Філологічні науки/1. Методика викладання мови та літератури
Ямшинська Н.В.
Київський Національний технічний
університет «КПІ»
Навчання лексичних
одиниць на заняттях з іноземної мови
Навчання іноземній мові - процес багатогранний, що
включає в себе навчання всім сторонам мови ( фонетиці, лексиці, граматиці,
письму ) для формування мовної компетентності учнів. Але основою будь-якої мови є слово, у слові міститься якась сила, пізнавши яку
можна домогтися практично всього, адже на початку всіх початків було саме
слово. Вивченням цієї складної одиниці мови займається наука – лексикологія. Лексика –
основний будівельний матеріал будь-якої мови, з допомогою лексики передається і
сприймається змістовна сторона мови. З допомогою слів можна називати предмети та дії, описувати стан та явища. Лексика -
це той словесний матеріал, яким студенти повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі
спілкування іноземною мовою. Засвоєння лексичного матеріалу є однією із
найважливіших цілей на занятті з іноземної мови. Її досягнення впливає на
розвиток навчання спілкування іноземною мовою в усній та письмових формах.
Засвоєння лексики є необхідною передумовою для формування мовної діяльності,
оскільки вона є однією із її найважливіших компонентів. Це визначає її важливе
місце на кожному занятті з іноземної мови. [1]
Проблема
навчання лексичній стороні мови і формування лексичного запасу учнів, студентів
є однією з центральних і, разом з тим, найскладніших проблем методики навчання
іноземним мовам. Багато в чому труднощі вирішення даної проблеми пов'язані з
недостатньою розробленістю технології управління процесом навчання лексиці.
Результати спостереження за процесом навчання і тестування учнів констатували,
що рівень володіння лексикою, що вивчається, продовжує залишатися низьким і не
завжди відповідає вимогам програми. Досвід роботи викладачів показує, що
відсутність достатньої кількості лексичних одиниць в словниковому запасі
студентів ускладнює процес оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування. У
зв'язку з цим гостро встає необхідність пошуку таких засобів навчання, які б
найефективніше сприяли засвоєнню і збереженню лексичних одиниць в пам'яті
студентів протягом довгого часу і створювали потенційні можливості для виклику
необхідних лексичних одиниць відповідно мовній задачі, стратегії і тактиці
говоріння. Це питанням висвітлювалось в працях таких фахівців, як
В.А.Бухбіндер, І.І.Богданова, Ю.А.Бурлаков; Л.Г. Вороніна, В.С.Коростельов
С.С.Кукліна, Б.А.Лапідус, Е.І. Соловцова, Г.В.Рогова., Т.Е.Сахарова,
В.Л.Скалкин і ін. Упродовж багатьох
десятиліть науковці досліджували проблему навчання лексичного матеріалу. Але це
питання й до сьогодні залишається актуальним.
Працюючи над лексикою традиційно виділяють
три основні етапи: 1) ознайомлення; 2) первинне закріплення; 3) розвиток вміння
використовувати
вивчені лексичні одиниці у різних видах
мовної деятельности. [3]
Перші два етапи часто об'єднують до одного –
презентація (семантизація) лексики. Етап презентації відіграє значну роль у
навчанні лексики. Від
ефективності та цілеспрямування цього етапу залежить вся наступна робота над лексикою. Завдання
вчителя - вибрати найефективніший спосіб презентації відповідно до рівня навчання, рівня знань
учнів, якісної характеристики слова - його приналежності до
активного чи пасивного мінімуму.
Розмаїття різних прийомів семантизації і первинного
закріплення дозволяє вибрати прийом, що відповідає цілям і завданням даного заняття.
Способи семантізациі
поділяться на дві групи: перекладні і безперекладні.
Перекладні
способи пов'язані з використанням перекладу –
одного з найефективніших засобів розкриття значення лексичної одиниці. Проте,
переклад може привести до інтерференції, оскільки об'єм слів в різних мовах не
співпадає, тому даний спосіб семантізациі повинен супроводжуватися
аналізом решти значень слова.
Перекладні способи розкриття
значень іншомовних ЛО включають: однослівний переклад (англ.: a screw – гвинт, an aircraft
- літак);багатослівний
переклад (англ.: realize – розуміти, здійснювати,
отримувати (гроші, суму)); поза фразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних
методах); тлумачення
значення або пояснення ЛО рідною мовою та переклад – тлумачення, за
якого окрім еквівалента рідною мовою подаються відомості про збіг чи
розходження в обсязі значеня (англ.: big – великий – означає
величину, розмір, great – великий за значенням); дефініція/визначення (англ.: watch - годинник, який носять на руці
або в кишені). [2]
мають
особливу цінність, так как як дозволяють використовувати
і розвивати зоровий, артикуляційний, акустичний канали сприйняття та
осмислення інформації.
До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносять:
наочна семантизація – демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин,
жестів, рухів тощо); мовна семантизація: а) за допомогою контексту,
ілюстрованого речення/речень (англ.: This flower smeels good); зіставлення однієї ЛО
з іншими відомими словами іноземної мови – за допомогою антонімів і зрідка
синонімів (англ.: quickly - slowly, attractive - pretty); дефініція – опис
значення нового слова за допомогою уже відомих слів (англ.: a ladle – is a large spoon with a long handle used to serve soup); тлумачення значення ЛО
іноземною мовою (англ.: sir – a respectful term of address to a man).
Названі способи семантизації мають свої переваги і свої недоліки. Ось чому
практично неможливо знайти такий спосіб семантизації нових ЛО, який був би
ефективним на 100%. Вибір способу семантизації залежить від цілого ряду
факторів, насамперед від особливостей самого слова: його форми, значення,
сполучуваності, збігу або розбіжності зі словами рідної мови. Так, слова, що виражають абстрактні поняття,
недоцільно семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстрованого речення, а
слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній сові студентів – за
допомогою однослівного перекладу. [5]
Обираючи спосіб
семантизації, необхідно також брати до уваги належність слова до активного чи
пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові
особливості та мовну підготовку студентів. Так, семантизація нових ЛО активного
мінімуму здійснюється викладачем, а незнайомі слова, що належать до пасивного
мінімуму, можуть бути семантизовані студентами самостійно зо допомогою словника
при читанні у аудиторії. На початковому ступені навчання переважать такі
способи семантизації як наочність та однослівний переклад, а на старшому можна
застосовувати дефініцію або тлумачення іноземною мовою тощо. оптимальність того
чи іншого способу семантизації кожного конкретного слова в конкретних умовах
визначається його економічністю і надійністю: чим менше зусиль і часу потрібно
для розкриття значення нового іншомовного слова, чим точніше розуміння
студентами його значення, тим краще обрано спосіб семантизації. [4]
У багатьох випадках доцільно об'єднувати два чи більше способів, наприклад,
вербальну наочність (контекст) та невербальну (малюнок, рухи, жест тощо). таку
можливість дає викладачу розповідь з елементами бесіди, яка включає нові ЛО. Перед
новою ЛО викладач трохи уповільнює темп мовлення і виділяє нове слово
інтонацією. Потім в залежності від факторів, про які йшлося раніше, семантизує
нове слово тим чи іншим способом і продовжує свою розповідь, час від часу
залучаючи студентів до бесіди в межах їх мовних можливостей.
Після того, як нова лексична одиниця була
введена, здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат –
ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі
(говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при
читанні та аудіюванні. Тут ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які
ґрунтуються на навичках, тому числі й лексичних, іншими словами, лексичні
навички мають функціонувати в мовленнєвих уміннях.
Таким чином, підсумовуючи вищесказане, ми приходимо до висновку про те, що
якщо вчителі прагнутимуть до автентичності мови на уроці іноземної мови, до
економії учбового часу, до збереження логіки комунікації, то переклад на
українську мову займатиме скромніше місце, ніж те, яке йому звично відводиться.
Литература:
1. Друзь Г.О.
Раціоналізація процесу засвоєння іншомовної лексики // Рідна школа. - 2002. - №
1. - С. 61-65.
2. Бронштейн
І.В. Використання дефініцій одне із способів роботи над лексикою// ИЯШ 5/91,
стор. 107-110 2)
3.
Кривобокова И.Я., Лотарева Т.В. Деякі прийоми роботи над
лексикою // ИЯШ 2/90, стор. 53-55 3)
4. Мачхелян РР.
Сучасна англійська лексика в навчальному процесі // ИЯШ 2/99, стор. 77- 82
5.
Столяр М.Є. Деякі прийоми закріплення лексики // ИЯШ
4/92, стор. 52- 54