Методика навчання базовим гімнастичним вправам

Методика навчання базовим гімнастичним вправам

Бачинська Н.В., Сум Г.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Актуальність. Кваліфікаційна програма спортивної гімнастики передбачає оволодіння певною кількістю вправ з кожного виду гімнастичного багатоборства – від 6-8 в комбінаціях молодших розрядів до 15-20 в комбінаціях майстрів спорту. Під час навчання виникають питання – як якісно і в короткий термін оволодіти великою кількістю змагальних вправ (в середньому 60 вправ в кожному спортивному розряді). Слід також враховувати, що спортивна гімнастика – це багатоборство і неякісна постановка навику на одному виді веде до переносу помилкового навику на інші [1, 5].

Таким чином, одним із першочергових завдань, які сьогодні постали перед фахівцями в галузі фізичної культури і спорту, є активний пошук у напрямку удосконалення методики навчання і різних підходів до органіації процесу навчання.

Мета досліджень – вдосконалити методику навчання елементам з використанням методу вирішення вузьких рухових завдань у серійно-повторному виконанні.

Гіпотеза. Передбачалось, що при навчанні базовим гімнастичним вправам, використання оптимальних за об’ємом і змістом навчальних комбінацій, які проводяться за типом серійно-повторного виконання, підвищиться стабільність і якість виконання вправ при скорочені терміну навчання.

Наукова новизна полягає в тому, що:

· зроблено порівняльний аналіз методичних підходів до навчання базовим гімнастичним вправам;

· вперше розроблена методика використання циклізованих рухів в складнокоординаційному, ациклічному виді спорту, з урахуванням підвищення функціональної збитковості, психічної надійності, підвищуючи при цьому якість виконання і скоротивши термін навчання.

Предмет досліджень – методика навчання базовим гімнастичним вправам, що полягає в багаторазовому виконанні вправи, що вивчається, блоками-завданнями, без зупинки – серійно-повторним методом.

Об’єкт досліджень – рівень технічної майстерності і фізичної підготов-леності гімнастів початкової спеціалізованої підготовки.

В дослідженнях вирішувались наступні задачі:

1. Дати аналіз існуючим методичним підходам навчання гімнастичним вправам.

2. Розробити методику навчання базовим вправам з урахуванням психо-фізіологічних характеристик гімнастів 8–10 років, використовуючи серійно-повторний метод.

3. Дати порівняльну характеристику традиційної й експериментальної

методики навчання.

Методи дослідження:

1. Аналіз науково-методичної і спортивної літератури.

2. Педагогічне спостереження.

3. Анкетування.

4. Педагогічний експеримент.

5. Медико-біологічні методи.

6. Метод експертних оцінок.

7. Математико-статистична обробка даних.

Організація досліджень

Дослідження проводилися на базі СДЮШОР СОП «України», у яких брали участь 24 спортсмени у віці 8–10 років, спортивна кваліфікація I юнацький, ІІІ дорослий розряд (контрольна група n=12 , експериментальна група n=12).

Результати досліджень

1. а. На підставі аналізу існуючих методичних підходів встановлено, що під час розучування відносно простих вправ навчальна робота уявляє собою, перш за все, безпосередню взаємодію між учнем і тренером. При цьому прийнято виділяти такі характерні елементи роботи, як побудова попередньої уяви про рух, яка базується на індивідуальному руховому досвіді кожного спортсмена; початкове розучування – методи цілісної та розчленованої вправи; поглиблене розучування – деталізація окремих частин вправи; удосконалення навику – індивідуальне виконання вправи у гімнастичних зв’язках і змагальних комбінаціях.

б. Визначена принципова схема процесу навчання при роботі над складними гімнастичними вправами. Вона має три періоди, кожний з яких складається з чотирьох етапів.

Підготовчий період має за мету теоретико-методичну підготовку. Вся робота присвячена підготовці тренера до навчання гімнастичній вправі: виконується біомеханічний аналіз рухової дії, дидактичний аналіз навчання (можливі перешкоди під час навчання, пов’язані з психологічними особливостями гімнаста), складається загальна (індивідуальна) програма навчання.

Основний період присвячений первісній «постановці» навику. Проводиться тестування технічних, фізичних можливостей гімнаста, визначається його готовність до навчання певній вправі. Важливим в цьому періоді вважається етап ідеомоторного відтворення рухової дії, використовуються вправи, спрямовані на відчюття руху, що вивчається. Велика увага надається методам допомоги та страховки.

Заключний період має метою закріплення і вдосконалення навику, виконання нової вправи в різниї гімнастичних зв’язках та змагальних комбінаціях.

Загальним на всіх етапах навчання є методика виправлення помилок. При пошуку першої причини, що викликала помилку у виконанні, тренери особливу увагу звертають на підготовчу стадію дії виконання вправи, а при виконанні зв'язувань і комбінацій знаходять ланцюжок помилок і усувають першу причину.

в. Для визначення рівня засвоєння елемента нами використовувався індекс стабільності (І.ст.),

І.ст. = загальна кількість спроб / вдала кількість спроб

який визначався альтернативним методом – «виконано – не виконано» за допомогою експертних оцінок. Наближення І.ст. до одиниці стверджує про етап завершення навчання та стабілізацію навику.

Якщо з десяти спроб від 1 до 3 виконано самостійно і якісно – це початковий етап формування навику, 4-5 – це етап розвитку рухових навиків, 6-7 етап стабілізації рухових навиків, якщо з десяти спроб самостійного виконання – 8-10 виконано якісно – етап завершення навчання.

2. В основу методики навчання гімнастичним вправам була покладена їхня циклізація – серія однакових рухів представляється у вигляді своєрідних «локомоцій», у яких циклічно повторюються одні й ті самі рухи без додаткових службових, а тим більше «баластових» рухів. Це створює умови, у яких виконавець одержує найкращі можливості зосередитися на почуттєвому сприйнятті тонких деталей руху й добре усвідомити ритм виконання.

Всі елементи з видів гімнастичного багатоборства розкладались на складові (згідно структури гімнастичної вправи) і виконувались у вигляді навчальних завдань, що не носять характер самостійної змагальної вправи. При достатньому оволодінні вправа виконувалась в серії цілком.

Аналіз анкетування тренерів м.Дніпропетровська й Дніпропетровської області показало, що кількість вправ в одному підході від 1 до 20 (на коні-маху – 50). При цьому враховується ступінь засвоєння елементу, його енергонасиченість.

Методичні рекомендації (до використання програми):

· На першому тренувальному занятті використати не більше двох навчальних програм, елементів різної рухової, структурної групи.

· Використати не більше 2-3-х вправ з кожного виду багатоборства. До досягнення індексу стабільності в 70% перерва у повторюванні не повинна перевищувати 24 годин.

· В разі утворення помилкової техніки збільшити фази відпочинку, не зменшуючи блоки завдання або кількість повторень в одному підході.

3. 1. Для визначення залежності психологічного фактора на терміни і якість виконання змагальних комбінацій було проведено суб'єктивне ранжирування видів багатоборства за ознакою ризикованості (n=11 тренерів). Ті види багатоборства, на яких робота викликає найменший страх, були першими, і з мірою росту побоювання роботи на конкретному снаряді, ранжувалися всі види гімнастичного багатоборства (табл. 1).

Найбільше травмонебезпечним і ризикованим видом багатоборства вважається поперечина, при цьому, переконання досить стабільні (V=11,24%). Це пояснюється висотою снаряду й складністю для надання допомоги й страховки тренером.

Таблиця 1

Суб'єктивне відношення до виконання змагальних вправ на видах багатоборства і якість їх виконання

Види багато - борства Показники
Суб'єктивне відношення до виконання змагальних вправ
∑X₁	58	17	40	22	64	66
₁₁	4,14±0,47	1,2±1,17	2,85±1,14	1,57±9,09	4,57±2,18	4,7±0,133
V₁	11,35	9,75	8,05	8,75	10,89	11,24
Ранжир.	4	1	3	2	5	6
Термін навчання і якість виконання змагальних вправ
∑X₂	57	37	39	12	55	59
₂₂	7,12±3,87	4,6±3,87	4,8±4,18	1,5±2,38	6,8±2,97	7,3±0,133
V₂	8,24	6,42	8,65	8,56	11,7	12,4
Ранжир.	5	2	3	1	4	6
Р	>0,05	>0,05	>0,05	>0,05	>0,05	>0,05

Другими за ризикованістю вважаються паралельні бруси, й переконання також досить стабільні (V=10,89%). Пояснюється це великою кількістю елементів з польотною фазою.

На третьому місці – вільні вправи (V=11,35%), до складу яких входить велика кількість акробатичних стрибків і акробатичних зв’язок.

На четвертому місці – кільця, але при цьому, ствердження досить розсіяні (V=8,05%). Пояснюється це як висотою снаряду, так і специфікою нестійкої опори, наявністю елементів, пов'язаних із «зривом».

На п'ятому місці – опорний стрибок. Стабільність затверджень тут найменша (V=8,75%). Основні труднощі пов’язані з тим, що зріст гімнастів нижче висоти коня для стрибків в середньому на 5 см, і при виконанні стрибка вони практично не бачать снаряд повністю.

Найменше побоювання викликає робота на коні-маху, хоча стабільність затверджень теж низька (V=9,75%). Основні ускладнення пов’язані з постійним утриманням динамічної постави при виконанні рухів в трьох площинах одночасно.

Для визначення термінів і якості виконання елементів на гімнастичних снарядах було проведене анкетування тренерів М.Дніпропетровська й області. Тренери ранжували види багатоборства, на яких їхні вихованці швидше і якісніше освоювали гімнастичні елементи.

Найскладнішим видом для навчання елементам визнана поперечина, при цьому, затвердження тренерів дуже стабільні (V=12,4%). Пов’язане це зі складністю забезпечення страховки, великим різновидом обертів, їхнім диференційованим виконанням.

Акробатичні вправи – на другому місці за ступенями термінів навчання і якістю виконання (V=8,24%). Техніка акробатичних вправ переноситься на всі види багатоборства.

Вправи на брусах – на третьому місці (V=11,7%). Основною складністю під час навчання вважається навчання динамічному переходу з упору у вис, робота на двох і одній жердині, перехід від динаміки до статики і назад.

Основних базових елементів на кільцях небагато (крім силових), термін навчання цим елементам складає мінімум 7-8 років (V=8,65%).

На коні-маху всю програму комбінацій всіх розрядів становлять такі елементи, як: кола із зімкнутими й розведеними ногами, різнойменні й однойменні перемахи. Тому вважається, що постановка навику втримання динамічної постави завершується на п’ятому році тренування і складає основні труднощі у навчанні (V=6,42%).

Опорні стрибки за термінами навчання перебувають на останньому місці. Практично вся техніка опорного стрибка переноситься з техніки акробатичних стрибків.

Виявлено залежність між ставленням спортсмена до роботи на снаряді й терминами навчання елементам на цих снарядах. У всіх випадках вона позитивна (Р>0,05). Чим більше ризикованим і травмонебезпечним вважається вид, тим більший період навчання на ньому.

Найбільш тісна залежність на поперечині й брусах. На інших снарядах – середня. Це можна пояснити тим, що спортсмени сприймають акробатичні вправи, кінь-махи, кільця, опорний стрибок не як травмонебезпечні, але навчання елементам проходить дуже повільно, й домогтися якісного виконання елементів на цих видах може не кожний.

3.2. Аналіз річного циклу дозволив визначити зміст мікроциклів у кожному періоді й чергування мікроциклів у кожному мезоциклі. У молодших розрядах проводиться одне змагання в році, тому змагальний період складається із передзмагального мезоцикла й мезоцикла реалізації [2, 3, 4].

Підготовчий період річного циклу складається з навчального мезоцикла й мезоцикла вдосконалювання комбінацій.

Навчальний мезоцикл складається з восьми мікроциклів різного типу.

· Мікроцикл, що втягує, становить 1 тиждень. Середні показники ЧСС тренування становлять від 114 до 132 уд. за 1 хв., АТ від 120/80 до 135/90. При цьому обидві групи працюють у малій зоні потужності.

· У базових мікроциклах, які становлять 5 тижнів ЧСС на тренуванні змінювалося від 122 до 144 уд./хв. – у контрольній групі, до 152 уд./хв. – в експериментальній групі, АТ від 125/90 до 155/90.

Контрольна група в цьому мікроциклі працювала в малій зоні потужності, а експериментальна – у середній зоні потужності.

· В ударних мікроциклах, що становлять 2 тижня, ЧСС у контрольній групі – 130-162 уд./хв., в експериментальної – 136-162 уд./хв. АТ контрольної групи від 130/85 до 145/90, а в експериментальної, відповідно, від 135/90 до 155/95. Робота в обох групах виконувалась в зоні середньої та великої потужності.

Таблиця 2

Розподіл тренувального навантаження в навчальному мезоциклі

Мікроцикл	Кількість	Група	Кп*	КЕп	КЕ
Що втягує	1	К	60	3	180
Що втягує	1	Е	30	8	210
Базовий	4	К	60	5	300
Базовий	4	Е	30	10	300
Ударний	2	К	60	5	300
Ударний	2	Е	30	12	360
Базовий	1	К	60	5	300
Базовий	1	Е	30	10	300

Примітка: *Кп – кількість підходів; КЕп - кількість елементів у підході; КЕ – кількість елементів (приводяться показники навантаження в одному тренувальному занятті).

При більшій кількості підходів контрольна група в навчальному мезоциклі виконувала, у середньому, на 90-100 елементів менше, ніж експериментальна група в кожному тренувальному занятті.

У мезоциклі вдосконалювання 2 базових мікроцикли. Контрольна група – працює в малій зоні потужності – ЧСС 126-148 уд./хв., а експериментальна – в середній зоні потужності ЧСС – 120-150 уд./хв., АТ в контрольній групі від 130/85 до 140/95, в експериментальній від 135/85 до 145/90.

В однотижневому ударному мікроциклі в контрольній групі ЧСС склало 130-152 уд./хв., АТ – від 130/90 до 150/90, у той час як в експериментальній групі ЧСС склало 130-168 уд./хв., АТ – від 140/90 до 165/90. По гемодинамічним показниках видно, що контрольна група працює в середній зоні потужності, а експериментальна – у великій зоні.

Відбудовний мікроцикл склав 1 тиждень і містив у собі: коригувальні, контрольні й відбудовні тренування. Сумарний обсяг елементів значно знижується, основна робота спрямована на уточнення деталей техніки виконання вправ і на відновлення. ЧСС у кожній групі в середньому від 120 до 130 уд./хв., АТ від 130/80 до 135/90. Обидві групи працювали в малій зоні потужності.

У мезоциклі вдосконалювання контрольна група виконувала на 100 підходів у тиждень більше, ніж експериментальна, але сумарний обсяг виконаних елементів в експериментальній групі більше.

Змагальний період річного циклу складається із передзмагального і мезоциклу реалізації.

Передзмагальний мезоцикл містить у собі базовий, ударний і контрольний

мікроцикли. Кожен мікроцикл становить 1 тиждень.

Основним змістом занять у базовому мікроциклі є виконання окремих зв'язувань (найбільш важких) і змагальних комбінацій у цілому. Середні показники ЧСС у контрольній групі склали 130-144 уд./хв., АТ – від 130/85 до 140/95, а в експериментальній групі ЧСС – 136-150 уд./хв., АТ – від 135/90 до 145/90. При цьому в малій зоні потужності працює контрольна група, а в середній зоні – експериментальна.

Змістом ударного мікроциклу було виконання окремих зв'язувань (серіями) і змагальних комбінацій у цілому, з малим інтервалом відпочинку. Показники ЧСС контрольної групи склали 138-150 уд./хв., АТ – від 140/90 до 145/90, а в експериментальної – ЧСС склало 144-170 уд./хв., АТ– від 140/90 до 150/95. У цьому випадку контрольна група працює в середньої зон потужності, а експериментальна – у великій зоні потужності.

Контрольний мікроцикл містив тренувальні заняття, у яких виконувалися винятково змагальні комбінації й самі важкі зв'язування. Контрольна група працює в середній зоні потужності, ЧСС склало в середньому 136-148 уд./хв., АТ 135/95 до 145/85, а експериментальна працює в малій зоні потужності ЧСС склало 130-144 уд./хв., АТ – від 130/80 до 145/90.

Мезоцикл реалізації містив у собі один модельний мікроцикл, змістом якого є створення максимально наближених до змагальних умов: час розминки, кількість видів багатоборства, час роботи на виді тощо. У контрольній групі ЧСС склало 132-144 уд./хв., АТ – від 135/90 до 140/90, в експериментальній групі ЧСС склало 128-136 уд./хв., АТ – від 120/75 до 140/80. У цьому мікроциклі контрольна група працює в середній зоні потужності, а експериментальна – у малій зоні потужності.

Таблиця 3

Розподіл тренувального навантаження в змагальний період

Мезоцикл	Мікроцикл	Кільк.	Група	Кп	КЕп	КЕ	*КК
Передзма- гальний	Базовий	1	К	30	10	300	30
	Базовий	1	Е	30	15	450	30
	Ударний	1	К	45	10	450	45
	Ударний	1	Е	30	10	600	60
	Контрольний	1	К	30	10	300	30
	Контрольний	1	Е	30	10	300	30
Реалізації	Модельний	1	К	30	10	300	30
Реалізації	Модельний	1	Э	30	10	300	30

Примітка: *КК – кількість комбінацій, приводяться показники навантаження одного тренувального заняття.

У базовому мікроциклі контрольна група виконувала змагальні комбінації без доповнень. Виконання комбінацій в експериментальній групі починалося із середини (самої важкої частини), а потім комбінація виконувалася цілком.

В ударному мікроциклі контрольна група також виконувала комбінації без доповнень, але при цьому час відпочинку скорочувалося до 2-х хвилин. В експериментальній групі виконувалися підряд дві змагальні комбінації й час відпочинку становив 6-8 хвилин.

3.3. Після використання серійно-повторного методу з збільшенням блоків-завдань, протягом 8-ми тижневого навчального мезоциклу були проведені змагання. За підсумками змагань (рис. 1) отримані результати, які свідчать про більше високий рівень підготовки спортсменів експериментальної групи.

Рис.1 Рівень якості виконання змагальних комбінацій

Висновки

1. Кількість етапів навчання залежить від: складності вправи, досвіду спортсмена, кваліфікації тренера, матеріального забезпечення.

2. Традиційна методика містить у собі переважно методи цілісної та розчленованої вправи та метод вправ, що підводять до цільової вправи.

3. Впровадження нової методики навчання гімнастичним вправам, за рахунок укрупнення навчальних завдань, суттєво змінило напруженість тренувальних занять.

4. Терміни навчання більшості вправ зменшилась в середньому на чотири тижневих мікроцикли.

Література:

1. Аркаев Л.Я., Сучилин Н.Г. Методологические основы современной системы подготовки спортсменов высшего класса / Л.Я. Аркаев, Н.Г. Сучилин [Текст] // Теория и методика физической культуры . – 1997. – №11. – С. 17–25.

2. Бачинская Н.В. Методика планирования тренировочного процесса в женской парной акробатике в предсоревновательном мезоцикле / Н.В. Бачинская [Текст] // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми ФВ і С: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ) – ХДАФК, 2004. – № 15. – С. 172–178.

3. Бачинська Н.В. Планування тренувальних навантажень в передзмагальному мезоциклі для акробатичних пар з урахуванням біологічних особливостей жіночого організму: дис... канд. наук. з фіз.вих. та спорту: спец. 24.00.01. – олімпійський і професійний спорт / Н.В. Бачинська [Текст]. – Київ, 2006. – 299 с.

4. Бачинська Н.В. Вплив показників об′єму та інтенсивності тренувальних навантажень на показники сердцево-судинної системи у жіночій парній акробатиці / Н.В. Бачинська [Текст] // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми ФВ і С: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ) – ХДАФК, 2005. – С. 13–16.

5. Коханович Казимеж. Субординация тестов комплексного контроля подготовленности гимнастов / Казимеж Коханович [Текст] // IV Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт для всіх: проблеми здоров′я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”, присвячений 70-ти річчю заснування Національного університету фізичного виховання і спорту України. – К., 2000. – 61 с.