Психология и социология/ Секция: Современные тенденции в методологии пси­хологических исследований

д-р психол. наук Аршава І.Ф., ст. викл. Кутовий К.П.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Новий пІдхід до діагностики емоційної

стійкості людини

 

Діагностика емоційної стійкості до недавнього часу жорстко прив’язувалась дослідниками до конкретного виду професійної діяльності і вивчалась безпосередньо в екстремальних умовах виконання цієї діяльності, або в умовах, які максимально моделюють професійну діяльність і включають певні стресори. Справа в тому, що активність психіки, за показниками якої можна встановити, чи відповідає вона ознакам емоційної стійкості або не відповідає, можна прослідкувати лише в процесі діяльності суб’єкта або спостереження за його поведінкою [2, 5]. Принаймні, це твердження витікає з методологічної традиції вітчизняної психології, зокрема, з принципу зв’язку психіки і діяльності. Згідно цьому принципу психічні процеси, явища і стани можуть існувати лише в різноманітних формах діяльності людини.

Для процедури діагностики емоційної стійкості нами був обраний підхід який базується на стимулюванні емоцій в умовах класу „успіх – неуспіх”. Емпіричний аналіз психофізіологічних корелятів змін зовнішніх обставин у життєдіяльності людини свідчить про універсальність емоцій класу „успіх – неуспіх”, які можуть виникати практично у будь-якому виді діяльності незалежно від того, яку потребу вона задовольняє. Обравши модель стимулювання емоцій класу „успіх – неуспіх”, ми зупинились на перцептивно-мнемічній діяльності як підґрунті для спостереження за змінами у психічному стані людини, враховуючи особливо важливу роль мнемічних функцій як інтегратора усіх психічних процесів, а також їх самостійну роль у трудовій діяльності [1, 3].

У Дніпропетровському національному університеті ім. О.Гончара вперше на рівні інноваційного винаходу розроблено спосіб комп’ютерного прогнозування емоційної стійкості людини за показниками виконання нею інформаційно-перероблювальної діяльності в ситуації після переживання „неуспіху”, змодельованого шляхом перевищення природного обсягу оперативної пам’яті людини в одній із серій завдань (патент України на винахід № 91842 від 10.09.2010 р.) [4].

Інформаційно-перероблювальна діяльність імітує ситуацію обміну інформацією між виконавцем завдання і уявним абонентом, яка виконується із спиранням на карту-схему. Один з респондентів, голос якого подається у запису на комп’ютері, запитує про місце розташування на карті-схемі геометричних фігур різного кольору, форми та величини, а другий – виконавець завдання – ідентифікує позиції фігур або за допомогою миші, або відповідаючи в усній формі. Респондентам привласнені так звані „умовні позивні”, які згідно з інструкцією, що надається перед початком виконання завдань, повинні називатись перед відповідями на запитання щодо місця розташування фігур на схемі.

Показниками успішності виконання діяльності, змодельованої у подібний спосіб, є: а) кількість правильно ідентифікованих фігур та «позивних», наявність чи відсутність синхронізації при виконанні двох взаємопов’язаних видів діяльності, що є надійним показником для розпізнавання стресостійкості/стресовразливості, тривалість латентних періодів реакцій на запитання. Передбачено виконання трьох серій змодельованих інформаційно-перероблювальних завдань, кожна з яких містить по 20 завдань. У другій серії моделюється ситуація вірогідної появи стресу „неуспіху” шляхом перевищення обсягу оперативної пам’яті при формулюванні запитань в цій серії. Емоційна стійкість людини діагностується за показниками збереження у серії після змодельованої ситуації стресу „неуспіху” кількісних ознак ефективності виконання завдань і якісного показника синхронізації виконання двох взаємопов’язаних видів діяльності: ідентифікація позивних та ідентифікація фігур.

За результатами проведених емпіричних досліджень встановлено, що суб’єкти, які мають певні особистісні властивості (високий рівень емоційної стійкості, сформовані здібності до саморегуляції діяльності, високі показники суб’єктної активності, готовність до вибору у складних умовах діяльності активних стратегій стресоподолання та ін.) успішно впорюються із виконанням завдань, передбачених у межах розробленої комп’ютерної методики прогнозування емоційної стійкості.

Розроблений спосіб дозволяє здійснювати надійну  діагностику емоційної стійкості людини без необхідності спостереження за виконанням його діяльності в реальних екстремальних умовах.  Це сприятиме зміцненню зв’язків між накою і виробництвом, а саме – покращенню відбору кадрів для роботи в екстремальних умовах професійної діяльності та в умовах високої вірогідності переживань стресу неуспіху.

 

Література

1.       Аршава І. Ф. Аспекти імпліцитної діагностики емоційної стійкості людини : моногр. / І. Ф. Аршава, Е. Л. Носенко. – Д. : Вид-во ДНУ, 2008. – 468 с.

2.     Дикая Л. Г. Деятельность и функциональное состояние: активационный компонент деятельности / Л. Г. Дикая // Психологические проблемы профессиональной деятельности. – М. : Наука, 1991. – С. 93–111.

3.       Носенко Е. Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава, К. П. Кутовий. – Д. : Вид-во «Інновація», 2011. – 178 с.

4.       Пат. 91842 UA, МПК (2009) А61В 5/16 Спосіб прогнозування емоційної стійкості людини /Аршава І.Ф., Носенко Е.Л., Хижа О.Л.; –№ а200709199; заявл. 13.08.2007; опубл. 10.09.2010. Бюл. №17.

5.       Прохоров А. О. Неравновесные (неустойчивые) психические состояния  / А. О. Прохоров // Психол. журн. – 1999. – № 2. – С. 115–124.