Экономические науки/9. Экономика промышленности

Аспірант Лакейхіна В.С.

Харківський національний економічний університет

ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ ХОЛДИНГОВИХ СТРУКТУР

Під час ринкової трансформації стала помітною суттєва недооцінка важливості процесів розвитку та забезпечення стійкості підприємств. Адже для підприємства не так важливо постійно знаходитись в стані економічної стійкості, важливішим є здатність швидко відновлювати стійкість після «розхитування» системи, яке може бути викликане процесами розвитку. Необхідність і актуальність дослідження стійкості економічних систем в аспекті їх розвитку важко переоцінити. Це доводить актуальність наведеної проблеми та її вагоме значення для розробки технології оцінки та аналізу стійкості підприємств.

Питанням стійкості підприємства присвячено багато наукових праць, зокрема, таких видатних вчених, як: А. Амоша, В. Герасимчук, М. Білик, І. Бланк, С. Галуза, А. Градов, К. Ізмайлова, С. Кваша, С. Климчук, Т. Ковальчук, М. Коробков, О. Кривоконь, П. Макаренко [1 – 3]. Дослідження цих вчених відрізняються систематизованістю, детальністю та науковою глибиною, але на сучасному етапі розвитку економічної наукової думки не виявлено єдиного ключового напряму досліджень щодо економічної стійкості підприємств. Тому автор пропонує дослідити стійкість холдингових структур за допомогою розробки технології її оцінки та аналізу

Метою написання наукової статті є розробка технології оцінки та аналізу стійкості підприємств, зокрема, холдингових структур.

Стійкість асоціюється з упорядкованістю, незмінністю, рівновагою. Але досить важливо дослідити наскільки швидко підприємство, або група підприємств приходять до позиції стійкості після змін, зокрема, позитивних, які викликає його розвиток, адже розвиток «розхитує» положення стійкості.

Для дослідження процесів управління стійкістю холдингових структур автор вважає найбільш адекватними методи кластерного та факторного аналізу. Такий інструментарій як факторний аналіз дозволить виявити латентні фактори, які впливають на досягнення стійкості холдинговими структурами та переміщення показників в межах виявлених факторів. Кластерний аналіз дозволить виявити рівень «міграції» підприємств по кластерах на протязі декількох років. Дослідження міграції показників по факторах та підприємств по кластерах дозволить виявити наявний рівень стійкості холдингових структур та розробити стратегії по підвищенню стійкості.

Стійкість підприємства та певної структури досягається, по-перше, результатом діяльності, а, по-друге, здатностями підприємства та тим в якій мірі воно їх використовує. Зважаючи на це, можна стверджувати, що високий рівень міграції показників по факторах відповідає здатності підприємства лише протистояти загрозам; середній рівень такої міграції відповідає здатності холдингових структур до адаптації; низький рівень – здатності до постійного розвитку. Високий рівень міграції підприємств по кластерах відповідає такому результату, як безперервна виробнича діяльність; середній рівень міграції досягається при покритті підприємством своїх зобов’язань; низький рівень – характеризується ефективністю використання ресурсів.

Якщо менше 30% підприємств мігрує по кластерах, то будемо вважати такий рівень низьким, якщо відсоток підприємств, що мігрують, знаходиться в межах від 31% до 59 % - це засвідчує про потрапляння цієї сукупності підприємств до середнього рівня; якщо ж більше 60% підприємств переміщуються по кластерах – це високий рівень міграції підприємств.

Аналогічно досліджується міграція показників по факторах при проведенні факторного аналізу. Міграція менше 30% показників засвідчує низький рівень; середній рівень спостерігається, якщо кількість мігруючих показників знаходиться в межах від 31% до 59%; високий рівень вважається, коли по факторах переміщуються більше 60% показників.

Дев’ятий квадрант характеризується найнижчим рівнем стійкості досліджуваних підприємств. Підприємства мають змогу лише протистояти загрозам, які з’являються, а не передбачати їх, та адаптуватись до змін зовнішнього середовища. Також підприємства, які потрапили до даного квадранту характеризуються лише безперервністю виробничої діяльності, яка не гарантує отримання прибутку, а може призвести до затоварювання готовою продукцією. Поки що не розроблено стратегічних або тактичних заходів щодо забезпечення стійкості холдинговий структур. При потраплянні підприємств до дев’ятого квадранту пропонується розробити першу чергу маркетингову стратегію для підприємств при затоварюванні готовою продукцією. Така ситуація пов’язана з тим, що підприємства стабільно та безперервно випускають продукцію без проведення маркетингових досліджень, отже, існує значна небезпека затоварювання готовою продукцією складів.

На перетині здатності підприємства до адаптації та безперервності виробничої діяльності формується восьмий рівень стійкості холдингових структур. На цьому рівні підприємства здатні передбачати загрози, які можуть з’явитися та адаптуватись як до негативних змін зовнішнього та внутрішнього середовища, так і до позитивних. Але не спостерігається значних комерційних результатів. Тут більше проявляється соціальний ефект, що пов’язано з безперервністю функціонування та збереження робочих місць. На другому квадранті необхідно формувати фінансову стратегію, основним завданням якої є залучення короткострокових кредитів. Нестійкий фінансовий стан традиційно вважається тоді, коли підприємство може покрити свої запаси та витрати за допомогою власних та довгострокових і короткострокових позикових джерел. Короткострокові кредити вважаються найбільш ризикованими джерелами покриття витрат підприємства, тому що термін виплати за ними є досить незначним.

Сьомий рівень стійкості характеризує підприємства, в яких виявлені здібності до постійного розвитку, але це не означає, що вони розвиваються саме в цей період. Підприємства з таким рівнем мають потенціал до розвитку. Потрапляння в цей квадрант може бути пов’язане з проходженням перепідготовки персоналу, придбанням нової технологічної лінії. Між здобуттям здатності до розвитку та самим процесом розвитку проходить деякий часовий лаг, на якому зараз знаходяться досліджувані підприємства. Сьомий квадрант є індикатором формування ресурсної стратегії підприємств в умовах жорсткої економії ресурсів.

Основною відмінністю блоку квадрантів 6, 5, 4 є те, що в них удосконалюються уже сформовані стратегії, які націлено на підвищення стійкості холдингових структур. На цих етапах можна стверджувати про ефективне тактичне управління підприємствами. Шостий квадрант характеризується стратегією удосконалення сформованих стратегій в умовах зміни пріоритетів діяльності підприємств. Така стратегія пояснюється тим, що підприємство вдало адаптується до змін зовнішнього середовища, але не за рахунок випуску основного виду продукції. Адаптація може здійснюватись за рахунок ефективної фінансової діяльності або модернізації продукції. Шостий рівень стійкості холдингових структур пов'язаний з початком досягнення результату покриття підприємствами своїх зобов’язань.

Рис. 1. Структурування рівнів стійкості холдингових структур

П’ятий квадрант є індикатором здатності підприємств адаптуватись до змін та при цьому зі значною швидкістю відновлювати свою фінансово-економічну стійкість. На таких підприємствах майже завжди команда менеджерів працює на високому професійному рівні та зможе з достатнім рівнем активності відреагувати на зміни в зовнішньому економічному оточенні. Підприємствам на п’ятому квадранті пропонується удосконалити фінансову стратегію шляхом залучення довгострокових кредитів. Пріоритети цієї стратегії пояснюються тим, що нормальний тип фінансової стійкості підприємств характеризується покриттям його витрат власними засобами та довгостроковими джерелами. В цьому випадку підприємство може краще адаптуватись до змін зовнішнього середовища та протистояти загрозам при залученні позикових коштів на довший період, термін виплати яких настане протягом більш тривалого періоду.

Четвертий рівень стійкості холдингових структур засвідчує початок процесів розвитку підприємства після досягнення ним нормального типу фінансової стійкості. Менеджмент підприємства працює не тільки оперативно, а й креативно, що є основою його розвитку. Четвертий квадрант стійкості передбачає удосконалення виробничої стратегії при зміні головного постачальника. Зміна постачальника дозволить підприємству більш гнучко адаптуватись до змін зовнішнього середовища.

Стратегії в квадрантах з 3 по 1 характеризуються необхідністю постійного моніторингу стійкості холдингових структур, так як вони пов’язані, в першу чергу, зі стрімким їх розвитком. Підприємство, яке знаходиться на третьому рівні, можна назвати таким, що здійснює відмінну реалізацію посередньої стратегії, це засвідчує ефективність використання ресурсів, але таке підприємство не розробляє ефективної довгострокової стратегії та працює без нарощування потенціалу, тобто може лише протистояти загрозам, які виникають. При потраплянні підприємства до третього квадранта необхідно запроваджувати стратегію постійного моніторингу в умовах випуску нової продукції.

Підприємства, які потрапили до другого рівня, характеризуються середнім рівнем накопичення потенціалу та найвищим рівнем результатів діяльності. У другому квадранті формується стратегія перманентного посиленого моніторингу в умовах інвестування на розширене відтворення.

Ефективно використовувати ресурси при наявності здібностей до розвитку можливо при умові запровадження нової технології, що і характеризує перший квадрант стійкості.

Перший найвищий рівень стійкості холдингових структур відповідає досягнутим підприємством найвищим результатам його діяльності та найвищому накопиченню його потенціалу. У підприємства в цьому випадку зафіксовано найвищі здатності до розвитку та найвища ефективність використання ресурсів.

Отже, пропонується технологія оцінки та аналізу стійкості підприємств за такими етапами:

1. Виділення двох груп підприємств для порівняння

2. Формування системи показників для дослідження стійкості

3. Науково-обґрунтований вибір методів для проведення оцінки та аналізу

4. Проведення кластеризації за декілька періодів з метою дослідження «міграції» підприємств по кластерах

5. Виявлення латентних факторів впливу на процеси формування стійкості за декілька періодів, що дозволить дослідити «міграцію» показників по факторах

6. Структурування рівнів стійкості на основі виділення квадрантів

7. Виявлення розташування групи підприємств в квадранті

8. Розробка комплексу заходів для підвищення рівня стійкості, або швидкого переходу до стану стійкості після «розхитування» системи

Розроблену технологію оцінки та аналізу стійкості доцільно використовувати для груп підприємств. Автор наголошує на необхідності здійснення порівняльного аналізу для групи вітчизняних машинобудівних підприємств та групи холдингових структур на основі реалізації розробленої технології оцінки та аналізу стійкості підприємств на подальших етапах дослідження.

Література:

1. Борщук Є. М. Ринкові механізми економіки стійкого розвитку / Є. М. Борщук //Регіональна економіка. − 2007. − № 1. − С.62-71.

2. Климчук С. В. Напрями оцінки руху грошових потоків як визначальної компоненти фінансової стійкості / С. В. Климчук // Економіка АПК. − 2006. − № 9. − С. 52-58.

3. Макаренко Ю. П. Розробка методики проведення комплексного аналізу фінансової звітності для підприємств АПК / Ю. П. Макаренко // Агросвіт. − 2008. − № 4. − С. 37-43.