Кожокар Марина Василівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНАЖЕРІВ НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ЗІ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУП

Постановка проблеми. Фізична культура – це частина загальної культури людини, духовного надбання суспільства, що використовується для фізичного загартування. На жаль, все ще існує недостатня освіченість нашого суспільства з питань здорового способу життя та основ оздоровчої фізичної культури.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства однією з актуальних проблем є пошук дійових чинників оздоровчого впливу на студентську молодь, яка у зв'язку з перенесеними захворюваннями не може в повній мірі використовувати можливості загальноприйнятої системи фізичного виховання і за станом здоров'я віднесена до спеціальної медичної групи (зараховують студентів, що за даними медичного обстеження належать до спеціальної медичної групи). Тривожні тенденції збільшення контингенту у спеціальних медичних групах свідчать не тільки на проблематичність їхнього подальшого всебічного розвитку, а й на можливі перспективи зростання кількості молодих спеціалістів із зниженою працездатністю і ранньою інвалідністю [2, C. 115-126].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Організація процесу фізичного виховання у вищих навчальних закладах вимагає удосконалення, спрямованого на покращання здоров'я студентів (С.М. Канішевський, 1999; С.І. Крамськой, В.П. Зайцев, 2006). Так, згідно з результатами експрес-скринінгу фізичного здоров'я за Г.Л. Апанасенком встановлено, що з 312 студентів лише один юнак мав високий рівень фізичного здоров'я (0,32%), а переважна кількість студентів були з низьким і нижче середнього рівнями фізичного здоров'я – близько 70% [1].

Котов Є.О. аналізував підготовка студентів вищих закладів освіти до самостійних занять фізичними вправами. Оздоровчо-прикладне фізичне виховання студентів спеціальних медичних груп з використанням тренажерних пристроїв розглядала Чебан І.П. До проблем поширення серцево-судинної патології зверталася О. Пирогова. Таким чином, виникло протиріччя між рівнем соціальних вимог і ефективністю фізичного виховання студентської молоді.

Мета дослідження – обґрунтування доцільності використання тренажерних пристроїв в процесі фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній програмі фізичного виховання для студентів спеціальних медичних груп відсутні конкретні рекомендації з організації та змісту навчальних занять згідно фізичних можливостей кожного студента. Між тим, проблема підвищення значущості індивідуального підходу до студентів спеціальних медичних груп дуже актуальна. Рішення цього питання знаходиться у площині використання методу програмованого навчання, в основі якого лежить тренування за спеціальними навчальними програмами з використанням, наприклад, тренажерних пристроїв. Застосування тренажерних пристроїв дозволяє істотно розширити варіативність засобів і методів фізичної культури, планувати топографію включення в роботу м'язових груп, точно дозувати інтенсивність і спрямованість навантаження, зменшити витрати часу на навчання техніці виконання вправ і, тим самим, підвищити оздоровчу та лікувальну ефективність занять з фізичного виховання [4, C.8].

Недостатня теоретична і методична обґрунтованість проблеми доцільності використання тренажерів, як засобів фізичного виховання, студентів з ослабленим здоров’ям спричинила вибір теми дипломної роботи: використання тренажерних пристроїв у процесі фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп.

Тренажери – учбово-тренувальні пристрої для розвитку рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності), удосконалювання спортивної техніки й аналізаторних функцій організму. Застосовуються переважно у фізкультурі й спорті. Тренажери можуть бути індивідуального й колективного використання, а їхній вплив на організм – локальним (коли в роботі беруть участь окремі м'язові групи), регіональним (у роботі бере участь приблизно третя частина м'язів) і загальним (у роботі задіяна більшість м'язів) [2].

Технічні особливості тренажерів залежать від конструкторських рішень, які визначаються необхідністю переважного розвитку одного або одночасно декількох рухових якостей.

Наприклад, такі технічні пристрої, як «бігова доріжка», гребні й інші подібні тренажери дозволяють розвивати загальну, швидкісну й силову витривалість.

Різні конструкції тягових пристроїв, еспандерів, ролерів сприяють розвитку динамічної сили й гнучкості; заняття на міні батуті вдосконалюють спритність і координацію рухів.

Різні за спрямованням впливи на організм тренажери можуть бути об'єднані в одному універсальному пристрої. Так, наприклад, за допомогою гімнастичного комплексу «Здоров'я» можна розвивати практично всі рухові якості.

У процесі досліджень вивчалися мотиви до занять фізичною культурою, а також фактори, які спонукали студентів до активної діяльності з метою вдосконалення свого організму та зміцнення серцево-судинної системи.

Дослідження проводились зі студентами 1 курсу природничих факультетів. Експериментальне дослідження виявило, що впровадження у навчальний процес занять з використанням тренажерних пристроїв, індивідуальний вибір вправ та їх спрямованість сприяли підвищенню рівня фізичного стану студентів спеціальних медичних груп.

Характерно, що фізично слабкі і хворі студенти при виборі виду фізичних навантажень віддавали перевагу заняттям на тренажерах. Цей факт пояснювався тим, що студенти спеціальних медичних груп підсвідомо вибирали більш легкий вид фізичних навантажень з можливістю триматися руками за точку опори при виконанні фізичних вправ.

Результати проведеного педагогічного експерименту показали, що після двохмісячних занять позитивні зрушення відзначалися в обох групах. В групі яка займалась без тренажерів спостерігалось поліпшення середнього значення збільшення ЧСС з 70,8 % до 68,5 %., а в групі яка займалась на тренажерах – велотренажерах, тренажері «Лабіринт», бігових доріжках цей показник склав з 70,5 % до 66,8% (таб.1, таб.2), що свідчить про покращення стану серцево-судинної системи в більшій мірі.

Таблиця 1

Зміна показників ЧСС до та після занять без тренажерів

Група №1
К-сть студентів	До занять			Після занять (через 2 місяці)
	ЧСС в стані спокою, уд./хв.	ЧСС після 20 присідань, уд./хв.	% збільшення ЧСС	ЧСС в стані спокою, уд./хв.	ЧСС після 20 присідань, уд./хв.	% збільшення ЧСС
1	70	123	75	68	118	73
2	72	120	66	70	113	62
3	73	124	70	71	119	68
4	79	134	69	75	125	66
5	69	115	66	68	112	65
6	73	123	68	70	116	66
7	76	130	71	72	122	69
8	78	135	73	74	126	70
9	77	136	76	77	135	75
10	78	136	74	74	127	71
Середнє значення збільшення ЧСС до початку занять – 70,8 %				Середнє значення збільшення ЧСС після двох місяців занять без використання тренажерів – 68,5 %

Таблиця 2

Зміна показників ЧСС до та після занять з тренажерами

Група №2
К-сть студен-тів	До занять			Після занять (через 2 місяці)
	ЧСС в стані спокою, уд./хв.	ЧСС після 20 присідань, уд./хв.	% збільшення ЧСС	ЧСС в стані спокою, уд./хв.	ЧСС після 20 присідань, уд./хв.	% збільшення ЧСС
1	65	114	75	63	107	70
2	76	128	68	72	116	61
3	68	118	73	69	117	70
4	74	126	70	71	117	65
5	67	115	71	66	108	63
6	75	125	67	72	116	61
7	78	136	74	75	125	66
8	72	122	69	71	119	68
9	69	115	67	68	120	76
10	74	127	71	72	121	68
Середнє значення збільшення ЧСС до початку занять на тренажерах – 70,5 %				Середнє значення збільшення ЧСС після двох місяців занять на тренажерах – 66,8 %

Висновок. Таким чином, отримані нами результати досліджень показали більш позитивні зміни функціонального стану серцево-судинної системи експериментальної групи, самооцінці фізичного стану та фізичних можливостей, настрою, під впливом занять з використанням тренажерних пристроїв. Це дає підставу вважати заняття з використанням тренажерних пристроїв більш ефективними.

Список літератури

1. Бондин В.И. Игры с мячом для здоровья. Смирнов Д.Р. Тренажеры в доме/ В.И. Бондин, Д.Р. Смирнов // Физкультура и спорт. – Издается с 1979 г. Подписнаянаучно-популярнаясерия №2/1991. – М.: Знание, 1991. – 190 с.

2. Долженко Л.П. Фізична підготовленість і функціональні особливості студентів із різним рівнем фізичного здоров'я: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із фізичного виховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / Л.П. Долженко. – К., 2007. – 21 с.

3. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров’я / В.П.Мурза. – К.: Здоров’я, 1991. – 256 с.

4. Чабан І.П. Оздоровчо-прикладне фізичне виховання студентів спеціального медичного відділення з використанням тренажерних пристроїв: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із фізичного виховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / І.П. Чабан. – Рівне, 2002. – 18 с.