Секція „Стратегічні напрямки реформування системи освіти”

Житарюк В.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

РЕФЛЕКСІЯ СУМЛІННОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У молодшому шкільному віці зароджується інтерес до себе, свого внутрішнього світу, тому в цей період відбувається інтенсивне самопізнання, оцінювання навколишніх та самооцінювання. У навчально-виховному процесі сучасного ЗНЗ повинні створюватися сприятливі умови для розвитку моральної самосвідомості учня.

У моральному вихованні часто виникають труднощі, зумовлені неправильною організацією життя дитини як у ЗНЗ, так і вдома, тому вчителі і батьки повинні усвідомлювати, що дитина в процесі виховання є не лише об’єктом впливу, але і суб’єктом життєдіяльності, носієм суб’єктивного досвіду. Інноваційні психолого-педагогічні дослідження наголошують на застосуванні у практиці сучасної освіти суб’єкт-суб’єктної парадигми, в центрі якої повинна постати особистість дитини [1, 2].

Розвиток моральної свідомості відбувається на соціальному й особистісному рівнях. Молодший школяр з об’єкта опіки перетворюється на суб’єкта власної активної поведінки, що передбачає розвиток позитивної „Я-концепції” дитини і правильної організації процесу виховання. Становлення моральної свідомості й особистості нерозривно пов’язане зі становленням „внутрішньої позиції”, основою якої є прагнення бути відповідальним, здатність самостійно відстоювати власні моральні переконання. Молодший школяр сенситивний до своїх моральних переживань, цінностей, а тому в нього починають інтенсивно розвиватися складові моральної самосвідомості.

Такі компоненти розвитку моральної свідомості, як самоконтроль, моральна рефлексія та самооцінка формуються на основі уявлень дитини про себе, знання моральних норм і правил, усвідомлення їх суті.

Совість як моральна категорія – це не просто особливе переживання, почуття чи переконання, виражене в певній психологічній формі ставлення людини до світу, в якому людина бере на себе відповідальність не лише за свій моральний стан, але й за те, що відбувається щодня навколо неї. Сфера її власної відповідальності може бути найрізноманітнішою – від долі її близьких до долі людства, що залежить від багатьох конкретних обставин. У самокритичному характері совісті проявляється в кінцевому результаті не просто конфлікт з собою чи нездатність до самозадоволення, але і конфлікт між сущим і належним у самій соціальній дійсності, в її протиріччях і зіткненні різних позицій.

Для дослідження використовувалася методика „Шкала сумлінності”, адаптована нами для дітей молодшого шкільного віку на основі однойменної методики В.М. Мельникова та Л.Т. Ямпольського [3, c. 399-400]. Дана методика дозволяє виявити ступінь поваги дитини до соціальних норм та етичних вимог оточення.

Отримані результати, представлені в таблиці 1, ми вважали за доцільне поділити на рівні, де показники рівнів розвитку сумлінності від середнього до високого вважаємо за достатні для молодших школярів.

Таблиця 1

Рівні розвитку сумлінності учнів молодших класів (у %)

Клас	Кількість учнів	Рівні доброчинності
		Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
І	31	6,45	16,13	54,84	19,35	3,23
ІІ	35	−	11,43	45,71	28,57	14,29
ІІІ	30	3,33	−	40,00	56,67	−
ІV	31	−	3,23	58,06	35,48	3,23
Вся вибірка	127	2,36	7,87	49,61	34,65	5,51

4

Аналіз даних методики показав:

- по вибірці в цілому переважає середній рівень розвитку сумлінності молодших школярів – у 49,61 % опитаних; дещо менше дітей (34,65 %) – з рівнем вище середнього; у найменшої кількості опитаних визначений низький рівень розвитку сумлінності (2,36 %); можна констатувати, що більшість досліджуваних виявили достатній для віку рівень розвитку сумлінності (89,77 %), виходячи з самооцінки опитаних;

- серед класів найкращою є ситуація з моральним розвитком у ІІ-му, де, з одного боку, найбільше школярів (14,23 % проти 3,23 % у І-му та ІV-му класах) з високим рівнем розвитку сумлінності, з іншого, – відсутні діти з низьким рівнем розвитку цієї моральної властивості.

Порівняння відповідей різних класів показує:

- першокласники відрізняються від учнів інших класів тим, що люблять читати книжки на теми моралі – 90,32 % позитивних відповідей; найменше позитивних відповідей виявилося на питання № 9 („Мене дратує, коли жінки курять”) – 38,71 %; тоді як у третьокласників дане питання набрало 96,67 % позитивних відповідей;

- учні ІІ-го та ІІІ-го класів, на відміну від решти, найбільше позитивних відповідей дали на питання № 6 (94,28% та 96,67 %, відповідно) та № 12 (88,57 % та 90 %, відповідно), засуджуючи куріння та вживання алкоголю, з одного боку, і з іншого, – тверезо оцінюючи зайвість виконання непотрібної роботи.

Отже, ступінь поваги до соціальних норм моралі, сумлінність дітей поступово зростають від І-го до ІV-го класу, школярі стають обов’язковими і відповідальними, добросовісними, намагаються дотримуватися моральних принципів, етичних стандартів оточення, прагнуть відповідати вимогам соціуму, набувають здатності до самоконтролю у поведінці.

Література

1. Бех И.Д. Нравственность личности : стратегия становления / И.Д. Бех. – Ровно : Ред. издательского отдела украинской печати, 1981. – 146 с.

2. Боришевский М.И. Развитие нравственных убеждений школьников / М.И. Боришевский. – К. : Рад. школа, 1986. – 181 с.

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2004. – 509 с.