Экономические науки/10.Экономика предприятия.

К.е.н. Трифонова О.В.

Державний ВНЗ „Національний гірничий університет”, Україна

стійке функціонування вугільних шахт: проблеми інвестування

Оновлення фізично і морально зношених основних засобів більш продуктивними і ресурсозберігаючими активами, удосконалення технології видобування вугілля є лише частиною задачі, вирішення якої забезпечує підприємствам галузі збереження стійкості та можливість подальшого розвитку. Але необхідно зазначити, що потенціал держави як основного інвестора зараз є досить обмежений. Тому, одним з найбільш важливих завдань державної інвестиційної політики є стимулювання приватних інвесторів вкладати свої кошти в розвиток вітчизняної вугільної промисловості.

Не викликає сумнівів, що якщо вугільні шахти хочуть залучити приватних інвесторів і одержати фінансування шляхом кредитування і (з часом) шляхом випуску акцій, їм доведеться змінити майже всі аспекти їх інноваційної діяльності. Одним з основних напрямків інноваційної політики підвищення ефективності роботи шахт вугільної галузі є збільшення концентрації гірничих робіт з використанням видобувної техніки нового технічного рівня, яка створена і успішно функціонує в Україні. Заводи вугільного машинобудування за останні десять років налагодили випуск гірничопрохідницького устаткування, що за всіма параметрами не поступається кращим світовим аналогам.

Економічна наука виокремлює кілька можливих джерел фінансів підприємства, проте на практиці протягом останніх років зберігається тенденція інвестування капітальних робіт на вугільних шахтах за рахунок Держбюджету. За таких обставин, як і раніше, актуальною залишається проблема якісної розробки сучасних аналітичних підходів, пов'язаних з обґрунтуванням оптимальної структури коштів фінансування довгострокових інвестицій.

Через обмежені можливості бюджетного фінансування, державним вугільним підприємствам доведеться звернутися по допомогу до приватних інвесторів. І тільки за їх кошти в залік майбутнього продажу підприємств провести капітальні ремонти та переоснащення шахт. Інакше кажучи, вугільні підприємства будуть продані в тому вигляді, у якому вони перебувають зараз, оскільки в уряду просто немає коштів на їх модернізацію. А це означає, що й суттєвих надходжень від продажу вугільних активів державі не слід очікувати.

Однак, загальною проблемою залучення приватних інвестицій у вугільні шахти України залишається вкрай низька ефективністьїх функціонування та відповідно низька інвестиційна привабливість. За таких умов найбільш імовірним уявляється подальший розвиток галузі шляхом створення ефективних міжгалузевих виробничих комплексів («шахта-ТЕС», «вугілля-кокс», «вугілля-метал») на базі діючих підприємств, а також прискорення процесу ліквідації шахт, які раніше визначені для закриття.

Джерела фінансових ресурсів, до яких має доступ підприємство, лежать в основі фінансово-інвестиційних стратегій забезпечення стійкості функціонування вугільних шахт. Стратегічні фінансово-інвестиційні рішення звичайно пов’язані із залученням зовнішніх джерел фінансування, але у будь-якому випадку повинні визначати й напрямки витрачання власних коштів. В межах фінансово-інвестиційної стратегії можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства, до яких, у першу чергу, належать інвестиції на підтримку простого відтворення (в основному з амортизаційних фондів із залученням додаткових коштів у разі інфляції та знецінення накопичень), вкладення в капітальне будівництво (реконструкцію), інвестиції на приріст оборотних коштів та фінансування інноваційних проектів та реструктуризації.

Зважаючи на хронічний дефіцит фінансів на виробничих підприємствах в цілому та шахтах вугільної промисловості зокрема, перспективним напрямком наукових досліджень уявляється розробка аналітичних інструментів обґрунтування ефективності лізингу як форми фінансування технічного переоснащення виробництва.