Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

К. пед.н., доцент, докторант Бєлова Ю.Ю.

Українська інженерно-педагогічна академія, Україна

Об’єкто-орієнтована інтеграція технічних знань – шлях до удосконалення проектувальної підготовки інженера

Сьогодні значно розширюється обсяг знань, якими повинні володіти випускники навчальних закладів і в той же час настає потреба у скороченні терміну підготовки фахівців з кваліфікацією широкого профілю, зорієнтованого на виконання конкретних видів діяльності в галузі інженерних технологій [1].

Тому виникає проблема оновлення змісту освіти та пошуку ефективних шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх інженерів, розробки державних стандартів професійно-технічної та вищої інженерної освіти.

Розвиток системи професійної підготовки майбутніх інженерів повинен бути спрямований на формування цілісної системи інтегрованих знань, вмінь та навичок, умінь застосовувати отримані знання для вирішення конкретних виробничих завдань, швидко опановувати нові технології та техніку тощо.

Професійна підготовка майбутніх інженерів складається з певного переліку компетенцій, у якому однією з найголовніших є конструкторсько-проектувальна [2].

Методика формування проектувальних вмінь та навичок відбувається в процесі навчання у технічному вузі засобами аудиторних занять з технічних (загально-інженерних та професійно-орієнтованих) дисциплін, під час проходження виробничих практик та під час самостійної роботи, яка полягає у виконанні курсових та дипломних проектів.

Якісне удосконалення процесу підготовки майбутніх інженерів вимагає нового наукового підходу до її організації та змісту. Основна ідея цього підходу полягає у інтеграції навчального матеріалу, ущільненні його змісту та встановленні необхідних певних залежностей у внутрішньо-предметних та міжпредметних зв’язках [1].

Спираючись на методологічні положення вчені сьогодення виокремлюють ряд понять: процес інтеграції; принцип інтеграції; інтегративні процеси; інтегративний підхід. Тому багато досліджень у вітчизняній та закордонній педагогічній науці посилаються на вище визначені положення під час розробки конкретних шляхів вдосконалення процесу навчання [3, 4].

У контексті нашого дослідження можна припустити, що інтеграція складових професійної підготовки інженера, у відповідності з наведеним визначенням, може бути визначена як процес формування цілісної проектувальної підготовки, у результаті якої її складові взаємоперетинаються та утворюють цілісний процес фахової підготовки майбутнього фахівця.

Очевидно, що необхідною умовою для процесу інтеграції є визначення підстави для об’єднання. При цьому у якості системоутворюючих факторів можуть виступати ідеї, поняття, предмети, явища, які здатні об’єднати у цілісну єдність компоненти системи, зберігати певну ступінь свободи цих компонентів, забезпечувати саморегуляцію нової системи та її саморозвиток.

У якості засобу, який би забезпечував досягнення позитивних змін у процесі підготовки майбутніх інженерів, на нашу думку, може виступати інтеграція технічних дисциплін.

Проведений нами аналіз дослідження проблеми інтегративного підходу до навчання майбутніх інженерів виявив недостатню теоретичну і методичну обґрунтованість у педагогіці тих положень, які стосуються створення методичних систем вивчення технічних дисциплін на основі інтеграції знань з урахуванням освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційних характеристик. Існуючі ж дидактичні підходи до побудови структурних елементів системи навчання базуються на основі інтеграції знань. Саме це може дозволити у майбутньому розробити загальну модель методичної системи вивчення технічних дисциплін майбутніми інженерами засобами об’єктно-орієнтованого підходу з метою формування проектувальних вмінь та навичок.

Науково обґрунтована розробка зазначеної методичної системи можлива за умов врахування всіх її структурних елементів, а саме: цілей, змісту, методів, форм та засобів навчання.

Для визначення об’єктивних наукових критеріїв виявлення інтегративних зв’язків необхідно відштовхуватися від двох показників: кількісного та якісного [1]. Під кількісним ми розуміємо обсяг знань, вмінь та навичок, що відносяться до вивчення кожної технічної дисципліни, під якісним – які саме знання, вміння та навички з кожної дисципліни циклу мають бути використані у першу чергу.

Методологічний підхід до використання теоретичної складової професійної підготовки майбутніх інженерів обумовлюється відповідністю змісту цієї складової до критерію науковості. А це вимагає істинного відображення об’єктивної дійсності, суті явищ, закономірностей, точного визначення та використання основних понять та категорій, організації роботи для оптимального повідомлення та сприйняття зазначеного змісту.

З метою удосконалення професійної підготовки майбутніх інженерів постає дуже важлива задача – теоретично обґрунтувати та розробити:

- методичну систему формування проектувальних вмінь та навичок засобами об’єкто-орієнтованого підходу, який інтегрує зміст загальноінженерних дисциплін та поріднені дисципліни професійно-орієнтованого циклу по кожній окремій якості того чи іншого технологічного явища;

- структурну модель змісту об’єктно-орієнтованого підходу інтеграції технічних дисциплін, який складається з інструкційно-технологічної, довідкової та контрольної складових. Ця модель має бути побудована на основі мікроструктурного аналізу професійної діяльності майбутніх інженерів;

- метод формування інтегрованого змісту, який ґрунтується на використанні математичних моделей структури об’єктно-орієнтованого підходу;

- методику комплексного навчання на основі об’єктно-орієнтованого підходу, яка забезпечує навчання з одночасною інтеграцією складових об’єктно-орієнтованого підходу з урахуванням вивчення окремої якості будь-якого технологічного явища;

- дидактичні засоби інтеграції технічних дисциплін на основі об’єктно-орієнтованого підходу, які відповідають структурі формування професійних знань, вмінь та навичок майбутніх інженерів.

З вище зазначеного виходить, що зміст проектувальної компетенції майбутнього інженера може бути визначено за ступенем його значущості, а саме: теоретичний навчальний матеріал, про який майбутній фахівець може бути лише проінформований; навчальний матеріал, який майбутній інженер має знати та пам’ятати; теоретичний навчальний матеріал, який треба засвоїти та усвідомити для використання і застосування на практиці [4].

Наведене групування теоретичної складової проектувальної компетенції майбутніх інженерів утворює досить складну і до кінця не вирішену проблему, розв’язання якої дозволило б поліпшити якість підготовки майбутніх фахівців.

Треба визнати, що реальна проектувальна підготовка досить далека від досконалої та нездатна у повній мірі вирішити ті навчально-тренувальні завдання, що перед нею висуваються. Через недоліки організації проведення та недосконалість методичного забезпечення проектувальна підготовка зводиться до формальних рішення інженерних задач, копіювання методів проектних та перевірочних розрахунків, написання курсових проектів без практичного осмислення. Саме ці недоліки проектувальної підготовки віддзеркалюють слабкі сторони системи професійної підготовки майбутніх інженерів.

Очевидно, що проектувальна підготовка є об’єктивним фактором усіх граней професійної підготовки майбутніх інженерів. Тому для її організації треба відштовхуватися не тільки від теорії до практики, як це відбувається у традиційній системі навчання, але й від практики до теорії. Це означає, що лише через інтеграцію технічних та професійно-орієнтованих дисциплін проектувальна підготовка стане системоутворюючим фактором підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності.

Ефективність використання інтеграції загально-інженерних та фахових дисциплін може бути збільшена, якщо прийняти деякі дії, а саме:

1) Необхідна особлива організація проведення загальноінженерних дисциплін, яка б враховувала особливості професійної діяльності майбутнього фахівця, його спеціалізацію, інтеграцію теоретичної і практичної складових змісту професійної підготовки.

2) Необхідне використання такої системи проведення аудиторних занять, яке б, дозволило проводити чітку межу між теоретичною і практичною підготовкою та допомогло б їм проникати одне в іншу для підвищення осмислення студентами навчального матеріалу в процесі надбання професійних навичок на практичних та лабораторних заняттях.

3) Необхідна організація самостійної та індивідуальної роботи студентів, яка була б спрямована на розвиток та закріплення практичних навичок та вмінь.

4) Необхідна організація студентської науково-дослідної роботи, яка була б пов’язана з майбутньою професійною діяльністю, враховувала б спеціалізацію та базувалася б на об’єктно-інтеграційному підході.

На наш погляд, наведені заходи сприятимуть підвищенню ефективності професійної підготовки майбутніх інженерів.

Література

1. Божко Н.В. Методика виробничого навчання майбутніх кравців у ПТНЗ засобами інтегрованих мікромодулів. Автореферат дис…канд.пед.наук., Харків.- 2010.- 20с.

2. Государственные образовательные стандарты высшего профессионального образования (ГОС ВПО) [Электронный ресурс] / М-во образования РФ, российское образование, федеральный портал. – Режим дотупа: http://www.edu.ru/db/portal/spe/index.htm. - Назва з екрану.

3. Реформа и развитие высшего образования. Программный документ ЮНЕСКО. Париж, 1995.- с.13.

4. Шабалина О.Л. Интеграция теоретической и практической составляющих общепедагогической подготовки учителя физической культуры в системе высшего профессионального образования, Москва, 2005, с.-24-28.