Право / 12. Предпринимательское и банковское право

Пишна О. Л., Плутицька К. М.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Порівняльний аналіз сучасної банківської системи України з банківськими системами країн з розвинутою економікою (Великобританія, США, Японія)

Сучасна банківська система України розглядається на сучасному етапі розвитку як одна з найважливіших сфер національного господарства країни. Вона належить до ринкового типу, а тому, як і багато інших країн перебуває в процесі становлення і має перспективи щодо подальшого економічного зростання. З огляду на прискорену динаміку розвитку банківської системи питання ефективності функціонування банківської системи є досить неоднозначним за своїми наслідками зміни пріоритетів у кредитній діяльності банків.

В більшості країн, які перебувають на стадії економічного розвитку склалися дворівневі банківські системи верхній рівень, яких представлений центральним (емісійним) банком, який контролює всі процеси в банківській системі. В України цим органом виступає Національний банк України [1]. Основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а головна мета полягає у проведенні грошово-кредитної політики, що є частиною інструментарію, яким володіють органи влади для регулювання економіки. При цьому грошово-кредитна політика пов’язана із структурною, бюджетною, кон’юнктурною політикою, хоча використовується для виконання економічних і соціальних завдань уряду. Така модель організації центральних банків характерна, зокрема, для Великобританії та Японії.

Банківська система Великобританії є однією з найдавніших та однією з найрозвиненіших у світі. Її очолює Центральний (емісійний) банк Англії, він є найдавнішим центральним банком у світі. Головною метою Центрального банку є також підтримка цінності національної валюти. Банк Англії впливає на валютний курс, використовуючи золотий і валютний запаси країни. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається Валютний зрівняльний рахунок. Банк Англії володіє формальною незалежністю від уряду, хоча і працює під керівництвом Міністерства Фінансів [2, с.26].

В США роль центрального банку виконує Федеральна резервна система. Основною відмінною ознакою, яка відмежовує банківську систему США від систем інших країн є те, що банки в США носять характер роздільного підпорядкування. Це означає, що для частини комерційних банків, так званих національних банків, ліцензування, контроль, нагляд і регулювання їх діяльності здійснюється федеральним урядом, а для іншої частини - владою окремих штатів, тоді як в Україні всі банки незалежно від форм власності та призначення підпорядковуються та належать до відомства виключно НБУ.

Першою ланкою банківської системи Японії є Банк Японії. Як і в багатьох країнах основним напрямком діяльності центрального банку є реалізація грошово-кредитної політики, яка включає в себе, зокрема: зміну норми обов'язкових банківських резервів, операції на фінансових ринках, а також регулювання облікової ставки відсотка. Порівняно з іншими країнами Банк Японії є одним із самих активних учасників на міжнародному валютному ринку, проводячи свої валютні інтервенції.

На нижньому рівні банківських систем країн діють комерційні банки, що поділяються на універсальні і спеціалізовані банки, а також небанківські кредитно-фінансові інститути.

Так в Україні другий рівень банківської системи складають комерційні банки, які є основною ланкою кредитної системи країни, яка включає в себе кредитні установи, які здійснюють різні банківські операції для своїх клієнтів на базі комерційного розрахунку. Вони різняться за організаційно-правовою формою, спеціалізацією, сферою діяльності та власністю. Зокрема банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Також українські банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку [1].

Другим рівнем Британської банківської системи представлені комерційні банки та спеціальні кредитно-фінансові інститути ( ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні трести, довірчі пайові фонди, фінансові корпорації та фірми венчурного фінансування). Банківська система Великобританії є універсальною системою, така ж банківська система наявна і в Україні. З цього випливає наступне, що всі кредитно-фінансові інститути можуть здійснювати будь-які види угод та надавати клієнтам повний набір послуг. У системі комерційних банків діє так званий принцип спеціальних банків. Банк Англії оперує комерційними банками, а з тим і поділяє їх на основні 4 групи. Ними є: 1) депозитні банки (роздрібні) або "банки головної вулиці, найважливішими з них є клірингові банки, до їх складу входять фінансові доми; 2) торговельні банки; 3) облікові доми – забезпечували вигідний збут для банків ліквідних фондів через гарантовані депозити на вимогу; 4) консорціумні банки, іноземні банки та інші [3, с. 25]. До найбільших консорціумних банків входять крім британських партнерів також партнери США та Японії. Це означає, що країни підтримують свої економічні та фінансові відносини.

Другу ланку у банківській системі США займають комерційні банки, інвестиційні, ощадні банки, взаємоощадні та акціонерні ощадні банки. Банки в США є роздільного підпорядкування. Тобто, для частини комерційних банків ліцензування, контроль, нагляд і регулювання їх діяльності здійснюється федеральним урядом, а для іншої частини - владою окремих штатів. З урахуванням регулювання всі американські банки розділяються на чотири групи: 1) Національні банки; 2) Банки штатів - члени Федеральної Резервної Системи; 3) Банки - не члени ФРС, що входять у Федеральну корпорацію страхування депозитів (ФКСД); 4) Банки - не члени ФРС, чиї вклади не застраховані в ФКСД [4, с. 34]. Банківська система Америки порівняно з системою Великобританії є сегментованою, це означає, що вона припускає жорстке законодавче розмежування сфер операційної діяльності та функцій окремих видів фінансових установ. Подібна банківська структура склалася у Японії.

В Японії нижча ланка банківської системи представлена як і в багатьох країнах такими фінансовими інститутами як комерційні банки. До них відносяться міські банки, регіональні банки, траст банки, банки довгострокового кредитування та іноземні банки. Міські банки є основою системи, тобто великі звичайні (комерційні) фінансові інститути. В сферу обслуговування міських банків входять великі підприємства, як правило, однією з банком фінансово-промислової групи. Важливе значення мають регіональні (префектуральні) банки. Діяльність цих банків географічно охоплює певний економічний район - одну або декілька сусідніх префектур і розташовані там підприємства. Іноземні банки та їх філії, отримавши ліцензію, функціонують в країні як звичайні (комерційні) японські банки. Не менш важливе значення у банківській структурі посідають такі спеціалізовані фінансові інститути як банки довгострокового кредиту, а також трастові банки.

Таким чином банківська система за своїми особливостями є досить важливим фінансово-правовим інститутом, оскільки здійснює контроль в державі за всіма кредитними та фінансовими розрахунками. Банківські системи розглянутих країн за своєю структурою є досить схожими, вони мають низку подібних ознак. Головною і найбільш характерною ознакою є те, що на чолі всіх банківських системи стоїть Центральний банк, який регулює та контролює майже всі процеси які відбуваються у банківській сфері. В Україні це НБУ, у Великобританії – Центральний банк Англії, в США – Федеральна резервна система, а Японія представлена Банком Японії.

Література:

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679 – XIV (зі змінами та доповненнями, станом на 18.10.2012р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http: //zakon1.rada.gov.ua/laws/show/про%20 національний%20банк

2. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навчально-методичний посібник / І. В. Шаманова. – К. : КНЕУ, 2007. - 157 с.

3. Мельник П. В. Банківські системи зарубіжних країн : підручник / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей. – К. : Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – 589 с.

4. Казимагомедов А. А. Защита и страхование банковских депозитов в странах Западной Европы / А. А. Казимагомедов // Банковское дело. - 2000. - №8. - С. 34-36.