С)БО 7. Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах рекомендується здійснювати за податковим методом, здійснюється відповідно до норм і методів, передбачених ст..8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», за прямолінійним методом відповідно до п.29 П(С)БО 7. Переоцінку об’єктів основних засобів здійснювати відповідно до п. 16 П(С)БО 7.Витрати, пов’язані із поліпшенням стану об’єкта, обліковувати відповідно до п.14 П(С)БО 7.

 

Витрати

Витрати відображати у бухгалтерському обліку з урахуванням П(С)БО 16, П(С)БО 30 та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства Аграрної політики України від 18.052001 № 132.До виробничої собівартості продукції включати прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати рослинництва і тваринництва розподіляти на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу.

 

 

Біологічні активи

 

 

 

 

 

 

Об’єкти обліку біологічних активів відображають у сформованому робочому Плані рахунків підприємства. Порядок оцінки біологічних активів визначено п.10 П(С)Бо 30 та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, затвердженими наказом МФУ від 29.12.2006 №1315. Відповідно до пункту 13 П(С)БО 30 сільськогосподарська продукція після її первісного визнання оцінюється та відображується відповідно до П(С)БО 9.

 

План рахунків бухгалтерського обліку

 

Основою є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.99 №291, або спрощений План рахунків, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 №186.Субрахунки в сільському господарстві використовуються для потреб управління, контролю, аналізу і звітності.

 

 

Розглянувши основні елементи облікової політики сільськогосподарських підприємств, слід зазначити, що зважений підхід до формування облікової політики розкриває конкурентний рівень підприємства за допомогою ведення бухгалтерського обліку і є орієнтиром для різноманітних користувачів, можливість вибору різноманітних підходів до облікової політики дає змогу впливати на формування фінансового результату підприємства, розмір податку, величину дивідендів, а також резервних і спеціальних фондів тощо. Окрім цього, слід враховувати окремі недоліки формування облікової політики на підприємствах: нормативна база, орієнтована на визначення сутності облікової політики підприємства, не деталізує її зміст та потребує вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду; значною є необхідність визначати в обліковій політиці особливості та характеристики, що виникають при застосування автоматизації облікових і контрольних процедур; необхідно передбачити в обліковій політиці підприємств, установ та організацій розробку і запровадження методики аналізу фінансового стану з урахуванням специфіки їх фінансово-господарської діяльності та особливостей форм звітності [6].

Висновки. Процес організації бухгалтерського обліку потребує подальшого дослідження та впровадження нових підходів до вирішення проблем, які постають перед управлінським персоналом, оскільки саме він визначає облікову політику на підприємстві.

Для підприємств аграрної сфери економіки доцільніше розробляти окремо наказ про організацію бухгалтерського обліку в підприємстві та окремо наказ про облікову політику. При чому в наказі про організацію бухгалтерського обліку відображати інформацію, схильну до періодичних змін, що не стосується змін у законодавчо-нормативному полі (перелік МВО, перелік змін у графіку документообороту і т.д.), а в наказі про облікову політику відображати лише інформацію, яка може бути змінена зі зміною статутних вимог, вимог органу, який затверджує положення (стандарт) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовір­не відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Організацію бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах потрібно оптимізувати та раціоналізувати за такими параметрами: простота застосування (зрозумілість), універсальність, повнота і достовірність висвітлення інформації, а також спрямування на зменшення витрат на організацію і ведення обліку. Також бажаною є стабільна державна підтримка сільськогосподарських виробників, залучення іноземних інвестицій, видача коротко - та довгострокових кредитів з мінімальними відсотками.

 

Література:

1.     Саблук П.Г. Основні напрями розробки стратегічного розвитку АПК в Україні / П.Г. Саблук // Економіка АПК. – 2009. – №12. – С. 3-15.

2.     Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу. Навчальний посібник / О.Д. Гудзинський. – Київ ”Урожай”, 2004. – 237 с.

3.     Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / В. Андрійчук, Л. Бауер. – К.:КНЕУ, 2007. – 314 с.

4.     Економіка України [Текст]: навч. посіб. / А.П. Голіков, Н.А. Казакова. – К.:Знання, 2008. – 286 с. ISBN 978-966-346-541-8

5.     www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України

6.     Дерев’янко С. Формування облікової політики на підприємстві// Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2008.- №12. – С.2-7