Індиченко Л. С.

Дніпропетровський національний університет ім . О. Гончара, Україна

Особливості методики навчання та тренування студентів зі спортивної ходьби у вищих навчальних закладах

У статті розглянута методика навчання та тренування студентів зі спортивної ходьби у вищих навчальних закладах. Представленні результати дослідження щодо виявлення відношення студентів до спортивної ходьби.

Ключові слова: спортивна ходьба, нога, рука, техніка, студент, здоров’я .

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України, в умовах активного реформування освітньої сфери, у тому числі галузі фізичної культури та спорту назріла необхідність пошуку нових ефективних шляхів і засобів удосконалення процесу фізичного виховання молоді. Особливої уваги заслу-говує фізичне виховання студентів, тому що роки перебування у вищих нав-чальних закладах – важливий етап формування майбутніх фахівців [1].

У зв’язку з останніми новинами та нововведеннями у середніх навчаль-них закладах, а саме міністр освіти Дмитро Табачник заявив: «Оцінок з фізкультури для учнів середніх шкіл у новому навчальному році не буде. Тепер замість оцінок з фізкультури викладачі будуть ставити "залік" або "не залік"»

[2] . На прийняття цього рішення вплинули випадки смерті дітей на заняттях з фізичного виховання. Це призводить до зниження рівня фізичного розвитку у молоді. Для нормального функціонування людського організму та збереження здоров’я в умовах теперішньої екології необхідна рухова активність. Малорухливий спосіб життя, в першу чергу призводить до зміни стану серцево-судинної системи. Найбільш розповсюдженою різновидом м’язової активності є спортивна ходьба [3] .

Мета дослідження. Проаналізувати засоби і метод, які застосовуються на заняттях зі спортивної ходьби, виявити відношення студентів до нового нормативу з легкої атлетики: спортивної ходьби.

Методи дослідження. Аналіз науково-методичної літератури, проведення соціологічного опитування студентів.

Аналіз останніх досліджень. Фізичне виховання у вищих навчальних закладах здійснюється в різноманітних формах. До основних форм занять належать урочні форми. До них входять порівняно великі форми занять, які структурно-впорядковані так, як це необхідно для ефективного навчання рухових дій [1].

Серед нормативів для студентів вищих навчальних закладів з легкої атлетики переважну частину займає біг. Але останні роки альтернативою бігу стала спортивна ходьба.

Спортивна ходьба – це легкоатлетична дисципліна, в якій повинен бути постійний контакт ноги с землею. Від звичайної ходьби та бігу вона відрізняється швидкістю та технікою [4].

Під час ходьби в роботу включаються всі групи м'язів людини, а серцево-судинна система працює в самому оптимальному режимі. Спортивна ходьба пов'язана з проявом таких якостей, як витривалість, швидкість, координація рухів. Скороходу також необхідні гнучкість в нижніх кінцівках, висока рухливість в тазостегнових і гомілковостопних суглобах, сильні м'язи спини.

Аналізуючи літературні джерела, ми можемо визначити основні характеристики техніки ходьби:

· кут нахилу тулуба і величина вертикальних коливань ЗЦМ (загального центру маси) тіла;

· довжина і частота кроків і їх залежність від швидкості ходьби;

· періоди і фази ходьби;

· зменшення тривалості подвійної опори зі збільшенням швидкості ходьби;

· критичний темп і критична швидкість ходьби. Тривалість двохопорного періоду в кілька разів менше тривалості одноопорного періоду і залежить від швидкості.

Були проведені дослідження, які допомогли встановити приблизну критичну швидкість ходьби - 4,45 м / с, при її досягненні ходьба переходить у біг.

Основу техніки спортивної ходьби становить один цикл дії, який складається з подвійного кроку, кроку лівої ноги і кроку правої ноги. Цикл містить:

а) два періоди одиночної опори;

б) два періоди подвійної опори;

в) два періоди переносу маховою ноги [5].

Виклад основного матеріалу дослідження.

Техніка спортивної ходьби

У момент, коли стопа однієї ноги, відштовхуючись, ще торкається шкарпеткою ґрунту, інша нога, випрямляючи, ставиться п'яткою на ґрунт. Перше торкання ґрунту відбувається зовнішньою стороною п'яти. У цей час скороход знаходиться в двохопорному стані. Після відштовхування стопою від ґрунту гомілка цієї ноги трохи піднімається вгору. Це відбувається в результаті переміщення скорохода вперед і руху стегна вниз - вперед при хорошому розслабленні м'язів ноги. Використовуючи цей рух, нога скорохода швидко виноситься вперед і стає маховою. Стопа махової ноги піднімається від землі невисоко. Продовжуючи рух вперед, нога виноситься рухом стегна вгору і одночасно починає розгинатися в колінному суглобі. Досягнувши необхідної висоти підйому, стегно махової ноги опускається. Гомілка продовжує рухатися вперед і, до моменту торкання доріжки, нога випрямляється. Махова нога, закінчивши свій рух, стає опорною [2].

Методика навчання техники спортивної ходьби

Процес навчання в спортивній ходьбі починається з навчання техніці. Складність полягає в умінні правильно чергувати скорочення м'язів з розслабленням при порівняно невеликих амплітудах рухів, виконуваних з великою частотою.

Завдання 1. Ознайомити з технікою спортивної ходьби.

1) Пояснення особливостей техніки спортивної ходьби.

2) Демонстрація спортивної ходьби.

3) Спроби виконання техніки спортивної ходьби.

Методичні вказівки. Викладач кілька раз демонструє спортивну ходьбу після пояснення її техніки. Ходьба проводиться із звичайною змагальної швидкістю, а також повільно. Намагаючись відтворити техніку ходьби, що займаються проходять 2-3 рази по 50-60 м, а викладач звертає їхню увагу на основні помилки: зігнуті ноги у фазі передньої опори і в момент вертикалі, нахил тулуба вперед і назад, загальну скутість руху і т.д .

Завдання 2. Навчити правильним рухам ніг при спортивній ходьбі.

1) Ходьба, при якій нога ставиться на землю випрямленою і залишається в такому положенні до моменту вертикалі.

2) Те ж вправу з постійним збільшенням швидкості.

Методичні вказівки. При виконанні ходьби ногу слід ставити на ґрунт з п'яти з наступним перекатом на всю стопу. Корисно нагадати студентам про випрямлення ноги до моменту постановки її на ґрунт, а не раніше. Інакше буде виходити ходьба з «замахом», що сприяє переходу на біг. Активно виводити гомілку вперед потрібно рекомендувати тільки тим, хто відчуває труднощі у виконанні розгинання ноги до початку її приземлення.

Завдання 3. Навчити руху тазу при спортивній ходьбі.

Засоби:

1) Ходьба енергійним, широким кроком з акцентуванням на рухах тазу навколо вертикальної осі.

2) Ходьба по прямій лінії, виставляючи ногу після деякого повороту навколо вертикальної осі.

3) У звичайній стійці змінне перенесення ваги тіла з ноги на ногу (без руху рук).

4) Те ж з просуванням вперед, роблячи невеликі кроки, ставлячи ногу з п'яти.

Методичні вказівки. Кожна вправа повторюється кілька разів (в залежності від освоєння окремих елементів техніки). Дистанція в цих вправах - 50-100 м.

Завдання 4. Навчити правильним рухам рук і плечей при спортивній ходьбі.

1) Імітація рухів рук на місці.

2) Ходьба з руками за спиною.

3) Ходьба майже з прямими руками.

4) Спортивна ходьба з активною роботою плечей і рук.

Методичні вказівки. У 1-й вправі не допускати рухів в поперечному напрямку. Рухи повинні бути вільними, без зайвих напружень. При виконанні 2-ї вправи треба вказувати студентам на необхідність активних рухів плечима. При цьому руки можуть бути ззаду зчеплені. У 3-й вправі рухи руками виконувати широко і вільно. Дистанція ходьби в зазначених вправах 100 м.

Задача 5. Удосконалення техніки спортивної ходьби.

1) Спортивна ходьба з різною швидкістю: повільної, середньої, швидкої.

2) Спортивна ходьба на віражі по похилій доріжці (вниз, вгору).

Методичні вказівки. При вдосконаленні техніки необхідно звертати увагу на:

а) положення тулуба і голови;

б) м'якість, розкутість рухів тулуба, ніг і рук;

в) достатню довжину кроку, вільний перенесення ноги, стежити за тим, щоб стопа при цьому проносилася можливо нижче;

г) своєчасний (не ранній) відрив п'яти від ґрунту;

д) узгодженість всіх рухів.

При ходьбі потрібно уникати зайвих вертикальних і бокових коливань тіла. Дистанція ходьби поступово збільшується до 400-800 м і більше.

Для зміцнення м'язів гомілки застосовуються наступні вправи:

1) Ноги в широкому кроці, ззаду стоїть нога на всій ступні, попереду поставити ногу на п'яту. Перейти на усю ступню попередньої ноги і на носок задньої, потім зайняти вихідне положення.

2) Ходьба, в якій акцентується постановка ноги з п'яти різким перекатом на носок.

3) Ходьба по м'якому ґрунту.

Для вдосконалення поворотів тазу навколо вертикальної осі рекомендуються вправи:

1) Ноги на ширині ступні, руки перед грудьми. Взаємно протилежні повороти плечового поясу і тазу.

2) Те ж, руки рухаються як при спортивній ходьбі.

3) Ходьба з «закручуванням», крокувати лівою ногою не стільки вперед, скільки далеко вправо, а правого - далеко вліво.

4) Те ж, але ставити ногу на пряму лінію (ходьба по прямій). Рух ногою виконувати вперед, а не в бік.

5) Стрибки, різко повертаючи таз навколо вертикальної осі вправо-вліво.

6) Ходьба лівим (правим) боком вперед, права нога один раз рухається перед лівої, інший раз - за нею, з різким поворотом таза.

Для вдосконалення рухів рук і плечового поясу застосовуються такі вправи:

1) Спортивна ходьба - руки зчепити перед грудьми.

2) Спортивна ходьба - руки за головою.

3) Спортивна ходьба - з палицею на плечах і з палицею ззаду в ліктьових суглобах. [2]

Результати дослідження. У Дніпропетровському національному університеті серед студентів факультету прикладної математики був проведений експеримент: крос замінили спортивною ходьбою. Після цього було проведено опитування, у якому взяло участь 100 студентів (50 дівчата та 50 хлопців). Усім учасникам опитування було запропоновано вибрати один із двох нормативів «спортивна ходьба» або «крос », який вони б хотіли здавати. Обробивши данні, були отримані такі результати:

серед дівчат: 8 студенток вибрали крос, а 42-спортивну ходьбу;

серед хлопців:.48 студентів вибрали крос, а 2-спортивну ходьбу.

Висновки. У даній роботі був проведений аналіз наукової літератури, на підставі якого було докладно розглянуте поняття «спортивної ходьби», її значення, техніка, методика викладання та тренування.

Спортивна ходьба має корисні властивості, які важко відтворити іншими видами фізичного навантаження. В першу чергу, це сприятливий вплив на серцево-судинну систему, особливо на рівні дрібних судин - артеріол, вен, капілярів. Недолік рухів у сучасних студентах призводить до атрофії великої кількості капілярів і порушенню кровопостачання тканин. Правильно дозована спортивна ходьба на заняттях з фізичної культури впливає на всі ланки опорно-рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін. З усіх видів ходьби спортивна ходьба найбільш складна за технікою, але разом з тим вона і найефективніша.

Як показало дослідження, більша кількість дівчат віддає перевагу спортивній ходьбі, на відміну від хлопців, тому можна зробити висновок, що дівчатам можна включити в модуль з легкої атлетики спортивну ходьбу 2 км., а хлопцям залишити крос 3 км.

Програма практичних занять фізичним вихованням студентів із переважним використанням засобів спортивної(оздоровчої) ходьби позитивно впливає на стан їх здоров’я та може бути використана у навчальному процесі студентів вищих навчальних закладів України.

ЛІТЕРАТУРА

1) Карабанов А. Реалізація Закону України “Про фізичну культуру і спорт” у навчально-виховній сфері /А. Карабанов, Н. Карабанова, Б. Зубрицький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – № 4 (12). – С. 43–46.

2) Жилкин А.И. и др. Легкая атлетика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.И. Жилкин, В.С. Кузьмин, Е.В. Сидорчук. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — 464 с.

3) Гайс И. За простоту спортивной ходьбы / Гайс И. // Легкая атлетика. - 1960. - N 3. - С. 12-14.

4) http://ru.wikipedia.org/wiki/Спортивная_ходьба

5) http://www.bestreferat.ru/referat211674.html

6) http://ukranews.com/ru/news/ukraine/2012/08/27/77645