Терещенко Г. В.

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту Одеського державного аграрного університету

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ ЯК ВАЖІЛЬ ТА ВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Забезпечення інноваційного розвитку регіонів України неможливо без модернізації і вдосконалення теорії і практики розвитку систем управління цими процесами. Концептуальні засади управління інноваційним розвитком національної економіки і системних наукових підходів до розкриття його суті та організаційно-економічного механізму його реалізації в науковій літературі не вироблено, як стверджують українські вчені.

Успішний та якісний перехід до інноваційної моделі функціонування потребує досконалої перебудови адекватних систем і механізмів управління, що можуть задовольнити вимоги інноваційних процесів до їх формування і створення механізмів їх успішної реалізації, що породжує нову якість економіки.

Проблема управління процесами інноваційного розвитку регіонів і створення організаційного механізму цієї діяльності залишається недостатньо вирішеною. Але саме ця складова науково-технічного прогресу значною мірою визначає темпи інноваційного розвитку економіки і зумовлює подальші дослідження в цій площі.

Розвитку суспільства на основі інноваційної діяльності надають пріоритет багато країн порівняно з іншими структурними джерелами (розвиток на основі факторів виробництва, інвестицій тощо) та використанням усіх інших факторів. Аналізуючи концептуальні теорії інновацій, вчені спостерігають їх спільну ознаку – повну (пряму чи опосередковану) підпорядкованість існуючими темпами сталого інноваційного розвитку соціально-економічного і технічного прогресу [1, с.17].

Програми інноваційного розвитку регіонів дедалі стають все більше зорієнтованими на визначені цілі, а за змістом, напрямами і механізмами все більше стають принципово новими. Визначивши в стратегії інноваційного розвитку країни необхідність розвитку кластерного механізму управління підприємством, розвитку корпоративного сектору наукових досліджень, формуванню нормативно-правової бази щодо спрямування недержавних інвестицій у сферу науково-технічної та інформаційної діяльності та в інші інноваційно-трансформаційні зміни в економіці України, державні органи влади (Кабінет Міністрів) у цій площині перетворень не акцентували уваги на питанні необхідності підвищення інноваційності систем управління [2, с.89].

Стратегії і моделі інноваційного розвитку регіонів можуть бути ефективно використані тільки завдяки відповідному управлінському інноваційному й організаційному супроводженню. Інноваційні важелі управління, інноваційні управлінські технології, оптимальні управлінські рішення впливають на всі внутрішні й зовнішні фактори розвитку підприємства, на увесь спектр складових суспільного розвитку.

Впровадження нових управлінських форм, управлінських моделей, методів і механізмів заради побудови інноваційної системи економічного розвитку регіонів, які б забезпечили безперервний рух інноваційних процесів, скоротили час і забезпечили максимальний результат інновацій - стає необхідною передумовою інноваційного розвитку.

Для визначення змісту і напрямів управлінських інновацій і формування і обґрунтування заходів підвищення рівня інноваційності систем управління необхідним є визначення сильних і слабких сторін, а саме:

- оцінювання змін і тенденцій інноваційного розвитку економіки регіону;

- аналіз стратегій інноваційного рівня розвитку економіки регіону;

- аналіз організаційно-управлінських засад розробки програм і планів інноваційного розвитку;

- аналіз економічної ефективності результатів інноваційної діяльності;

- аналіз існуючих інноваційних ризиків;

- аналіз інноваційності систем управління.

Останній аналіз надзвичайно важливий, оскільки виконує роль відправної точки для діагностики рівня інноваційності і керованості процесами інноваційного розвитку регіонів України.

Механізм побудови системи інноваційного управління у першому наближенні можливо поділити на етапи:

- встановлення зв’язків між інноваційними процесами в різних сферах діяльності і визначення загальних управлінських функцій у системі регіонального управління;

- встановлення важелів і можливого ступеня управлінського впливу на результати процесів інноваційного розвитку;

- систематизація системи показників оцінювання інноваційності управління;

- формування моделі інноваційного управління і практичне її втілення.

Результати теоретико-методологічного аналізу на практиці дозволять визначити напрямок оптимізації економічної і соціальної структури економіки, розробити, удосконалити і розвинути інноваційність управлінських важелів і схем управління інноваційним розвитком регіонів України.

Література:

1. Чухрай Н. Інновації і логістика товарів / Н. Чухрай, Р. Патора. – Л. : Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка» – 2001.

2. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2011 роки в умовах глобалізаційних викликів // Економіст – 2009. – № 6 (червень).