К.т.н. Бодрова Н.Е., студент Котеленець Е.В.

Національний аерокосмічний університет “ХАІ”, м. Харків, Україна

Фінансова санація як шлях виходу підприємства з кризового стану

В умовах ринкової економіки банкрутство підприємства є поширеним явищем і, як правило, наслідком внутрішньої кризи.

Фінансова криза на підприємстві – це фаза розбалансованої діяльності підприємства, що полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Вона, як правило, ідентифікується із загрозою неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльністю його в неприбутковій зоні або відсутністю у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.

Головним індикатором кризи на підприємстві є збитковість його діяльності. Слід зазначити, що загальна кількість збиткових підприємств в 2011 році, порівняно з 2010 роком, зросла на 8,6% і становила 31,9%, а отже, на сьогоднішній день кожне третє вітчизняне підприємство працює збитково.

Серед основних причин кризи вітчизняних підприємств можна виділити такі:

- недостатній рівень знань про можливості передбачення кризи;

- низький рівень функціонування і взаємозв’язку між такими важливими механізмами як соціально-політичний, господарсько-економічний, культурно-психологічний;

- незадовільне керівництво, яке є первинним внутрішнім чинником і головною першопричиною розвитку кризи (недостатні знання керівництва, незбалансована адміністративна команда, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна);

- недостатній контроль, який проявляє себе в трьох аспектах: відсутність планування, необґрунтоване ухвалення рішень, випадкові відхилення, помилки (інженерні, управлінські, політичні);

- неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функ-

цій, зокрема, відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, управління ризиками.

Головним засобом запобігання банкрутству підприємства є проведення фінансової санації. Санація являє собою сукупність заходів, спрямованих на покращення платоспроможності підприємства шляхом мобілізації коштів з різних джерел та ефективної їх капіталізації.

Фінансова санація з метою фінансового оздоровлення підприємства передбачає оцінку фінансового стану підприємства, розробку проектів його покращення та їх техніко-економічне обґрунтування, визначення джерел акумуляції коштів для проведення запланованих заходів. Ключову роль в цій процедурі відводиться фінансовому аналізу, який є основою для прийняття управлінських рішень.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на зворотній або безповоротній основі.

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особливостями економічного й соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем та їх складових. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так звана “класична модель санації”, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з ідентифікації фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність здійснення санації.

В іншому разі санація означатиме лише відстрочку в часі ліквідації підприємства і нічого окрім додаткових збитків для власників та кредиторів не принесе.

Якщо підприємство має реальну можливість відновити свою ліквідність, платоспроможність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх.

У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Ідеться про реалізацію так званої першочергової (Crach) програми. Даною програмою можуть бути передбачені такі санаційні заходи, як зворотний лізинг, факторинг, заморожування інвестицій, зменшення власного капіталу, пролонгація заборгованості, акції з розпродажу товарів.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Керівництву підприємств необхідно своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів. Для цього слід застосовувати оперативний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну, консалтингову, планову, координаційну і контрольну функції. З його допомогою проводиться ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.