Рябцева Н.О.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГНОЄ-ВАПНЯНОЇ СУМІШІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Постановка проблеми

Все більшої популярності набуває органічна система землеробства, заснована на значному скороченні застосування мінеральних добрив і пестицидів. Головна її перевага – висока якість сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення навколишнього середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту [4]. Органічна система землеробства передбачає обов’язкове застосування органічних добрив. Проте відомо, що застосування органічних відходів тваринництва в якості добрив без попередньої обробки небезпечно, тому що це створює реальну загрозу розповсюдженню інвазійного та інфекційного забруднення в навколишньому середовищі. Особливо небезпечним є гній як джерело інвазійних захворювань: аскарозу, трихоцефальозу, фасціольозу та ін. [3]. Серед їх збудників особливого значення набувають так звані геогельмінти, цикл розвитку яких відбувається в навколишньому середовищі (у ґрунті). Дослідження А. Н. Брудастова зі співавт. [2] показали, що яйця гельмінтів, взяті з ґрунту через 10 років після закладки, мали інвазивні властивості в 32% випадків. Отже, термін 10 років - недостатній для повного очищення ґрунту. Таким чином, органічні відходи тваринництва перед внесенням їх у ґрунт в якості добрив потребують обов’язкового знезаражування.

Відомо, що на Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти з кислою реакцією ґрунтового розчину [1]. Рівень кислотності дерново-підзолистих ґрунтів вказує на доцільність використання в якості компонента-знезаражувача сполук з меліоративними властивостями. Тому вважаємо, що змішування гною та оксиду кальцію у відповідних концентраціях дозволяє подвійно вирішити проблему, актуальну з точки зору екологічної безпеки агроландшафтів. Таке поєднання компонентів дозволяє отримати гноє-вапняний субстрат безпечний в еко-гігієнічному та ефективний в агроекологічному аспектах.

Метою наших досліджень було вивчити вплив гноє-вапняних сумішей, що виготовленні під час знезаражування органічних відходів тваринництва на продуктивність та якість культури хмелю.

Польовий дослід проводився на хмеленасадженнях Інституту сільського господарства Полісся УААН, плантація № 221. Схема садіння рослин – 3,00×0,75 м, площа живлення рослин – 2,25 м² із заведенням 4 стебел на 2 підтримки. Площа дослідної ділянки становила 30 м², облікової – 21 м². Повторення триразове. Ділянки варіантів розташовані по рядах плантації в систематичному порядку.

Ґрунт дослідної ділянки дерново-підзолистий середньосупіщаний, в орному шарі якого гумусу міститься 0,94%, азоту, що легко гідролізується – 50,2 мг, рухомого фосфору – 163 мг, обмінного калію – 150 мг на кг повітряного сухого ґрунту. Реакція ґрунту середньокисла рН_сол – 4,9.

Відповідно до рецептур знезаражування була закладена схема польового досліду:

Варіант 1. Без добрив (контроль 1)

Варіант 2. Фон (N₁₆₀P₁₂₀K₁₈₀) фон

Варіант 3. Фон + СаО* 3,5 т/га

Варіант 4. Фон + гній** 23 т/га

Варіант 5. Фон + суміш 1 (гній 23т/га + СаО 11,5т/га)***

Варіант 6. Фон + суміш 2 (гній 23т/га + СаО 4,6 т/га)***

Варіант 7. Фон + суміш 3 (гній 23 т/га + СаО 2,3 т/га)***

* за варіанту 3 оксид кальцію вносився в перший рік, в наступні роки досліджувалася його післядія; * за варіанту 4 гній вносився в перший рік, в наступні роки досліджувалася його післядія; *** у варіантах 5-7 гноє-вапняна суміш вносилася в перший рік, у наступні роки досліджувалася її післядія.

В середньому за роки дослідження продуктивність культури коливалася в межах від 0,54 до 0,99 т/га. Найнижче значення урожайності 0,54 т/га зафіксовано на контрольному варіанті (без добрив). За рахунок внесення мінеральних добрив урожайність збільшилася на 55,5% в середньому за роки дослідження. Застосування вапнякових матеріалів і органічних добрив (варіанти 3, 4) та їх післядія першого та другого років вцілому за роки дослідження збільшило врожайність культури на 5-6% у порівнянні з фоном (варіант 2).

Застосування гноє-вапняних сумішей в середньому за роки дослідження підвищило врожайність культури на 0,08-0,12 т/га, що склало 10-15% у порівнянні з фоном (варіант 2). Примітно, що прибавка урожайності шишок хмелю за всіма варіантами внесення гноє-вапняних сумішей (варіанти 5-7) достовірна в порівнянні з фоном (варіант 2), але знаходиться в межах похибки досліду між варіантами і дія їх є майже рівноцінна (НІР₀₅, т/га = 0,06). Проте, відмічається тенденція щодо підвищення врожайності за варіантом 6, в якому застосовувалася гноє-вапняна суміш 2 (гній 23 т/га +СаО 4,6 т/га). За даного варіанту зафіксовано прибавку врожаю шишок хмелю 0,12 т/га, або 15% у порівнянні з фоном.

У порівнянні з варіантом 4 (фон+гній 23 т/га) відмічено зростання продуктивності культури на 0,07-0,11 т/га за варіантами, в яких застосовувалися меліоративні суміші (варіанти 5-7). Найбільший приріст врожаю зафіксовано за варіанту 6, за якого по мінеральному фоні застосовувалася гноє-вапняна суміш (гній 23 т/га + СаО 4,6 т/га). По відношенню до варіанту 4 приріст склав 13,6%.

Отже, результати досліджень свідчать, що серед досліджуваних варіантів удобрення найоптимальнішим як в агрономічному, так і екологічному аспектах є технологія, за якої вирощування хмелю проводять по мінеральному фону (N₁₆₀P₁₂₀K₁₈₀) з внесенням суміші (23 т/га гною з 4,6 т/га СаО). Застосування даної суміші формує урожайність культури на рівні 0,99 т/га. Приріст врожаю, отриманий за даної технології, відносно варіанту за внесення органічних добрив по мінеральному фону без застосування добрива-меліоранта становив 12,5%.

Література

1 Агрохимия / за ред. В.М. Клечковского, А.В. Петербургского. – М.: Изд-во «Колос», 1967. – 583 с.

2. Брудастов А.Н. К вопросу о максимальных сроках выжывания яиц аскарид в почве / А.Н. Брудастов, Л.Н. Краснонос, Р.И. Бабаева // Материалы респуб. науч.-практ. конф. «Основные паразитарные болезни, их предупреждение и лечение». Ташкент. ч. II. – 1975. – С. 29-33.

3. Волошина Н.О. Паразитарне забруднення довкілля збудниками підряду Ascaridata та його взаємозв’язок із інвазованістю тварин [Електронний ресурс] / Н.О. Волошина // Наук. доп. НУБіП. - 2010 – Вип.1 (17): - Режим доступу: http://nd.nubip.edu.ua/2010-1/titul.html

4. Шувар І. Біологічне землеробство та його перспективи / І. Шувар, Б. Шувар // Агросектор. – 2007. - № 9 (23). – С. 18-21.