Медицина / 2.Хирургия

к. мед. н. Шипитяк Є. Г.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Дрогобицька міська онкологічна лікарня № 3, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННИХ ЗЛОЯКІСНИХ ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ ПУХЛИН ШКІРИ

Первинні злоякісні епітеліальні пухлини шкіри (ПЗЕПШ) в структурі всіх злоякісних пухлин займають 1 – 2 місце, складаючи 10 – 14 %. При захворюваннях раком шкіри використовуються на сьогодні всі існуючі методи лікування, частіше всього – як самостійні, рідше – в вигляді різних комбінацій. При лікуванні локалізованого раку шкіри застосовують в основному оперативне втручання або променеву терапію. Можливо також використання кріодеструкції пухлини. При незначній поверхневій пухлині високоефективні мазі з цитостатичними препаратами. При великих пухлинах і метастазах застосовують хіміотерапію. Лікування при плоскоклітинному раку шкіри складає 80-90%. Лікування раку з придатків шкіри тільки хірургічне, інші методи неефективні. Віддалені результати лікування хворих коливаються в широкому діапазоні.

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності окремих самостійних методів лікування ПЗЕПШ в залежності від їх локалізації, стадії і морфологічної структури.

Для вирішення поставлених перед нами завдань методом „сліпого відбору” були вивчені віддалені результати лікування ПЗЕПШ у 568 хворих, з яких у 517 (91,2 %) верифіковано солітарні пухлини, а у 51 (8,97 %) – первинно-множинний синхронний або метахронний рак шкіри, всього 614 пухлин. Чоловіків було 219 (38,5 %), жінок – 349 (61,4 %). Середній вік хворих становив 60 – 62 роки. Мінімальний термін спостереження 3 роки, максимальний – 7 років. У 82 % хворих пухлини локалізувались на голові і шиї. Серед новоутворень даної локалізації ми виділили комісуральні форми пухлин обличчя (7,2 % спостережень), коли пухлини локалізувалися в ділянці зовнішнього, а частіше внутрішнього кута ока, кута рота чи в носо-губній складці. На шкірі тулуба і кінцівок пухлини локалізувались у 18 % хворих.

У 80 % хворих була верифікована І стадія процесу (Т₁N₀M₀), у 16 % – ІІА стадія (Т₂N₀M₀), у 3,5 % – ІІІА стадія (Т₃N₀M₀), і у 0,5 % – ІV стадія (Т₄N₀M₀) з розпадом і дисемінацією в шкіру навколо материнської пухлини. Різні гістологічні варіанти базаліоми встановлено у 83 %, плоскоклітинний рак – у 17 % хворих.

При виборі методу лікування ми враховували перш за все розповсюдженість процесу, локалізацію пухлини, враховували її морфологічну структуру, а також очікуваний косметичний і функціональний ефект.

Короткофокусну рентгенотерапію проводили хворим з пухлинами І і ІІА стадії, що локалізувались переважно в ділянці голови і шиї (сумарна доза опромінення 70 Грей). Цей метод лікування використовували найбільш часто.

Електроексцизію використовували хворим з пухлинами І стадії, що локалізувались в основному в ділянці голови і шиї, а саме на шкірі вушної раковини, волосистій частині голови, і розмір пухлини не перевищував 0,5 – 0,7 см.

Кріодеструкцію застосовували при лікуванні пухлин І і ІІА стадій, що також локалізувались на шкірі голови і шиї.

Висічення скальпелем виконували в основному у хворих з пухлинами І і ІІА стадій, що локалізувались на шкірі тулуба і кінцівок. При широкому висіченні (пухлини ІІА і ІІІА стадій) при необхідності використовували варіанти первинної пластики шкіри.

Напівглибоку рентгенотерапію проводили хворим у ІІ етапи (розщеплений курс СВД = 65 – 70 Грей) з пухлинами ІІІА стадії, які відмовились від оперативного лікування, а також у людей похилого віку і з наявністю вираженої супутньої патології.

Віддалені результати лікування ПЗЕПШ оцінювали за кількістю спостережень стійкого виздоровлення, використовуючи методи статистичної обробки. На віддаленні результати лікування впливали всі вивчені фактори, співвідношення яких для кожного з використаних методів було різним.

У зв’язку з цим ми вивчили віддалені результати лікування окремо в залежності від локалізації, розповсюдженості і морфологічної структури пухлини без врахування конкретного методу (сумарно всіма використаними методами).

Так, при пухлинах, що локалізувались в ділянці голови і шиї, стійке виздоровлення спостерігалось у 94 %, рецидив – у 5,5 %, метастази – у 0,2 %, рецидив і метастази – у 0,3 % хворих.

При пухлинах, що знаходились на шкірі тулуба і кінцівок – відповідно стійке виздоровлення у 85,3 %, рецидив – 12,7 %, метастази – 0,9%, рецидив і метастази – у 1,1 % хворих. При комісуральних формах пухлин обличчя стійке виздоровлення спостерігалось у 78,3 %, рецидив – у 21,7 % хворих.

При пухлинах І стадії стійке виздоровлення спостерігали у 95,2 % хворих, рецидив – у 4,8 %.

При пухлинах ІІА стадії стійке виздоровлення спостерігали у 78,6 % хворих, рецидив – у 19,7 %, рецидив і метастази – у 1,7 %.

При пухлинах ІІІА стадії стійке виздоровлення спостерігали у 54,7 % хворих, рецидив – у 35,6 % хворих, рецидив і метастази – у 9,7 %.

При базаліомі стійке виздоровлення спостерігали у 94,3 % хворих, рецидив – у 5,7 %, при плоскоклітинному раку стійке виздоровлення спостерігали у 83 % хворих, рецидив – у 15,7 %, метастази – у 1,3 % хворих.

Таким чином, віддалені результати при використанні вказаних методів лікування в першу чергу залежить від розповсюдженості пухлини, потім – від її локалізації і морфологічної структури.

Для оцінки ефективності кожного з використаних методів лікування була встановлена частота стійкого виздоровлення при однаковій розповсюдженості, локалізації і морфологічної структури пухлини.

Висновки

1. Хірургічні методи лікування (кріодеструкція, електроексцизія і висічення пухлини скальпелем) незалежно від стадії локалізації і морфологічної структури пухлини є більш ефективним в порівнянні з променевими (короткофокусною і напівглибокою рентгенотерапією).

2. Вибір конкретного методу лікування повинен бути строго індивідуальним, з врахуванням локалізації і розповсюдженості злоякісної пухлини, а також очікуваного косметичного і функціонального ефекту.