К.е.н., доцент Даценко Г.В., Паламарчук М.М.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Удосконалення системи державного фінансового контролю в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

 

Сучасна розбудова Української держави орієнтується на нові принципи її діяльності, а відповідно, й нові підходи до видів діяльності, функцій державних органів та їх структурної побудови. Складовою частиною будь-якої держави є фінансовий контроль, який забезпечує контроль за дотриманням фінансово-економічного законодавства у процесі формування і використання грошових фондів, оцінку ефективності фінансово-господарських операцій і доцільність здійснених видатків.  Так як на сьогоднішній день контрольні дії раціонального використання бюджетних коштів, що застосовуються у державному секторі нашої країни, мають низьку результативність та недостатньо ефективні, – це зумовлює потребу вдосконалення системи фінансового контролю в Україні на основі вивчення досвіду його впровадження в зарубіжних державах [2].

Серед наукових досліджень вітчизняних вчених особливу увагу даній темі приділяють такі науковці, як: Жукова О.О., Калюка Є.В., Чумакова І. Ю.,  Амеліна Ю.Ю. та інші  вітчизняні фахівці й науковці.

Державний фінансовий контроль в Україні здійснюють Державна фінансова інспекція та Рахункова палата. З метою вдосконалення й розвитку незалежного фінансового контролю доцільно прийняти в новій редакції Закон України "Про Рахункову палату", чітко визначивши в ньому спрямованість її основної діяльності. Рахункова палата здійснює незалежний системний контроль за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, золотовалютних резервів, державної власності (майнових і немайнових активів і пасивів держави). З метою забезпечення незалежності Рахункової палати при виконанні покладених на неї функцій, потрібно визначати і встановлювати обсяги фінансування для забезпечення діяльності Рахункової палати, безпосередньо Верховною Радою України в Державному бюджеті України на підставі бюджетного запиту Рахункової палати.

Перспективним напрямом у діяльності Рахункової палати може стати аналіз ефективності підходів до інтелектуальної власності (оскільки внаслідок недооцінки цих питань втрачаються значні державні кошти).

У діяльності Державної фінансової інспекції також існують певні проблеми, а саме: недосконалість національної системи законодавства у сфері контролю, невідповідність дій контролюючих підрозділів встановленим нормам, недостатні кваліфікація та професійний рівень контролерів та ревізорів [3].

Загальноприйнятою практикою зарубіжних країн є те, що рахункові відомства поряд із перевірками державних витрат проводять аудит дохідної частини бюджету. При цьому верховні органи державного фінансового контролю не здійснюють фіскальний контроль дотримання суб'єктами господарювання податкового законодавства і в жодному разі не заміщують тут податкові служби. Аудит доходів проводиться в ході фінансово-економічного аналізу виконання консолідованого й муніципальних бюджетів, формування державних і федеральних фондів, прибутків державних підприємств тощо. Подібна схема виконання аудиту доходів застосовується у Нідерландах, Великобританії, Німеччині, Швейцарії, Туреччині, Кореї тощо [4].

В Україні у зв'язку з наявністю різних організаційних структур бухгалтерських служб, процедур документообігу, недосконалої системи відображення операцій в обліку, використання різного програмного забезпечення чи взагалі його відсутність, призвело до необхідності удосконалення організації бухгалтерського обліку розпорядників бюджетних коштів для ефективнішого здійснення фінансового контролю.

У такому випадку доречно звернути увагу на розробку пропозицій щодо запровадження інституту державних бухгалтерів, використавши досвід Франції. Адже інновацією побудови служб контролю у Франції є те, що їх діяльність базується на оцінці ризиків, а не на суцільній перевірці трансакцій. У кожному міністерстві розроблено карту ризиків, яка систематично переглядається й удосконалюється, що сприяє досягненню ефективності внутрішнього контролю. При цьому усі бюджетні установи використовують єдину бухгалтерську програму EPR, що значно спрощує обліковий процес, формування й аналіз звітності та здійснення як внутрішнього, так і зовнішньог о контролю [1].

Обов'язковою умовою ефективного забезпечення дієвого й оперативного контролю в більшості країн є наявність територіальних підрозділів, які, залежно від форми державного устрою країни, повністю або частково підпорядковані верховному рахунковому відомству, проте в цілому зберігають самостійність у виконанні функцій та зосереджені на перевірках витрачання коштів місцевих бюджетів. У разі потреби вони виконують оперативні завдання центральної контрольної установи. Подібні регіональні представництва верховного органу державного фінансового контролю функціонують у Франції, Німеччині, Канаді, Болгарії, Бразилії, Польщі, Китаї, Чехії.

Отже, підвищення якості державного фінансового контролю в Україні є одним із актуальних питань. Побудова дієвої системи контролю та її ефективне функціонування за умови розширення спеціалізованих органів фінансового контролю, та їх злагодженої взаємодії, дозволить мінімізувати факти фінансових порушень та їх негативні наслідки. Таким чином, удосконалення державного фінансового контролю в Україні можливе з урахуванням практичного досвіду зарубіжних країн.

 

Література:

1. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління : монографія / Є. В. Калюга. – К. : Знання, 2005. – 341 с.

2. Амеліна Ю.Ю. Шляхи удосконалення системи фінансового контролю  в Україні з урахуванням практичного досвіду Франції / Ю. Ю. Амеліна // Управління розвитком. – 2010. - №2. – С. 14-16.

3. Жукова О.О., Руденко Ю.В. Удосконалення системи державного фінансового контролю  з урахуванням зарубіжного досвіду / О.О. Жукова, Ю.В. Руденко // Управління розвитком. – 2011. - №2. – С. 135-136.

4. Чумакова І. Ю. Аудит ефективності у державному фінансовому контролі зарубіжних країн / І. Ю. Чумакова // Фінанси України. – 2009. – № 8. – С. 137–146.