Майський Г.Ю.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Оволодіння студентами дидактичними і методичними вміннями в ході педагогічної практики

Педагогічна практика студентів на кожному етапі включає в себе елементи закріплення досвіду роботи з дітьми, що формується, й разом з тим постійно збільшується. Ускладнення відбувається за всіма компонентами діяльності, від постановки цілей до кінцевого результату.

Використання наукових досліджень з питань організації педагогічної практики у ВНЗ є одним з актуальних питань сучасної педагогіки. Зміст педагогічної практики на будь-якому етапі навчання передбачає систематизований і узагальнений виклад тих даних, які має педагогічна й методична наука.

Якість підготовки фахівців залежить не тільки й не стільки від рівня розвитку окремих дисциплін, скільки від взаємодії між галузями знань, що утворюють теоретичну основу. До направлення студентів на педагогічну практику їх необхідно озброїти системою професійно-дидактичних умінь. Систему професійно-дидактичних і методичних умінь необхідно визначати відповідно основних ланок логіки викладання, компоненти структури вмінь слід виводити із соціально-педагогічних і методичних вимог до сучасного процесу навчання.

Цілісне відбиття предметної діяльності майбутнього вчителя в теорії й практиці педагогічної освіти має бути представлене взаємозалежною єдністю педагогічних знань і відповідними їм уміннями. Наукове обґрунтування системи професійно-дидактичних умінь є умовою того, що змістовий бік дидактики знайде своє практичне забезпечення в логіці функціонування категорій навчання, відповідних до процесуальної характеристики праці вчителя.

Структура діяльності студента на педагогічній практиці щодо оволодіння дидактичними й методичними вміннями може бути представлена як єдність таких складників:

1. Усвідомлення професійної й особистісної значущості оволодіння дидактичними вміннями.

2. Цільова настанова на оволодіння конкретними вміннями.

3. Актуалізація знань, які лежать в основі формування вмінь.

4. Розкриття змісту кожного вміння як певної сукупності дій і операцій, його складових і способів виконання дій.

5. Організація практичної діяльності й вправ щодо оволодіння вміннями.

6. Контроль над рівнем сформованості умінь, облік і оцінка результатів діяльності.

Усвідомлення студентами професійної й особистісної значущості завдання оволодіння дидактичними вміннями має найважливіше значення як з позиції кінцевих результатів діяльності, так і з погляду готовності майбутнього вчителя до її здійснення. Перед проходження педагогічної практики було проведено письмове й усне опитування студентів. Установлене, що на четвертому курсі усвідомлюють завдання професійного вдосконалювання, які стоять перед ними, усього 40,0% студентів. 47,9% недостатньо адекватно усвідомлюють ці завдання, уважаючи, що для них головне не лише навчання, але й підвищення педагогічної майстерності. 11,4% уважають, що для них головне в діяльності становить можливість удосконалюватися у вибраній спеціальності. Динаміка усвідомленості завдань професійного вдосконалювання до п’ятого курсу змінюється в такий спосіб. Кількість студентів з високим ступенем цього показника зростає від 40,0% до 69,4% і знижується кількість студентів із середнім ступенем показника від 47,9% до 23,0%, У зв'язку з тим, що до випускного 5 курсу 2,0% студентів так і не приходить до розуміння важливості завдань професійної підготовки, усвідомленню професійної й особистісної значущості завдання і оволодіння дидактичними вміннями, необхідна розробка спеціальних заходів організаційно-педагогічного впливу для даної групи студентів.

Компонент актуалізації теоретичних знань, які є основою сформованості дидактичних умінь, пов'язаний з їх теоретико-пізнавальним аспектом і спрямований на формування нового виду відносин між знаннями й практичними діями, відносин їх єдності, функціонування знань у формі дій. При цих відносинах більш глибоко усвідомлюються й теоретичні положення, на яких засновані практичні дії. Вони наповнюються конкретним змістом, розширюються, поглиблюються, переосмислюються, усувають схематизм і шаблонність. Єдність первісного засвоєння дидактичних знань і заснованих на них практичних дій впливає на структуру й логіку таких етапів і щаблів формування дидактичних умінь, створює сприятливі умови для оптимального використання навчального часу. Але ця єдність повинна знайти реалізацію в завершеному циклі навчальної діяльності студентів, що включає послідовну зміну навчальних ситуацій трьох різних типів: репродуктивну, репродуктивно-перетворюючу, репродуктивно-творчу.

Література:

1. Новикова Е.Ю., Петровский В.А. Использование механизмов логики в педагогической практике / Е.Ю. Новикова, В.А. Петровский // Вопросы психологии. – 1990. – № 3. – С. 100-106.

2. Сохрина В.Г. Система общественно-педагогической практики студентов / В.Г. Сохрина // Пути повышения эффективности учебно-воспитательного процесса в педагогическом вузе. – Челябинск: ЧГПИ, 1985. – С. 73-77.

3. Харламов И.Ф., Горленко В.П. О концептуальных основах педагогической практики / И.Ф. Харламов, В.П. Горленко // Педагогика. – 1994. – № 1. – С. 50-55.