Физическая культура/ 1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Дiденко О.О., Назаренко В.К.

Донецький нацiональний унiверситет економiки i торгiвлi iменi Михайла-Туган-Барановського

Проблема державного фiнансування фізичної культури

Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально- вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Поступово зменшується число населення країни яке активно займається фізичною культурою та спортом, руйнуються або перепрофілюються спортивні споруди, не здійснюється їх поточний та капітальний ремонт, надмірно зменшилася кількість працюючих тренерів та спортивних інструкторів. Особливо вражаючими ці факти спостерігаються в сільській місцевості, що підтверджує контраст умов функціонування закладів фізичної культури і спорту.

Аналіз досліджень і публікацій. Деяку увагу проблематиці фінансової політики держави в галузі фізичної культури і спорту у загальному контексті приділяли вітчизняні вчені та дослідники Л.В. Безкоровайна, М.С. Дерепа, Ю.І. Довгенько, Я.М. Казюк, В.І. Лукащук, Л.П. Люта, С.В. Могільова, Ю.М. Рєпкіна, М.І. Шум.

До цього часу науково не обґрунтовано необхідність пошуку нових джерел які збільшать фінансування галузі як з державного так і з місцевих бюджетів та змін до діючого податкового законодавства, яке сприятиме їх наповненню.

Метою статті є дослідження особливостей державного фінансування фізичної культури і спорту в Україні, його проблеми та перспективи.

Відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту [1].

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються: державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення; державні програми з інвалідного спорту та реабілітації; державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.


За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних програм розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

Обласні бюджети та бюджет АРК беруть участь у фінансуванні державних програм з спорту для людей з обмеженими фізичними можливостями і реабілітації, а також забезпечують навчально-тренувальну роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та проводять заходи з фізичної культури і спорту.

Для покращення ситуації в цій сфері потрібно зробити ряд змін та реформ. Організаційною основою розвитку фізичної культури і спорту в Україні повинна стати розгалужена мережа спортивних клубів та центрів різних форм власності та спрямованості – оздоровчих, за спортивними інтересами, з окремих видів спорту тощо.

Економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту повинна спрямовуєтися на задоволення зростаючих потреб населення України у фізкультурно-спортивних послугах високої якості та сприяти зростанню ділової активності суб’єктів усіх секторів цієї сфери, гармонізації їх економічних відносин з іншими суб’єктами господарювання. Розвиток приватного сектору сфери фізичної культури і спорту спрямовується на підвищення якості та розширення обсягу фізкультурно-спортивних послуг. Збільшення загальних обсягів видатків державного і місцевих бюджетів на фізичну культуру і спорт поступово повинні наблизитися в Україні до рівня середніх показників у європейських державах і мають спрямовуватися передусім на забезпечення фізичного виховання на сучасному рівні у державних і комунальних навчальних закладах.

З урахуванням світової практики суб’єктам господарської діяльності у сфері фізичної культури і спорту в Україні повинні надаватися інвестиційні, податкові, митні та інші переваги. З метою захисту прав споживачів фізкультурно-спортивних послуг держава повинна використовувати відповідні механізми ліцензування, сертифікації та стандартизації.

Аналіз чинних нормативно-правових актів, з проблем фінансової політики держави в галузі фізичної культури і спорту, вказує на те що багато складових потребують оновлення відповідно реалій сьогодення, ринкових умов. Слід виробити стратегію фінансового забезпечення цієї галузі. Посилити роль фінансового контролю у ефективності використання виділених фінансових ресурсів. На наш погляд потребують вдосконалення ефективність використання фінансових ресурсів через систему державного фінансового контролю.

Література

1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» вiд 24.12.1993 - No 3808-XII // Верховна Рада України.

2. Інна Філоненко. Фінансування спорту зменшено на 30%. / І. Філоненко. – газета «День» – No37, від 4 березня 2009 року.

4. В Україні припинять фінансування зимових видів спорту / Finance.ua - 19.02.2011.